Переваги методу газо-рідинної хроматографії:

• висока чіткість розділення,

• можливість одночасно виконати виявлення отрути і визначити її вміст в суміші,

• робота з малим вмістом речовини, тобто. висока чутливість методу,

• висока швидкість аналізу - хвилини, секунди,

• повна автоматизація аналізу.

2. Основні вузли газового хроматографа.

Основні вузли рідинних-рідинної-газо-рідинного хроматографа (див. схему):

1. Балон з газом-носієм.

2. Регулятор витрати газу (редуктор).

3. Місце введення речовини (випарник).

4. Колонка .

5. Детектор.

6. Підсилювач.

7. Самописець.

Газ-носій повинен надходити в колонку з постійною швидкістю, що забезпечує постійний час втримування аналізованої речовини.

Газом-носієм використовують Н₂,N₂, Не₂

Характеристика газу-носія:

• інертний,

• легкодоступний,

• чистий,

• доступний,

• підходити для виду детектора.

Колонка - це головна складова частина хроматографа, чим більша її довжина, тим краще йде розділення суміші, чим менший її діаметр, тим вища її ефективність.

У газо-рідинній хроматографії використовуються колонки:

• За формою: прямі - найефективніші, спіралевидні, і U-подібні.

• За довжиною: 0,5-20 м.

• За діаметром: 2-6 мм.

• Виготовляються колонки зі сталі, скла.

Сорбент-носій, яким заповнюють колонку (сферохром, силікагель, окис алюмінію, активоване вугілля) повинен бути:

• інертним,

• мати велику поверхню,

• мати однорідні за формою і рівномірні за розміром частини.

Рідка фаза повинна бути схожа за хімічними властивостями на речовини в суміші. Не існує безпомилкового методу вибору найкращої рідкої фази для даних сумішей, її знаходять у ході аналізу.

Приклад, вуглеводні краще розділяти на вуглеводнях, парафіни на полярні сполуки - на полярній рідкій фазі.

В даний час використовують колонки з невеликою кількістю рідкої фази (від 2-10 %), що забезпечує високу швидкість аналізу.

Приклад, речовини з низькою летючістю краще розділяти в невеликій кількості рідкої фази - 4% і менше, для сполук з високою летючістю необхідно використовувати 20-40 % рідкої фази, так як розчинність їх мала.

Детектор (що виявляє), його завдання полягає в тому, щоб знайти речовини на виході з колонки в газі-носію і перевести хімічний аналіз в сигнал електричний, котрий виражається в появі стрибка різниці потенціалів, що синхронно записує самописець у вигляді піків на стрічці В результаті аналізу одержують хроматограму - графічне відображення процесу розділення суміші речовин.

Розрізняють кілька видів детекторів:

1. За теплопровідністю,

2 Іонізаційні: полум’яно-іонізаційний, термоіонізаціний, фосфорний і ін.

Детектор по теплопровідності - робота його заснована на тому, що нагріте тіло втрачає тепло зі швидкістю, яка залежить від складу газу.

Тепловіддача нитки детектора буде мінятися в залежності від складу газу, так як різні за молекулярною масою молекули речовин рухаються з різною швидкістю, після удару об гарячу нитку їхня швидкість буде по-різному збільшуватись за рахунок відібраного тепла.

Чим менша молекулярна маса речовини, тим більша швидкість і тем більшою буде тепловіддача нитки в цьому газі. Зміна температури нитки детектора супроводжується зміною опору нитки і появою стрибка різниці потенціалів.

Чутливість детектора - 2-5 • 10^-6 г.

Полум'яно-іонізаційні детектори:

Робота заснована на зміні різниці потенціалів в мережі залежно від вмісту заряджених частинок. Молекули речовини іонізуються полум'ям і змінюється струм, з'являється стрибок різниці потенціалів, що відображається в вигляді піка.

Іонізація частинок заснована на:

• Термічному розкладанні молекул (водневий пальник - 1200° С),

• Окислюванні атомів карбону

Чутливість 10 ⁹ - 10∙10 ¹² г.