47

ТЕМА 4. Особливості формування виробничого потенціалу підприємства

4 .1. Структурно-логічний конспект

Ключові програмні питання:

• Виробничий потенціал підприємства;

• Функціональний потенціал системи виробництва;

• Особливості формування виробничого потенціалу підприємства;

• Зовнішнє середовище як фактор виробництва;

• Потенціали часткових елементів носія;

• Напрямки формування й реформування виробничого потенціалу;

• Етапи проведення реформування носія виробничого потенціалу.

• Особливості формування потенціалу підприємства залежно від специфіки підприємницької діяльності

Щоб зрозуміти особливості формування виробничого потенціалу підприєм­ства, необхідно поглибити аналіз його сутності, відмінності від інших видів потен­ціалу з точки зору зацікавленого у наслідках такого формування суб'єкта. Слід вра­ховувати, що формувати або реформувати потенціал підприємства може лише його власник, тоді як впливати на цей процес або оцінювати результати може хто завгод­но. Саме з цієї точки зору слід розглядати той факт, що виробничий потенціал для власника навіть за суттю не те саме що для інших оцінювачів. Це не може не впли­нути на те, які властивості власник повинен враховувати у ході формування, у чому буде вимірюватись потенціал та за якими показниками.

Виробничий потенціал підприємства є властивістю цілісного носія, і хоча він зв'язаний з виробничою функцією, яку реалізує відповідна система (як елемент но­сія), але система виробництва забезпечує лише виконання певних операцій техно­логічного процесу за наявним дійсним фондом роботи обладнання і до того ж має власний потенціал — функціональний.

Виробничий потенціал усьо­го підприємства та функціональний потенціал системи виробництва це різні речи, оскільки функціонування системи виробництва забезпечується іншими системами, а результат (виріб) стає товаром лише переходячи до системи збуту, яка має вихід до ринку продукції що виробляється. Це означає, що у якості виробничого потенціалу повинна оцінюватись властивість усього носія відносно зовнішнього середовища.

Ще за часів централізованого управління економікою акад. Л. І. Абалкін зауважив, що поняття «потенціал» і «ресурси» є дуже близькими. Потенціал (еко­номічний, підприємницький, виробничий) — це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу [ 174]. В.. М. Архангельський трактує потенціал як «засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досяг­нення певної мети або розв'язання певної задачі». До складових потенціалу за таким підходом відносять матеріальні, фінансові, трудові, та інформаційні ресурси, які ви­користовуються у ході виробництва. Іноді додають можливості системи організації виробництва та управління, освіти і перепідготовки кадрів. Іноді виділяють окре­мо фактори, пов'язані з творчою діяльністю людини, як компетенції [105], У будь-якому разі більшість сучасник економістів не обмежується суто ресурсним підходом, оскільки він не спроможний надати повну характеристику змісту потенціалу, у тому числі й виробничого. Саме тому з'явилося дуже багато варіантів трактування сутнос­ті виробничого потенціалу:

«Виробничий потенціал: організаційно-технічний рівень, порівняльна тривалість виробничого циклу, адаптивність структури виробничого потенціалу, прояв ефектів досвіду та масштабу, ефективність внутрішнього контролю якості», «Активну час­тину основних виробничих фондів переважно складають різноманітні машини та обладнання, технічні можливості яких визначають виробничий потенціал підприєм­ства» [175]. Як бачимо, навіть за одним джерелом — декілька визначень, але ж сут­ність повинна бути одна.

«...виробничий та інші потенціали, що визначають здатність підприємства досяга­ти поставлені перед ним цілі» [180, с. 45]. За цим визначенням сутність виробничого та інших потенціалів взагалі не розрізняється. Але ж ціллю підприємства в ринкових умовах є отримання стабільного прибутку, який забезпечує стійкість підприємства у конкурентній боротьбі. За врахуванням цього факту, виробничій потенціал забезпе­чує виконання проміжного завдання — виготовлення певного обсягу продукції у на­туральних одиницях, який потрібен для формування достатньо низького рівня собі­вартості продукції та для захоплення необхідної долі ринку. Слід додати, що кінцеву мету підприємства — забезпечити своє виживання у конкурентній боротьбі за раху­нок прибутку — відображує економічний потенціал. Прибуток завжди вимірюється у грошових одиницях, це незмінно. Що ж до виробничого потенціалу, то зі зміною продукції його потрібно визначати заново, і змінитися можуть навіть одиниці виміру.

