2, 3 Серед загальнолюдських цінностей одне з чільних місць посідає феномен творчості. Кожна людина здійснює пошук ідеального, прекрасного, оскільки кожна людина прагне (хоча й по-своєму) до абсолюту.

 

За своїми засадами творчість — соціальний феномен. Тварини не творять, вони пристосовуються до навколишнього середовища. Навіть якщо вони і привносять у нього зміни, то лише в результаті об'єктивного існування, взаємодії з іншими явищами, зумовленими власною природою тварин і природою цих явищ.

Творчість визначається як "продуктивна людська діяль­ність, яка породжує щось нове, якого раніше ніколи не було". У творчості людина виявляє себе в культурі, створю­ючи її як нову цінність, як продовження своєї природної сутності. Тому з-поміж різних тлумачень цього феномена переважає діяльнісний підхід: це діяльність, спрямова­на на створення духовних і матеріальних цінностей. Тобто людська діяльність, активність,пізнання, психіка тощо — це внутрішнє підґрунтя  творчості. Суб'єкт же — людина, суспільство. Найсуттєвішою ознакою творчості є новизна її продуктів.

Однак цією ознакою творчість не обмежується. Людська діяльність багатогранна, продуктивна і репродуктивна, твор-

ча і нетворча. (Існує і псевдодіяльність, але про неї йтиметь­ся нижче.) Тому творчість не є синонімом діяльності та но­визни, її витоки не тільки в праці, а й у цілепокладаючій здатності свідомості.

 

Отже, творчість — це притаманна людині здатність створювати нові цінності, що є засобом самовираження людини як прояву цілепокладаючої активності її свідо­мості та потреб суспільно-історичної практики.

Ознаками творчості є: свідоме цілепокладання, створен­ня принципово нових цінностей, орієнтація на досягнення соціально значущих результатів. У ній наявні розум і просте роблення або праця, гра, інші прояви якостей людини. Проте, на відміну від них, творчість містить у собі також інші еле­менти. Особливу роль у ній відіграє стихійне, несвідоме на­чало: творчий порив, натхнення, осяяння та ін., про що неодноразово говорили вчені, поети, художники, мислителі.

Пізнаючи безкінечну багатоманітність світу речей та явищ, їхніх взаємозв'язків, людина розширює межі своєї діяльності, яка набуває нині космічного характеру. Ці процеси визнача­ють певною мірою різновиди творчої діяльності. До них нале­жить передовсім історична творчість, тобто уміння свідо­мо творити свою історію, забезпечувати нові, прогресивні умо­ви та форми свого життя.

 

Наукова творчість спрямована на відкриття нових за­конів, вироблення оригінальних ідей, проведення складних експериментів тощо. Це соціально організоване виробницт­во відповідного різновиду знання.

Технічна творчість є вдосконаленням уже існуючих засобів або створенням нових машин, апаратів, механізмів, що є необхідною умовою технічного прогресу, без якого не­можливий розвиток суспільства.

Особливий різновид творчості — художня творчість, продуктом якої є кращі культурні цінності. Вона потребує образного мислення, тобто вміння думати образами та кар­тинами, яке переважає у людей художньо обдарованих, так званих ліриків (на відміну від "фізиків", тобто вчених-тео-ретиків) — артистів, письменників, художників, компози­торів тощо.

 

Ще одним важливим різновидом творчої діяльності є вміння бути творцем самого себе і свого життя, тобто

розвивати свої здібності, реалізовувати свої потенції, знахо­дити свій шлях у житті, залишатися самим собою за будь-яких обставин тощо. Це особливо важливо усвідомити вам як молодим людям, що стають на власний шлях творчості.

 

І хоча не можна ділити людей на "творчих" і "нетворчих", все-таки спробуємо відокремити риси, притаманні творчій осо­бистості, які радимо знайти і в собі. Насамперед це нестан­дартність діяльності людини, прагнення знайти щось нове, не зрадити істині або самому собі. Для цього потрібні мужність, воля, сила характеру. Слід зазначити, що нове, та­лановите, не говорячи про геніальне, визнається з великими труднощами. Як свого часу говорив німецький мислитель О. Гумбольдт, будь-яке нове проходить три стадії: спершу — "яка дурниця!"; потім — "у цьому щось є..."; і нарешті — "хто ж цього не знає!" Тому потрібні терпіння й мужність, уміння бути наполегливим, доводити свою справу до кінця.

 

Творчість потребує також багатої уяви, розвиненої фан­тазії, вміння у будь-якому явищіпобачити щось нове, запропонувати оригінальну або навіть "божевільну" ідею. Вона неможлива без здатності критично мислити, критич­но ставитися до результатів своєї праці, визнавати свої помилки. Характерними рисами творчої особистості завж­ди булижадоба знань, допитливість, працелюбність. І ніколи цим людям не були притаманні самозаспокоєність, догматизм, байдужість.

 

Творчість — одна із "доріг", що веде до свободи.

