- •Правове регулювання використання та охорони земель
- •Земля як об'єкт екологічних відносин
- •1. Виступає територіальним базисом:
- •2. Є природним ресурсом, що забезпечує життєдіяльність людини, тварин, рослинного світу, та важливішим елементом екосистеми.
- •3. Використовується як основний засіб виробництва. Родючість ґрунтового шару земель виступає базою для успішного розвитку сільського та лісового господарства.
- •Система законодавства щодо охорони та використання земель
- •Використання землі на праві власності
- •Обов'язки власників земельних ділянок
- •Охорона земель
- •Система заходів у галузі охорони земель включає:
Обов'язки власників земельних ділянок
1. Власники земельних ділянок зобов'язані.
а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
в) своєчасно сплачувати земельний податок;
г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок землекористувачів;
ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з установленням земельних сервітутів та охоронних зон;
є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок, тобто цей перелік не є вичерпним.
Використання землі на праві користування
Користування земельними ділянками відбувається на підставі права постійного користування та права оренди.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом України «Про оренду землі».
Права та обов'язки користувачів землі ідентичні правам та обов'язкам власників за виключенням права на розпорядження юридичною долею земельної ділянки. Вони перераховані в ст. ст. 95, 96 ЗКУ.
Використання землі на підставі інших речових прав
Можна навести наступні види вказаного використання земельних ділянок:
право земельного сервітуту;
право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими, Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Види права земельного сервітуту:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на cусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природне водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути,
Як видно, цей перелік не є вичерпним.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Право користування чужою земелькою ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися порядку спадкування.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.