Так, наприклад, якщо підприємство, що займалося здобиччю природного каменю для будівництва, почне будувати з цього каменю будинки, його виробничий потен­ціал геть зміниться, навіть вимір продукції з кубометрів та тон каменю зміниться на квадратуру площі побудованих приміщень.

«Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально мож­ливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресур­сів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять: потенціал землі та природнокліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фон­дів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу» [174].

За таким підходом виробничий потенціал— це одночасно можливості, здатність та сукупність ресурсів, а якщо роздивитися за наведеним складом, то це сукупність потенціалів вказаних ресурсів. На наш погляд, структура будь-якого потенціалу єди­на: існуючий, задіяний, залишок, резерв та потенціал розвитку. Результатом поєд­нання потенціалів окремих елементів є поява нового потенціалу носія більш висо­кого рівня. Властивості часткових елементів складають потенціал функціонального елементу, а поєднання останніх — потенціал підприємства в цілому (виробничий або економічний).

«Виробничий потенціал — здатність виробничої системи забезпечити випуск про­дукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту», «потенціал будь-якого типу вини­кає як результат взаємодії ресурсів що його забезпечують та компетенції» [105, с. 11].

Як бачимо, сучасні автори доповнюють ресурсну концепцію, підкреслюючи поліструктурвий характер потенціалу. Найближчими до нашої концепції є останні два визначення, але й вони потребують уточнення. За пропонованим підходом, розмір потенціалу, як його властивості, не може залежати від впливу зовнішніх факторів, таких, як «потенціал попиту». Ці фактори лише обмежують рівень його використання. Тож змінивши ситуацію на ринку, ми надамо можливість проявитися вже існуючому виробничому потенціалу підприємства. З цієї ж позиції, виробничий потенціал повинен відображати максимальний обсяг продукції, але при цьому, продукція повинна відповідати усім вимогам ринку до її вихідних характеристик якості, оптимальності асортименту. До цього треба додати, що виробничий потенціал за інтересами суб'єктів оцінки найчастіше вимірюється у натуральних або умовно-натуральних одиницях,, за кожною номенклатурною позицією, якщо таке вимірювання можливо, хоча існує й інша думка [105]. Звісно, для одиничного багатономенклатурного вироб­ництва у невеликих масштабах, яке характеризується нестійкістю асортименту продукції, робот, послуг, важко визначити обсяг виробництва у натуральних одиницях. Але для такого підприємства і немає потреби визначати виробничий потенціал (який потрібен для цілей планування), достатньо визначити економічний за виміром обсягів у вартісному вимірі.

Функціональний потенціал системи виробництва — властивість цієї систе­ми забезпечити усіма необхідними типорозмірними рядами видів обробки процес виготовлення усього асортименту продукції, що виробляється, та будь-якої альтер­нативної продукції, якщо це забезпечується лише зміною технології та переналадкою обладнання без докорінної перебудови носія.

Функціональний потенціал системи виробництва відображує спектр властивос­тей, не пов'язаний безпосередньо з виробництвом конкретного виробу. При визначенні функціонального потенціалу у масовому або одиничному виробництві мають місце певні особливості, пов'язані з вузькою спеціалізацією обладнання масового виробництва та універсальністю верстатів у одиничному та мілко-серійному виробництві.

Виробничий потенціал підприємства відображує максимум обсягу, який може забезпечити підприємство за тим або іншим виробом у межах повної місткості рин­ку, то від вибору виду продукції залежатиме й обсяг у натуральному або умовно-натуральному виразі. .

Я кщо вимірювати виробничий потенціал за вартісними показниками (обсяг ва­лової, реалізованої, товарної продукції), то врахувати місткість ринку за таким під­ходом, можливо лише тоді, коли підприємство вузько спеціалізоване й обмежуєть­ся лише одним видом продукції .(послуг, робіт). У житті майже ніколи так не буває. Крім того, у конкурентній боротьбі оцінити долю ринку якоїсь продукції, ціна на яку залежить від ринкових коливань, тим більш, що сама продукція може змінюватись у асортименті, можливо лише у натуральних або умовно-натуральних одиницях.:

Власник підприємства зацікавлений у діагностиці виробничого потенціалу з метою оптимізації співвідношення ціни та якості асортиментного ряду продукції за обсягом у натуральному виразі. З іншого боку, він зацікавлений у еко­номічних результатах такої оптимізації. Але це вже інший вид потенціалу, який має вимірюватися у вартісному виразі.