Свобода — це поняття, що характеризує сутність люди­ни і її існування, стан і можливість мислити і діяти відповідно до своїх уявлень та бажань, а не внаслідок внутрішнього чи зовнішнього примусу.

 

Поняття свободи нерозривно пов'язане із поняттям "сво­бода волі".

Свобода волі — це поняття, що означає можливість безпе­решкодного самовизначення людини у виконанні тих чи ін­ших цілей і завдань особистості. Вона часто пов'язується з:

•   відповідальністю людини за свою діяльність;

•  виконанням свого обов'язку;

•   усвідомленням свого призначення.

 

Проте в історії людської думки розуміння свободи волі було і є різним: це або наслідок природної чи надприродної обумов-

леності, детермінованості (Бог, Абсолют), або самовизначальна сила всіх життєвих процесів людини (наприклад, у А. Шо-пенгауера, Ф. Ніцше). Вольові якості людини визначаються частково генетично, частково виховуються навколишнім її середовищем, входячи до структури характеру особистості.

Для того щоб зрозуміти феномен свободи особистості, по­трібно розібратися в суперечностях волюнтаризму та фаталіз­му, визначити межі необхідності, без якої неможлива реалі­зація свободи.

 

Волюнтаризм полягає у визначенні першості свободи волі з-поміж інших проявів духовного життя людини, включ­но з мисленням. У такому випадку воля вважається сліпим, нерозумним першоначалом світу, яке диктує свої закони лю­дям. Волюнтаризм проявляється в основному в соціально-політичній практиці як спроба свавільно вирішувати пробле­ми життя, не рахуючись з об'єктивними законами суспіль­ного розвитку. Отже, діяти в дусі волюнтаризму означає не враховувати об'єктивних умов буття, законів природи і су­спільства, видаючи свою сваволю за вищу мудрість. При­кладів подібного немало у світовій історії — досить згадати волюнтаризм вождів "великих революцій" у цілому і Жовтневої в Росії зокрема.

 

Фаталізм, навпаки, визначає весь хід життя людини та її вчинки, пояснюючи це або долею (у міфології і язичництві), або волею Бога (у християнстві й ісламі), або детермі­нізмом — замкнутою системою, де кожна наступна подія жор­стко зв'язана з попередньою. Тут, по суті, немає місця свободі вибору, оскільки немає альтернативи.

9. Арт-терапевтичний кабінет і його оснащення

Існують основні типи арт-терапевтичних кабінетів:          - кабінет-студія;          - кабінет для індивідуальної роботи;          - кабінет для групової інтерактивної роботи;          - арт-терапевтичне відділення і кабінет універсального призначення.        Арт-терапевтиний кабінет-студія є найбільш ранньою формою спеціалізованого приміщення для художніх занять, чимось нагадуючим приміщення художника. В ньому працюють кілька клієнтів, що мало контактують один з одним. Кожний з них працює самостійно.        Кабінет-студія має кілька місць для самостійної роботи клієнтів (столи зі стільцями). На кожному робочому місці – необхідний набір матеріалів (папір різних форматів, фарби, воскові крейди, пастель, олівці і т.п.). Також є зона відпочинку з кріслами і столом з чаєм. Існує спеціальне місце для робіт пацієнтів в індивідуальних папках.        Арт-терапевтичний кабінет для індивідуальної роботи призначений для більш тривалого курсу занять як з дорослими, так і з дітьми, що страждають психічними розладами. Стілець арт-терапевта знаходиться поруч із столом клієнта. Ця частина приміщення називається «робочою зоною».        Арт-терапевтичний кабінет для групової інтерактивної роботи розрахований як на самостійну роботу учасників групи, так і на їхню вербальну взаємодію на етапі обговорення продуктів образотворчої діяльності. Відповідно до цього кабінет або має бути зручним для швидкої перестановки меблів, наприклад для посадки пацієнтів у коло, або мати дві по-різному обладнані зони - «робочу» - для образотворчої діяльності, і «чисту» - для групового обговорення. Від кабінету-студії дане приміщення відрізняється ще і тим, що в ньому мається велика розмаїтість різних місць для роботи, наприклад кілька варіантів стільців і столів.        Арт-терапевтичне відділення і кабінет універсального призначення є спеціалізованим комплексом приміщень, призначених для різних форм арт-терапевтичної роботи паралельно з декількома клієнтами чи групами. Поряд з декількома приміщеннями для групових і індивідуальних сесій, в арт-терапевтичному відділенні маються адміністративні приміщення, кімната для тривалого збереження робіт клієнтів, кухня чи кафе, місце очікування для прибуваючих на заняття клієнтів.        Арт-терапевтична робота припускає широкий вибір різних образотворчих матеріалів (фарби, олівці, крейди, журнали, фольга, кольоровий папір, текстиль для створення композицій, глина, пластилін, пісок з фігурками і т.п.). Варто враховувати, що вибір матеріалу може бути пов’язаний з особливостями стану клієнта, якому повинна бути надана можливість вибирати матеріал і засоби для образотворчої діяльності.