2. Наявність місцевих ресурсів, що дозволяють забезпечити умови технологічно­го процесу та зниження витрат на виробництво, за рахунок зниження видатків на перевезення й скорочення циклу виробництва.

Найбільш важливим фактором, що відображає вплив місцевих ресурсів, є наяв­ність водних ресурсів. Обмеження по воді ставить підприємство в умови, при яких частину коштів, призначених для розвитку виробництва, воно змушено витрачати на організацію систем оборотного водопостачання, що передбачає очищення, охолодження, фільтрацію, іонізацію обмеженого обсягу води. Ці системи вимагають по­стійного обслуговування й заміни труб, фільтрів, радіаторів охолодження й ті. Якщо обмеження існує не тільки по технічній воді, то на підприємстві доводиться організовувати доочищення технічної води до рівня питної. Слід зазначити, що не всякий техпроцес може бути забезпечений оборотним водопостачанням. Цілий ряд процесів вимагає наявності великої кількості проточної води. Таким чином, виникає обмежен­ня по застосуванню певних технологій.

Місцеві сировинні й енергетичні та вторинні ресурси можуть значно здешевити виробництво, забезпечити розвиток підсобного господарства, поліпшити умови соціальної інфраструїстури. Так, наприклад, надлишки теплової енергії, одержуваної на місцевих електростанціях можуть забезпечити теплом як житлові квартали, так і водойми для розвитку рибного господарства.

3. Вплив обмежень по використанню ресурсів, у тому числі по забрудненню навколишнього середовища.

Ця система факторів може мати місце навіть тоді, коли ресурсів достатньо, але є труднощі з їх транспортуванням. Вона у першу чергу впливає на виробничий потенціал, обмежуючи застосування енергоємних і ресурсномістких технологій. Найчастіше обмеження виникають по енергетиці й водопостачанню та водовідведенню. Обмеження по енергетиці можуть бути пов'язані з недостатньою потужністю енергетичних вводів на підприємстві, великими втратами при транспортуванні по застарі­лих лініях, певною розподільною політикою міської влади або транспортувальників енергії.

За останнє десятиріччя значно посилилися вимоги до охорони навколишнього середовища. Підприємства з застарілою технологією, що відповідала стандартам у свій час, змушені або міняти технологію, або витрачати більші кошти на створення й модернізацію споруджень очищення стічних вод, газів, що відходять, обладнання по переробці твердих відходів. Крім того, підвищилися вимоги до дотримання рівня неконтрольованих викидів тепла. У зв'язку з тим, що створення системи захисних спо­руджень вимагає значних коштів і часу, деякі підприємства змушені платити штрафи або міняти профіль, що означає реформування носія та його виробничого потенціалу.

4. Вплив рівня розвитку науки та техніки у країні, та кон'юнктура ринків устаткування, інструмента, сировини й матеріалів, енергоносіїв, праці, що визначає в значній мірі технічний рівень носія виробничого потенціалу, що формується.

Необхідно відмітити, що ринок сировини може обумовити застосування тих або інших технологій. В 60-і роки при виробництві тягових лужних акумуляторів країни Заходу пішли по шляху виготовлення нікель-кадмієвих акумуляторів, у нашій країні; були використані технології для більше доступної сировини при виготовленні нікельзалізних. Характеристики останніх гірше, ніж у нікель-кадмієвих, але вони дешевше і при виробництві, і, як виявилося, при утилізації. Нікель-кадмієві акумулятори зна­чно забруднюють навколишнє середовище при їхньому виробництві, експлуатації й утилізації і тому потребують додаткових капітальних вкладень на його охорону.

На цей час роль ринку обладнання й інструмента в Україні нижче, ніж вимагає добре збалансована економіка, оскільки інвестиційні процеси в Україні ще не набу­ли необхідного розвитку. Крім того, державна технічна політика на сучасному етапі робить занадто слабкий вплив на процеси відновлення основних фондів. Створення технопарків, що одержали певні пільги за умови інвестування прибутку у власний розвиток, торкнулося невеликої кількості промислових підприємств України. Не вироблена державна політика відносно стратегічного партнера, на якого повинне було б орієнтуватися господарське законодавство, система стандартизації, уніфікації, сертифікації продукції, контролю рівня якості, під якого повинна була бути створена система обміну фахівцями і їхнього навчання, система комплексних поставок устаткування і його наступного обслуговування.

