1 Тікав заєць через міст, 2 Попіл, попіл, попільниця…
Довгі вуха, куций хвіст. А де ж наша зозулиця?
А ти далі не тікай, Понад морем літала,
Рахувати починай. Синім оком кивала,
Раз, два, три – вийди ти. А ти кив не кивай,
А ти з города тікай.
Зрідка призначати дійових осіб у грі можна за допомогою лічби. Наприклад, вчитель чи одне з дітей промовляє: “А в нашому садочку всі граються гурточком… раз, два, три, - жмуритись будеш ти!”
Або щоб призначити, кому жмуритися, кладуть пальчики комусь на коліно, кожна дитина – один пальчик, і промовляють, торкаючи пальчики, щоб на кожний пальчик приходилось по одному слову:
Котилася торба Хліб, паляниця,
З великого горба, Кому доведеться,
А в тій торбі Тому і жмуриться.
На чий пальчик припаде останнє слово, тому й жмуриться. Той, кому припало жмуриться, дає товаришам час сховатися, проказавши лічилку типу:
Діти, діти, дітвора! Хто не заховався,
Всі тікайте із двора. Кричите “ура”!
Перед початком гри, коли дітей потрібно поділити на дві групи, використовується жеребкування. Поданий ігровий матеріал свідчить про багатющі можливості пов’язані з використанням фольклору для активного виховного впливу на школярів з метою форм4ування в них національної самосвідомості, людяності. Наведені зразки народних ігор свідчать про те, що вчитель , при бажанні, має можливість користуватися цим матеріалом на уроках музики., здійснюючи активний розвиток музичних здібностей дитини Для цього потрібно просто знати ці скарби народної педагогіки і вводити їх у відповідності до педагогічних завдань уроку…
3 Педагогічна доцільність ігрової діяльності дітей на уроках
Музики Різноманітність видів та форм.
У вітчизняній педагогіці та психології всебічний розвиток дитини пов'язаний з різними типами дитячої діяльності, основним елементом цього різновиддя є гра. Як вже було сказано, специфіка гри зводиться до того, що вона формується як самостійна діяльність дитини. Хоч вона вимагає певного керівництва з боку вчителя.
Музичний розвиток дитини також пов'язаний з ігровою діяльністю. З цієї точки зору заслуговує уваги книжка Е.Вільчковського “Рух і музика”, /9/ де представлені ігри з музичним супроводом для дітей. Добре відома сьогодні книжка Н.Ветлугіної “Музичний розвиток дитини”. / 8 / Там висвітлено багаторічний обсяг досліджень автора у галузі музичного розвитку і виховання дітей в дошкільних та шкільних закладах. В центрі уваги – закономірності формування загальної музикальності, а також окремих музичних здібностей, тощо.
Інтерес представляє також книга Н.Метлова “Музика дітям”. В збірнику розглянуто піввіковий досвід роботи автора. / 15 /
Всі згадані педагоги підкреслюють важливе місце ігрової діяльності для загального та музичного розвитку дитини. Музичні ігри різні за метою, змістом дають можливість вчителеві в ігровій формі розвивати музичний слух, активізувати розумові процеси, виховувати моральні якості особистості. Використовуючи музичні ігри на заняттях і в повсякденному житті можна досягти високого рівня музичного розвитку дітей, значно підняти їх інтерес до музичних занять, до пісенної та ігрової творчості.
Музично ритмічні рухи є основою музичних ігор. Рухи під музику це синтетичний вид діяльності. Між музикою і рухом утворюються складніші зв'язки ніж просто при співі. Зауважимо, що рух є більш різнорідним за своїми видами. Елементи, що входять до нього можуть мати своєю основою танець у його різновидах, гімнастичні рухи або ж носити імітаційний руховий характер властивий іграм-драматизаціям. З другої сторони між музикою і рухом при одночасному виконанні встановлюються і дуже тісні взаємозв'язки. Їх об'єднує один і той же поетичний зміст один і той же поетичний образ, при чому визначальна роль при цьому належить музиці.
Виникає важливе питання про єдність сприйняття музики, коли дитина рухається і рухів, якими вона прагне виразити музичний зміст. Уже в цьому акті зароджуються багаті можливості для творчих проявів дитини.
Характеризуючи загальні шляхи формування дитячої музично-ігрової діяльності Н.Ветлугіна /8 / звертає увагу на важливість створення у дітей в процесі гри певного настрою, при якому вони здатні були б повірити в уявні обставини.
Своєрідною підготовкою до більш складної ігрової діяльності є спеціальні музично-ритмічні вправи. Вони організовують дітей на заняттях, емоційно настроюють їх. У процесі виконання вправ удосконалюються основні рухи й вивчаються елементи танцю, діти вчаться передавати руками зміст, характер музичного твору та засоби виразності .
Як відомо, музично ритмічні вправи можуть бути сюжетними та безсюжетними, Перші мають більш емоційний характер, їхні образи допомагають дитині краще виконувати певні музичні завдання. Сюжетні та безсюжетні вправи спрямовані на вироблення у дітей цілого ряду вмінь:
-узгоджувати рухи з характером музичних творів /бадьорим, плавним, спокійним, танцювальним і.т.д./, динамічних відтінків,, зі зміною регістрів, темпу;
починати і закінчувати рух одночасно з музикою;
самостійно змінювати рухи у відповідності до форми твору:
виконувати різні шикування /колона, шеренга, парами,тощо:
виконувати танцювальні елементи:
удосконалювати основні рухи:
виконувати різноманітні рухи з атрибутами.
Серед рухів під музику музична гра займає одне з центральних місць. Зміст та характер рухів у грі визначаються музикою. Цей вид діяльності близький та зрозумілий дітям, значною мірою сприяє їхньому музичному та загальному розвитку.
