2. Обгрунтувати особливості укр. Мови в порівнянні з російською

Українська національна мова остаточно сформувалася у 14-17 століттях.Подальше формування мови пов’язано з такими іменами: Т.Шевченко, Котляревського, Квітки-Основ’яненко. В українському правописі панує фонетичний принцип: як чується, так і пишеться.

Особливості української графікі та фонетики проявляються таким чином:

1) Укр. мова базується на кириліці, загальна кілікість літер в обох мовах 33, але в укр. алфавіті є спеціфічні літери: -ї, -і, -є,-’

2) Найхарактернішою рисою укр. мови, є зміна голосних звуків о,е на і (воля – вільний; сім-семи)

3) В сучаснії укр. літературній мові голосний [і] використовується на місці давноруського Ђ (ятя)

4) Немає пом’якшення приголосних перед –е (село, весна)

5) в українській літературній мові, коли поряд розміщюються кілька приголосних звуків, що ускладнює вимову, відбувається спрощення – випадає середній звук як у вимові так і на письмі. Найчастіше спрощуються такі групи приголосних: -ждн-, -здн-, -стч-, -слн- (користь – корисний, виняток: строк, відпустка, шістнадцять)

6) наявність звуків [дж],[дз],[дз’] ( джерело, дзвінкий )

7) збереження дзвінкої вимови приголосних перед глухими, та в кінці слова (Київ, казка, народ)

8) збереження в українській мові м`якого звука [ц’] (кінець, місяць, ціна)

9) Відсутність “акання”, тобто відсутність в наголошеній позиції переходу а в о(молоко, голова)

Характерні риси у морфології включають наявність:

1) 4-ої відміни для іменників сер. роду (ім’я, колища)

2) Двох форм закінчень у Р.В. ім. чол. роду в однині ΙΙ-ої відм. -а(-я), -у(-ю) (керівника, директора, факультету)

3) паралельних закінчень –ові(-еві), -у в Д.В. однини ім. чол. роду ΙΙ-ої відм.

(директору Коваленкові; директорові Коваленку)

4) Інфінетивна форма закіньчується ни –ти (читати, укладати)

До синтаксичної будови укр. мови належать:

1) використання у складному іменному присудку тільки повних форм дієприкметників та переважно повних форм прикметників (Я вам чужд – я знаю)

2) використання речень з безособовими діїслівними формами на –но, -то (Ці кадри з фільму знято в Донецьку)

4. Проаналізувати особливості писенної форми мовлення.

ПМ – це завжди оброблена і обдумана фіксація мови, з метою подальшого відтворювання написанного.

Характерні риси:

1) Відсутність співрозмовника в момент висловлювання думки

2) Створюється за допомогою графічних знаків і сприймається зором

3) Одиницею ПМ є текст, який створюється у виді монологу і обусловлений тематично

4) Зберігається у просторі і часі, тобто його завжди можна виправити

5) Воно вторінне, порівняно з усним і спирається на нього як на джерело

ПМ утворюється враховуючи усі загальноприйнять норми графіки, орфографії, пунктуації, відрізняється більш ретельним добором мовних засобів. Для ПМ не характерна: міміка, інтонація, жести.

5. Обгрунтувати особливості усної форми мовлення

УМ означає комплексне вміння слухати і сприймати звучащу мову, тобто її розуміти, і відтворювати її у звуковій формі

Характерні риси:

1) Створюється за допомогою мовного апарату людини і сприймається на слух

2) Неоюхідний співрозмовник, або аудіторія

3) УМ-первине

4) Відтворюється у виді монологу (запитання, відповідь)

5) Характерізується наявністю надлежкової інформації, яка реалізується у використанні великої кількості зайвих слів, повторів, а також у міміці, жестах, інтонації, паузи і наявністю самих обставин живого спілкування мовців

6) Залежить від ситуації

7) Спонтане, мітт”єве, невідгукованє