Основа для визначення собівартості

Стандартні (нормативні) витрати

Фактичні витрати

Роздрібна ціна

Рис.5.1. Підходи до визначення собівартості запасів

Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і калькуляція собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів.

Формула «перше надходження –перший видаток» (First, In, First, Out -FIFO ), базується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, відпускаються також першими. З цього припущення випливає, що одиниці, які залишилися в запасах на кінець звітного періоду, є тими, що надійшли (придбані або вироблені) останніми.

Середньозважена собівартість(Weighted Average Cost) запасів визначається як співвідношення собівартості та кількості запасів, що є в наявності.

В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою:

С с = Сп+Сн

Кп+Кн.,

де Сс – середньозважена собівартість; Сп і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду; Сн і Кн. – відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду.

У системі постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість запасів. У цьому випадку наведена вище формула застосовується для кожного випадку запасів, а періодами є проміжок часу між попереднім та поточним видатком запасів.

Розглянемо приклад оцінки запасів при застосуванні різних методів.

Вихідні дані про рух товару «А» (табл..5.3)

Таблиця 5.3.

Вихідні дані про рух товару «А»

Дата	Показник	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн..
02.01	Залишок на початок місяця	200	15,0
15.01.	Придбано	120	16,0
20.01	Продано	80	30,0
24.01	Придбано	150	18,0
28.01	Продано	90	30,0

Залишок товару «А» на кінець місяця за даними інвентаризації становить 300 одиниць.

Таким чином, протягом місяця в наявності було 470 одиниць товару на суму 7620 дол. [ ( 200*15)+(120*16)+(150*18)].

Розрахунок собівартості товарів в умовах системи періодичного та постійного обліку запасів наведено в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4.

Розрахунок собівартості товару «А» при застосуванні систем періодичного та постійного обліку запасів, грн.

Формула собівартості	Розрахунок собівартості залишку товарів на кінець місяця	Розрахунок собівартості продажу
Система періодичного обліку запасів
1. «Перше надходження – перший видаток» (FIFO)	150*18=2700 120*16=1920 30*15=450 Разом 5070	7620-5070=2550
2. Середньозважена собівартість	300*(7620/470)=4864	7620-4864=2756
Система постійного обліку запасів
1. . «Перше надходження – перший видаток» (FIFO)	7620-2550=5070	20.01. 80од.*15=1200 28.01. 90од.*15=1350 Разом 2550
2. Середньозважена собівартість	7620-2705=4915	20.01 80од.*(200*15)+(120*16)/ (200+120)=80од.* 15,375=1230 28.01. 90од.* (240*15,375)+(150*18)/ (240+150)=90од*16,8=1475 Разом 2705

Отже, лише при застосуванні формули «перше надходження - перший видаток» (FIFO) собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова.

В умовах зростання цін на запаси формула FIFO забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за формулою FIFO найбільш наближена до їх фактичної собівартості.

Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін. Водночас ця формула потребує складніших розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість.

Метод стандартних (нормативних) витрат для оцінки запасів у фінансовому обліку та звітності допускається лише тоді, коли результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Метод роздрібних цін (Retail Method) звичайно застосовують підприємства роздрібної торгів в умовах великої кількості одиниць товарів, що швидко змінюються і забезпечують однакову норму прибутку та для яких неможливо використати інші методи визначення собівартості.

Підприємство повинно постійно застосовувати обраний метод оцінки запасів. Змінити метод оцінки можна лише в результаті певних змін у діяльності підприємства, що повинно бути обґрунтовано і належним чином пояснено в примітках до фінансових звітів.

Останнім етапом вивчення цієї теми є оцінка і відображення товарно-матеріальних запасів в балансі.

Оцінка запасів є важливого передумовою організації обліку цієї ділянки, оскільки вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Так, у Польщі запаси оцінюються за цінами їх придбання, у випадку ж неможливості виявлення ціни запасів вони оцінюються за цінами на подібні товарно-матеріальні цінності; у Португалії та Іспанії запаси оцінюються за ціною їх придбання або витратами на їх виробництво; Швейцарії та Італії запаси оцінюються за найменшою з двох величин - за собівартістю або за чистою вартістю можливої реалізації тощо.

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за найменшою з двох оцінок: собівартістю або за чистою вартістю реалізації.

Такий підхід обумовлений загальним правилом: балансова вартість активів не повинна перевищувати надходження коштів, які очікуються від їх продажу або використання.

Первісною оцінкою придбаних або вироблених запасів є їх собівартість, яка включає : витрати на придбання; витрати на переробку; інші витрати, безпосередньо пов’язані із запасами.

Чиста вартість реалізації дорівнює розрахунковій ціні продажу запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням розрахункових витрат на завершення їх виробництва та збут.

Чиста вартість реалізації запасів може стати меншою за їх балансову вартість внаслідок: пошкодження або застарівання запасів, зниження цін, зростання очікуваних витрат на завершення виробити к-і та збут.

Для визначення найменшої із собівартості і чистої вартості реалізації запасів використовують наступні методи:

1) Метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) записів (позиційний метод).

При цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість, і ринкова вартість, і приймається менша з них.

2) Метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів..

Оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість, та ринкова вартість і береться до обліку найменша з них

3) Метод оцінки за сукупністю токарних запасів на складі.

Усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за чистою вартістю реалізації і до обліку береться менша з них.

Розглянемо приклад оцінки складських запасів за принципом найменшої вартості.(табл..5.5.)

Є наступна інформація: компанія займається торгівлею телевізорів, в наявності є 12 телевізорів, які поділяються на три категорії (групи), в тому числі телевізори категорії "А' реалізуються найгірше, так як по нових технологіях такі телевізори вважаються устарівшими.

На основі даної собівартості і чистої вартості реалізації необхідно визначити правильний залишок ТМЦ, використовуючи наведені вище методи оцінки.

Таблиця 5.5.

Оцінка складських запасів за найменшою вартістю

Складські запаси №	Собівартість	Чиста вартість реалізації	Позиційний (постатейний) метод	Метод оцінки за категоріями (групами)	За сукупністю складських запасів
Категорія (група) А
1	5000	5000	5000
2	6000	5000	5000
3	5500	5000	5000
4	8000	5000	5000
Всього	24500	20000	20000	20000
Категорія (група) Б
5	9500	9000	9000
6	7500	9000	7500
7	7000	9000	7000
Всього	24000	27000	23500	24000
Категорія (група) В
8	6000	10000	6000
9	7000	10000	7000
10	6500	10000	6500
11	7500	10000	7500
12	8000	10000	8000
Всього	35000	5000	35000	35000
Разом	83500	97000	78500	79000	83500

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний (постатейний).

Третій метод не дозволиться застосовуватись при розрахунку з бюджетом по податку на прибутки.

Виходячи з позиційного методу оцінки, має місце знецінення товарів на суму 5000 дол, (83500-78500). В США, Великобританії та деяких інших країнах знецінення відображається серед збитків підприємства.:

Д-т рах. ' Збитки від знецінення запасів" 5000

К-т рах. "Складські запаси" 5000

Дещо інша методика і техніки відображення процесу знецінення складських засів в західноєвропейських країнах. На суму знецінення наприкінці року створюється резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат.