Дотримання педагогом максимальної точності у визначенні етичних понять

Точне наукове визначення, тобто дефініція етичних понять, не лише становить науковий інтерес, а й відіграє значну роль у виховному процесі. На жаль, достатньо змістовної наукової роботи щодо створення дефініцій в галузі етики ще не проведено, і це негативно позначаєть­ся на формуванні моральної свідомості й самосвідомості підростаючої особистості. Такий стан може спричинити певні спекуляції внаслідок недобросовісно витлумачених дорослими настанов стосовно дитини.

Підґрунтям для таких морально некоректних дій ви­являється те, що навіть незначне розширення понятійних меж здатне перетворити морально позитивну дефініцію на свою протилежність чи навпаки — негативну осо-бистісну якість кваліфікувати як суспільно значущу.

Найчастіше трапляються такі етичні підміни:

Предмет підміни:	На що підмінюється
1) скромність	нечемність
2) лагідність	боягузливість
3) справедливість	слабкість
4) покірливість	улесливість
5) незлостивість	безсилля
6) славолюбство	великодушність
7) зарозумілість	відвертість
8) марнотратство	людинолюбство
9) несправедливість	мужність
10) користолюбність	свободолюбство

Педагог має дотримуватися закономірності, відпо­відно до якої назва моральних недоліків чіткими й визна­ченими термінами великою мірою сприяє їх подоланню. Об'єктивно найменування вад може викликати у суб'єкта сильні емоційні переживання, глибоко вразити його. Він

5.4

Педагог у просторі вчинку

не може бути байдужим, коли називають його тим, чим він є насправді, а виявляє сильний гнів, роздратованість і образу. Проте такі емоційні потрясіння викликають у нього інтенсивну роботу душі, що може зумовити пози­тивну самозміну.

Враховуючи цю закономірність, педагог мусить не тільки докладно розкривати зміст аморальних дій, а й по­нятійно точно кваліфікувати їх.

5.4.6

Педагогічна гарантія благонадійності вихованця

Отримати гарантію вихованості — палке бажання всіх, хто вступатиме з вихованцем у суспільні відносини, оскільки нормовідповідний перебіг цих відносин безпосе­редньо залежить від морально-ціннісної спрямованості їх суб'єктів. У зв'язку з цим постає питання: чи можлива за­галом подібна гарантія, чи наважиться педагог її забезпе­чити? Можна гіпотетично передбачити, що через велику відповідальність, пов'язану з доволі складним для нього запитом, ми отримаємо від педагога негативну відповідь. Однак теоретично гіпотеза гарантії щодо внутрішнього світу людини має право на життя. А це означає зовсім но­вий погляд на систему психолого-педагогічної взаємодії вихователя й вихованця. Йдеться не тільки про методич­ну ефективність праці педагога — її значення в цьому контексті не викликає заперечень. Розвивальні можли­вості вихованця також неможливо не враховувати. Ці два аспекти є об'єктивними складовими, що детермінують рівень вихованості певної особистості. При цьому маємо виходити з того, що під рівнем вихованості розумітимемо наявний стан розвитку морально-духовних утворень суб'єкта. Нині є досить потужний і валідний апарат діаг­ностування з відповідними процедурами його здійснення, який не викликає жодних сумнівів.

У цьому випадку ми робимо акцент не стільки на рівні вихованості, скільки на міцності морально-духовної систе­ми особистості, коефіцієнті її витривалості, на стійкості що до руйнівних процесів, яких вона може зазнати впродовж усього часу свого функціонування. Зазначимо, що лише ро­зуміння педагогом сутності сформульованої в такий спосіб виховної проблеми позитивно вплине на організацію та за­гальну результативність його діяльності, оскільки змінить уявлення про кінцеві морально-розвивальні цілі.

На перший погляд видається перспективним пов'язу­вати вирішення "проблеми педагогічної гарантії благо­надійності вихованця з введенням і аналізом категорій, які не враховує сучасна теорія і практика виховання. Пе­редусім маємо на увазі категорію рішучості як способу особистісного функціонування суб'єкта. Явище рішучості пов'язане з негнучкістю особистої поведінкової лінії суб'єкта, точніше, з відсутністю її корозії, зі своєрідною впертістю стосовно обраного морального шляху.

Друга категорія, що відіграє не менш важливу роль стосовно виховної гарантії, — статечність як міра про­тидії соціальним впливам особистісно деструктивної спрямованості. Це, так би мовити, морально-духовний імунітет, що захищає особистість від нівелювання її мо­рально-духовної системи.

Схильність особистості до тривалого практичного де­монстрування рішучості та статечності в реальній по­ведінці може виступати психологічною основою гарантії благонадійності.

Вихователь у своїй роботі повинен пам'ятати, що рішучість може супроводжувати й соціально несхвальну поведінку. Тоді вона набуває відтінку зухвалості. Ко­рекцію зухвалості слід здійснювати у формі роз'яснень, докорів, викриття, осуду і т. ін. Опозицією до явища ста­течності є маріонеткова поведінка як схильність особис­тості до безглуздого підкорення груповим впливам.

Світ учинку є доволі складним за структурою і для сво­го формування потребує великої душевної віддачі з боку вихованця. Незважаючи на це за доцільно створених умов підростаюча особистість саме у лоні вчинку може задоволь­нити свої фундаментальні потреби у свободі, розвитку, соціальному захисті й психолого-педагогічній підтримці.

244