Таким чином, загальні особливості формування виробничого потенціалу під­приємства зводяться до того, що:

1. Формуванню або реформуванню підлягає у першу чергу виробнича система підприємства, як носій потенціалу, від властивостей якого у найбільшій мірі зале­жить виробничий потенціал усього підприємства;.

2. Зміни носія потенціалу виробничої системи не обов'язково потягнуть за со­бою зміни інших систем, лише якщо це пов'язано зі зміною енергоспоживання, збільшенням, матеріалоємності або трудомісткості продукції, але якщо йдеться про створення нового підприємства, саме виробнича система обумовлює склад, вид, структуру та масштаби усіх інших систем цілісного носія та згодом і його виробничий потенціал

3. Формування або реформування носія потенціалу виробничої системи здійсню­ються за ланцюжком — зміна (вибір) виробу або зміна конструкції виробу чи матері­алів, що його складають, зміна (вибір) масштабів та типу виробництва, зміна (вибір) технології виробництва за видами обробки та рівнем використання готових комп­лектуючих вузлів, зміна (вибір) рівня автоматизації процесів і відповідно — вимог до виробничого персоналу;

4. Виробничий потенціал підприємства відображує максимум обсягу, який може забезпечити підприємство за встановленими номенклатурними позиціями й асорти­ментом продукції у межах повної місткості ринку за кожним виробом;

5. Від вибору виду продукції залежатимуть одиниці виміру потенціалу (штуки, тони умовного палива, метри, нормогодини, інше), як обсягу продукції, робіт, послуг у натуральному або умовно-натуральному виразі за встановлений відтинок часу;

6. Основними суб'єктами оцінки та діагностики виробничого потенціалу підприємства є власник (співвласники) та конкуренти даного підприємства. Держава, як суб'єкт оцінки виступає лише за умовами: продукція, що виготовляється, є стратегічно важливою для країни; продукція є вагомою складовою експортно-імпортного балансу; держава є власником та розпорядником підприємства, а підприємство є казенним. Регіон та місто можуть виступити суб'єктами оцінки виробничого потенціалу, якщо продукція — дефіцитні предмети широкого споживання, що повинна у першу чергу задовольняти потреби місцевого населення.

Вказані особливості притаманні як процесу формування нового носія так і рефор­муванню існуючого.

1. Вплив інфраструктури, що забезпечує умови функціонування й розвитку виробничого потенціалу майбутнього об'єкта.

Вплив інфраструктури може реалізуватися через транспортний фактор, що формується залежно від наявності й далекості водних, залізничних, автомобільних магі­стралей, вантажних аеродромів, обладнаних відповідними терміналами. Крім того, транспортний фактор залежить від обсягів, габаритів, вартості сировини продукції, що випускається, які. становлять основні вантажопотоки об'єкта. На цей фактор впливає кількість необхідних перевантажувань, необхідні умови зберігання й транспортування, необхідність страхування вантажів при переміщенні. Велике значення для розвитку об'єкта може мати такий фактор інфраструкту­ри, як наявність вільних площ, що належать населеному пункту. Використання цих площ пов'язано, у першу чергу, з дозволом міської, влади, наявністю транспортних зв'язків з основними площами, наявністю можливості облаштування каналізації, на­явністю можливості облаштування зв'язком і постачанням енергії, близькістю осно­вного виробництва, пов'язаного з новими площами єдиною технологією. Необхідно відзначити, що розширення виробництва на існуючих площах або його реконструк­ція теж можуть залежати від наявності всіх перерахованих вище умов. Реалізація успішної діяльності об'єкта багато в чому залежить від наявності ме­режі навчальних закладів, що надаються інфраструктурою, у тому числі спеціальних навчальних закладів, навчальних баз, вищих навчальних закладів за напрямком діяльності об'єкта. Працездатність колективу повинна забезпечуватися соціальною інфраструктурою, що включає в себе близько розташовані житлові масиви, забезпеченість пасажирським транспортом, наявність дитячих і шкільних, медичних уста­нов, мережі магазинів, наявність ринку, кінотеатрів, стадіонів та інше. На вартість ремонтних робіт, що можуть виконуватись на проектованому об'єкті, буде впливати наявність спеціалізованих будівельних організацій, спеціалізованих ремонтних підприємств, ремонтно-налагоджувальних закладів.