Музичні ігри поділяють на два типи: ігри під інструментальні музику; / сюди відносять і безсюжетні ігри/ та ігри під спів.
Тематика і зміст сюжетних ігор різноманітні . В основу сюжетної гри покладено певний образ, завдання. У ній є розгорнута дія, персонажі, які часто співставляються. Безсюжетні ігри – це різновид рухливих ігор, основним завданням яких є навчити дітей умінню рухатися відповідно до змісту і характеру музики, засобів виразності та форми музичного твору. Правила таких ігор тісно пов’язані з музикою. Безсюжетні ігри включають багато рухів /перебіжки, шикування, стрибки, крокування/ Такі ігри сприяють розвитку точності, спритності, пластичності рухів/ У безсюжетних іграх обов’язково є елемент змагання, що приносить дітям радість і задоволення. / наприклад, хто перший почує кінець музики, той перший візьме бубон і т.д. /
В іграх під власний спів діти навчаються передавати руками зміст та образ пісні, загальний характер музики /веселий, спокійний/ форму /заспів, приспів./ засоби музичної виразності / темп, динаміка, ритм, регістр. Інколи спів може бути зав’язкою до гри . Наприклад, гра “Ой до нори мишко, до нори” , там діти співають пісню , а потім піднімають руки і починає кіт ловити мишку.
Особливе місце займають в навчально-виховному процесі музично=дидактичні ігри. Цей вид ігор досить повно опрацьований Н, .Ветлугіною / 8 / Усі музично=дидактичні ігри розділяються на три типи у відповідності до розгортання дії та дидактичних завдань. Перший тип ігор це ігри спокійні за характером. Метою яких є заставити дітей вслуховуватися в музичні твори. Другий тип музично- дидактичних ігор наближається до рухливих Спочатку діти виконують певне сенсорне завдання, а потім - ігрові дії з елементами змагання Третій тип ігор за характером подібний до хороводних, вони мають риси народних ігор., їм властива варіантність, елементи імпровізаційних рухів.
Одним із видів музичних ігор є також ігри зі співом та музичні ігри – казки. В процесі таких забав у дітей розвивається музичний слух, відчуття ритму, формуються співацькі навики. Діти вчаться в цих іграх передавати в рухах художній образ, сприймати засоби музичної виразності.
Музичні ігри – казки мають велике значення для розвитку естетичних смаків, визивають у дітей багато емоцій, вживаючись в образи казки діти краще передають характер музики в рухах, в них розвивається мовлення, чіткість дикції .На першому етапі педагог виразно читає казку дітям, виконуючи по ходу дії пісні і музику. Після прослуховування діти діляться своїми враженнями один з одним. На другому етапі діти включаються в виконання казки. Засвоєння і запам’ятовування тексту і музики може іти двома шляхами: з усіма дітьми або підгрупами / педагог читає казку , а діти за власним бажанням, або за вказівкою вчителя, говорять слова і співають пісню того чи іншого персонажу. На третьому етапі діти засвоюють тест казок і мелодії пісень і починають виконувати їх у грі, додаючи певні рухи, танці. Далі , на наступних етапах , діти виконують казку в костюмах, з певними атрибутами.
Ігри та танки, які проводяться під спів можна проводити по різному . Можна спочатку заспівати пісню, а потім проводити гру. В іграх зі співом педагог майже не показує рухи, а роз’ясненнями , показом картин,, ілюстрацій та іншими прийомами допомагає дітям самим придумувати рухи. Педагог показує рухи лише тоді , коли діти не можуть передати образ в рухах, а роз'яснення не допомагають.
В танцях зі співом вчитель завжди показує рухи і цим збагачує запас танцювальних рухів дитини.
Кращими іграми, танцями під спів є хороводні народні пісні, які мають велику художню цінність.
ВИСНОВКИ: Аналіз науково-педагогічної літератури по даній проблемі свідчить, що сутність гри, її виховне і дидактичне значення знайшли своє досить повне висвітлення. ( це роботи А,П,Усова, Д,В,Ельконіна, А,А, Венгер, та інші).
Методика організації та проведення гри добре опрацьована в літературі щодо дошкільнят. (це праці Н.Ветлугіної, А.Запорожець, Н.Дзержинської, А.Богуш, М.Мельничук, Л.Артемової та інших). В системі шкільної освіти повніше висвітлені питання дидактичної гри, і значно гірше ролеві та рухливі.
Ігрова діяльність дітей на уроках музики є органічно пов’язана з аналогічною діяльністю дітей на музичних заняттях в дитячому садку. Дослідження Н.Ветлугіної, М. Васильєвої, Островськоъ Л., Метлова та методичні рекомендації названих авторів є основою створення відповідних методик роботи з дітьми в умовах шкільного уроку музики.
В молодших класах школи діти володіють, переважно, невимушеною увагою, тому в навчально–виховному процесі доцільно частіше використовувати найрізноманітні ігрові методи. Аналізуючи наявну методичну літературу, є підстави вважати що вчителі частіше використовують дидактичні ігри, рідше - різні види рухливих ігор .Це має відношення до всього циклу предметів , які вивчаються в молодших класах, і особливо , до уроків музики, де рухливі ігри мають дуже велике розвивальне значення.
Особливої уваги заслуговують народні ігри. Там є все: весь космос, вся природа, естетичні основи побуту, праці, уявлення про честь, гідність людини, її життєву місію. Віковий досвід народу свідчить, що народні ігри сприяють розвитку в дитини національного асоціативного мислення, формують її характер. З іншого боку, будучи досконалим взірцем синтезу слова, музики та руху , народні ігри мають пряме відношення до музичного розвитку дитини, зокрема почуття метроритму, темпу, динаміки, загального сприйняття музичного образу.