Ринок праці в Україні характеризується відносно низькою вартістю робочої сили, при порівняно високому рівні питомої ваги кадрів високої кваліфікації. Це є одним з факторів, що сприяють відтоку кваліфікованих кадрів за рубіж, що негативно впли­ває на співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, оскільки збільшується питома вага некваліфікованих кадрів. З іншого боку, низька вартість робочої сили за­лучає закордонний капітал. Підвищення політичної стабільності в Україні, в сукуп­ності з наведеним вище фактором, робить інвестиційний клімат нашої країни більше привабливим, має місце пожвавлення інвестиційних процесів за участю іноземного капіталу, переважно у легкій промисловості, де має місце швидка віддача з порівняно невеликих вкладень капіталу, хімічній промисловості та металургії, що на території України не мають таких обмежень за екологією, як у Європі. '*

Розглянуті зовнішні фактори обумовлюють вибір місця розташування, технології виготовлення продукції та її найвигіднішу конструкцію (тим більш, що доки носій не створено, внутрішні фактори існують лише як розрахункові величини), але коли вже носій сформовано, вони можуть лише обмежувати рівень використання його ви­робничого потенціалу.

Що ж до реформування носія та зміни самого виробничого потенціалу (а не рівня його використання), то тут впливають лише внутрішні фактори, які проявляють­ся як співвідношення часткових потенціалів ведучих елементів носія виробничого потенціалу, таких як конструкція виробу, технологія його виготовлення, застосоване технологічне обладнання.

Звичайно, потенціал конструкції продукції виробничого призначення оцінюють робітники відділу головного конструктора у технічних одиницях виміру, таких як потужність, продуктивність, споживання енергії, у цілях вдосконалення виробу. У легкій промисловості дизайнери більш уваги приділяють зовнішньому вигляду, зручності, довговічності виробу. В практичній діяльності розробники звичайно розраховують очікуваний економічний ефект лише щоб довести доцільність зміни виробу або його конструкції, якості, вигляду, оскільки вони потягнуть за собою зміни технології, та додаткові витрати. Досить рідко виконується оцінка результатів вдо­сконалення виробу у сфері його експлуатації (за винятком автомобільної промисловості), і майже ніколи результати такої оцінки не відображуються у ціні виробу за якимсь сталим алгоритмом розрахунку.

Потенціал конструкції у виробника може виражатися у конкретних одиницях, таких як трудомісткість, матеріалоємність, технологічність, але у споживача така оцін­ка часом майже неможлива. Так, наприклад, розширення технічних можливостей верстату може оцінити лише той покупець, якому таке розширення потрібно на сугу­бо індивідуальному робочому місці, частіше за все одиничного типу виробництва. А таке покращення виробу, як вдосконалення зовнішнього вигляду, наприклад, взуття, взагалі вкрай важко визначити у вартісній оцінці, тим більш, що мода дуже мінлива й має тенденцію повертатися у стилі «ретро». Тим не менш, така оцінка вкрай потрібна у ціноутворенні. Для розрахунку результатів, що виражаються в підвищенні продуктивності машини або в зниженні видатків на електроенергію, особливих методик не потрібно. Що ж стосується розширення технічних можливостей конструкції, то тут найпростіше використати метод аналогів, а найточніше — вивчити умови експлуа­тації виробу у всіх сферах його експлуатації, що доцільно лише в умовах масового виробництва даної продукції.

Необхідно відзначити, що продукція і її потенціал визначаються неоднозначно, оскільки можна виділити ринковий потенціал продукції, що дозволяє їй займати певний сегмент ринку, або ж потенціал технічний, що укладається в тім, що дана продук­ція може, наприклад, мати або не мати потенціал розвитку. Так, наприклад, лампова радіоапаратура вичерпала себе в напрямку мініатюризації. Подальше зменшення роз­мірів радіо апаратури стало можливим з розширенням використання напівпровідни­ків, створенням мікросхем, мікропроцесорів. З іншого боку це обмеження потенціалу¹ технічного (відсутність потенціалу подальшого розвитку) миттєво відобразилися зменшенням розміру сегменту ринку, який займали лампові електронні прибори.