Наголосимо про значення педагогічного такту вчителя у навчально - виховній роботі з учнями.
На думку В.М. Горохова, „...педагогічний такт є необхідною умовою завоювання вчителем авторитета серед учнів – це основа виховного впливу. Авторитетний вчитель, як правило, володіє педагогічним тактом, вміє враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей. Адже кожна дитина являє собою в психолого -педагогічному відношенні неповторну, своєрідну, розвиваючу особистість. Не рахуватися з цим неможливо. Шаблон в підходах до всіх дітей неможливий”[9;220].
Педагогічний такт потрібен учителю і в процесі його взаємовідносин з батьками учнів: в індивідуальних бесідах, під час загальних батьківських зборів.
„Педагогічний такт як форма взаємин з учнями визначається багатьма гранями особистості вчителя, його переконаннями, культурою поведінки, загальною і спеціальною освітою, запасом відповідних умінь і навичок. Оволодіти педагогічним тактом, не володіючи педагогічною майстерністю в цілому, неможливо. Педагогічний такт не засвоюється шляхом заучування, запам’ятовування і тренування. Він є наслідком творчості вчителя, показником гнучкості його розуму” – вважає І.О. Синиця [36;44].
Дослідник доводить, що „...педагогічний такт кожного окремого вчителя індивідуальний. Конкретна математична задача розв’язується одним способом, рідко кількома, а конкретний конфлікт з учнями може розв’язуватися багатьма способами. Педагогічний такт кожного вчителя не вкладається в певні схеми та формули, придатні для розв’язання низки подібних випадків” [36; 45].
У взаємовідносинах учителя з учнями багато залежить від поведінки самого вчителя, від його вміння зорієнтуватися у конкретній ситуації, виокремити в ній те особливе, чого не було в інших ситуаціях. Однаковий засіб впливу на учнів в одного вчителя має досить значний єфект, а в іншого викличе зворотню реакцію. Навіть одна й та сама фраза в устах одного вчителя може прозвучати для учнів як легка іронія, а в устах іншого як глузлива насмішка.
Незважаючи на це, ми можемо виділити і окремі психолого - педагогічні умови, які сприяють розвитку педагогічного такту в кожного вчителя, незалежно від його індивідуальних особливостей.
Серед таких умов - спостережливість за учнями, уважне ставлення до них, довіра, справедливість, витримка, самовідання тощо.
Сутність і принципи професійної етики, її завдання та функції
У сфері професійної діяльності, пов’язаній з вихованням, народжуються свої моральні норми і традиції, якими керуються представники інших професій, саме тому професійна етика учителя є однією з найважливіших галузей етики, пов’язаної з професійною діяльністю.
В науковій літературі поки що не існує однозначного визначення поняття професійної етики. В „Словнику по етиці” знаходимо, що „так прийнято називати кодекси поведінки, які забезпечують моральний характер тих взаємовідносин між людьми, які виникають внаслідок їх професійної діяльності” [31;285].
Педагогічна етика – відносно самостійний розділ етичної науки – вивчає особливості педагогічної моралі, виявляє специфіку реалізації спільних принципів моральних цінностей, розкриває їх функції, крім того вивчає характер моральної діяльності вчителя і моральні відносини в професійному середовищі, являє собою совокупність напрацьованих в педагогічному середовищі специфічних правил спілкування, манер поведінки, іміджу людей, які професійно займаються вихованням і навчанням підростаючого покоління. Таке визначення професійної етики знаходимо в праці Г.П. Потилико [26;24].
Перед педагогічною етикою постають теоретичні і практичні завдання. На думку С.Ф. Анісімова, „...серед важливих теоретичних завдань педагогічної етики є завдання виділення структури і вивчення процесу формування моральних потреб учителя, а також їх вплив на розвиток духовних і матеріальних потреб учня. Відомо, що увесь духовний світ людини формується головним чином у шкільні роки і недоліки в цьому складному процесі формування особистості дитини в тій чи іншій мірі є недоліками педагогічної діяльності. Педагогічна етика повинна виявляти причини цих недоліків, визначати шляхи їх подолання. Це її прикладні, практичні завдання” [3;38].
Педагогічна етика повинна, на думку С.Ф. Анісімова, звертати особливу увагу на сутність і специфіку індивідуальної моральної свідомості вчителя. Вчитель бере участь в процесі відтворення моральної свідомості особистості не тільки індивідуально, але й через педагогічний і учнівський колективи, через батьківські спільноти. В даному випадку вчитель виступає як концентруючий носій суспільної моралі [3;42].
З цією думкою важко не погодитися, адже саме через світогляд учителя перетворюються ідеї сприйняття навколишнього світу учнями, тому вчитель може запропонувати своє бачення тих чи інших явищ чи подій і учні легко погоджуються з думкою вчителя, тому що самі вони менш проінформовані і не завжди можуть чітко сформулювати свою власну думку.
Перш за все педагогічна діяльність аналізується тими, на кого вона спрямована. Діти дуже чуттєво відчувають всі відтінки взаємовідносин вчителів з ними, з іншими вчителями, з батьками тощо. На жаль, інколи, ці взаємовідносини не завжди будуються на правельній основі. Тому задача педагогічної етики – вивчити правила порушення принципів і норм спілкування для того щоб ліквідувати порушення, досягти гуманних, взаєморозуміючих відносин між учнями й учителями
.
