5. Припинення шлюбу та визнання шлюбу не дійсним

Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, внаслідок його розірвання. Внаслідок розірвання шлюб припиняється:

• за спільною заявою подружжя на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану — у разі, коли воно не має дітей, незалежно від наявності між подружжям майнового спору;

• за заявою одного з подружжя на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану — у разі, коли другий із подружжя: визнаний безвісно відсутнім; визнаний недієздатним; засуджений за вчинення злочину на строк не менш як три роки;

• за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду-у разі, коли подружжя має дітей. За таких обставин подружжя подає до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей;

• за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду — у разі, коли буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Закон встановлює певні обмеження щодо подання такого позову. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Але це обмеження не поширюється, зокрема, на випадок, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

Закон зобов'язує суд вжити заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Розірвання шлюбу може провадитися як у судовому порядку, так і органами реєстрації актів цивільного стану.

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації заяву про розірвання шлюбу. Цей орган виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Підстави для розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя: інший визнаний безвісно відсутнім; інший визнаний недієздатним; інший засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше, як на 3 роки.

Подружжя, яке має дітей, наділене правом подати до суду заяву про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу 1 місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву. Позов про розірвання шлюбу може бути поданий і одним із подружжя. Але позов не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив щодо другого або дитини протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину.

При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини і вжити заходів до примирення, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими і спільне життя суперечило б інтересам одного з них та інтересам їх дітей.

Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подавати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі¹.

Від розлучення відрізняється визнання шлюбу недійсним.

1) за самим фактом порушення певних вимог закону, а саме, коли шлюб зареєстрований:

• з особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

• між родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

• з недієздатною особою.

2) за рішенням суду — якщо шлюб зареєстрований:

• без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. При цьому шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю;

• між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням визначених законом вимог;

• між двоюрідним братом та сестрою або між тіткою (дядьком) та племінником (племінницею);

• з особою, яка приховала сою тяжку або небезпечну хворобу;

• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Проте за певних обставин (вагітності, народження дитини тощо) такий шлюб не може бути визнаний недійсним.

Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку і лише тоді, коли були порушені умови укладення шлюбу, зокрема:

1) шлюб зареєстрований з особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

4) коли такий шлюб є фіктивний, тобто без наміру створення сім'ї;

5) коли шлюб зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

Позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред'явлений одним із подружжя, прокурором і особами, права яких порушені (батьками, органами опіки та піклування).

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладання. Суд вирішує й інші питання щодо прав і обов'язків осіб, що перебувають у фіктивному шлюбі.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Діти, зачаті або народжені у шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов'язки, що й діти, народжені в дійсному шлюбі.