Висновок.
Таким
чином, професійний обов’язок та сумління,
честь і гідність великі за своєю
значимістю, регулятори морального життя
соціального педагога, завдяки яким він
зостається моральним. Однак ці моральні
категорії виконують свою роль лише за
умови їх гармонійного розвитку. Однобічний
розвиток будь-якої з цих потреб приводить
до відступу від моралі.
Моральні
потреби – професійний обов’язок та
сумління, честь і гідність, завдяки яким
моральна поведінка соціального педагога
стає змістом його особистого інтересу,
сформувалися по мірі становлення людини
як моральної істоти. Професійна мораль
стає перед людиною будь-якої професії
у визначеному порядку: по-перше, у вигляді
професійного обов’язку – людина почуває
себе зобов’язаною виконувати те, що
необхідно суспільству, професійній
групі, колективу, якщо вона хоче жити в
ньому. Поступово глибоке внутрішнє
пристосування до професійної моралі,
засвоєння її вимог та усвідомлення їх
як особистісних і необхідних для особи
та професіонала породжує сумління.
Дотримання професійного обов’язку,
сумлінні вчинки, підтримуються думкою,
порушення – засудження. У людини
відповідно виникає потреба в схваленні
суспільства (схваленні професійної
групи, колективу) – виникає свідомість
та почуття честі, з’являється потреба
і в професійному самоутвердженні –
виникає професійна свідомість та почуття
гідності.
Список літератури
1.
Бодальов А. А. Личность и общество / А.
А. Бодальов. − М. : Педагогика, 1983.
2.
Бойко А. М. Найвища цінність − людина /
А. М. Бойко// Педагогіка і психологія. −
1995. - № 2. - С. 54-57.
3.
Герцен А. И. Несколько замечаний об
историческом развитии чести / А. И.
4.
Гусейнов А. А. Этика : учебник / А. А.
Гусейнов, Р. Г. Апресян. − М. : Гардарика,
1998. − 472 с.