Розробка рекомендацій по ціленаправленому регулюванню цих взаємовідносин, збагачення вчителів методами їх аналізу в конкретних умовах і прогнозування наслідків їх порушення має особливе значення для покращення морально - психологічного клімату в педагогічному колективі. Вивчення цих особливостей, на думку П.Г. Постникова є важливою задачою педагогічної етики та педагогічної психології. Педагогічна етика повинна допомагати виявляти природу конфліктів, прогнозувати їх наслідки, вивчати способи їх вирішення [25;63].
Як вважає автор, важливою теоретико-практичною задачею педагогічної етики є виявлення тих моральних якостей, якими повинні володіти педагоги, зайняті в різних сферах педагогічної праці (виховатилі дитячих садків, вчителі початкових класів, вчителі старших класів, класні керівники, вихователі груп і шкіл подовженого дня, вихователі шкіл-інтернатів, директори шкіл, методисти тощо). Також, однією з задач педагогічної етики, як науки, є розвиток, поглиблення і пропаганда етичних знань з метою підвищення рівня педагогічної і морально - етичної культури вчителів і всіх педагогічних працівників [25;65].
Таким чином, педагогічна етика ставить перед собою цілу низку важливих соціальних, педагогічних і культурних завдань. Педагогічна етика регулює взаємовідносини між учнями і вчителями, які виникають внаслідок професійної діяльності останніх; важливі аспекти забезпечення доброзичливого, дружнього серидовища в середині самого педагогічного колективу.
На нашу думку, педагогічна етика регулює досить широкий спектр взаємовідносин в педагогічній діяльності, тому і задачі, які ставить перед собою, досить широкі і багатогранні.
Професійна етика в процесі свого розвитку виробила певну систему педагогічних моральних цінностей.
Педагогічна мораль виникла як об’єктивна необхідність корегування поведінки вчителя в рамках професійної діяльності, внаслідок прагнення суспільства охороняти фізичний і духовний світ дітей, які через відсутність життєвого досвіду і фізичних сил можуть стати „жертвами” дослідів дорослих та їх несправедливого ставлення. На думку Л.І. Рувинського, в професійній моралі вчителювання закріпилися норми і правила, без яких був би неможливим навчально-виховний процес і норми, які підтримуються силою традиції і специфікою педагогічної праці [28;59].
Але серед специфічних традицій і звичаїв є такі, які викликають суперечки. Наприклад, існуюча традиційна вимога підтримувати авторитет колеги перед обличчям учнівської та батьківської спільноти. Безперечно, сліпе слідкування цьому може призвести до небажаних наслідків. Некритичне ставлення до цього стереотипу призводить до корпоративності, до захисту не честі школи, а честі мундира, а іноді шкодить справі виховання творчої особистості як вчителя так і учня [27;32].
В роботі В.І. Писаренка було доведено, що іноді керівники навчальних закладів, керуючись прагненнями зберігати єдність колективу та специфічні взаємовідносини, що склалися впродовж багатьох років спільної роботи, не беруть до уваги необхідність розвитку індивідуального творчого потенціалу молодого вчителя, без чого взагалі неможлива свобода особистості в сфері професійної діяльності. Негнучке дотримання так званих суперечливих норм педагогічної моралі заважає своєчасному вирішенню протиріч, які лежать в основі затяжних конфліктів між вчителями і батьками, вчителями і учнями, а нерідко між школою і батьківською спільнотою, що призводять до негативних проявів в розвитку колективу, паралізує його творчі пошук [27;33].
Тому, вивчення характеру і складу суперечливих норм педагогічної моралі, їх творчого застосування – важлива практична задача педагогічної професійної етики.
На думку П.Г. Постнікова „педагогічна мораль в структурному відношенні являє собою совокупність історично склавшихся вимог і норм, адресованих суспільством до особистості вчителя, характеру його відношення до своєї професії, учнів, традицій і норм, нагромаджених в самому педагогічному середовищі, а також застосування в професійній діяльності сучасних принципів морально-етичної поведінки.” [25;67].
Професійна педагогічна етика має не тільки специфічну структуру, а й соціальні функції в суспільстві, основною з яких є суспільна потреба в передачі від покоління до покоління накопичених людством знань і досвіду, в навчанні дотриманню норм і правил суспільного життя. Педагогічна діяльність в значній мірі забезпечує відтворення інтелектуального потенціалу суспільства. Його основний результат – це створення основи для духовного розвитку особистості, підготовка людей до різносторонньої діяльності, в тому числі й до педагогічної. В цьому, на думку Я.Г. Якубсона, проявляється оригінальність і неповторність педагогічного фаху: „...він виконує функцію самовідтворення, того, чого не скажеш, наприклад, про працю медпрацівника, інженера. Більш того, підготовка до будь-якої професійної діяльності проходить через сферу педагогічної праці.” [44;89].
Дуже добре, на наш погляд, окреслив функції вчителя П.Г. Постніков, який зазначав, що „Педагогічна діяльність являється соціально - формуючою, свідомою, тому основними функціями моралі вчителя можна назвати регулятивну, цінісно-орієнтуючу, виховну. Також, не можна забувати про пізнавальну функцію.”[25;62].
Тож, можемо зробити висновок, що педагогічна етика вимагає від учителя особливого рівня вихованості, учитель повинен мати багатий внутрішній світ, бути взірцем дотримання морально - етичних норм і правил поведінки у суспільстві.