1. Предмет анатомії, фізіології, генетики. Їх з’язок з іншими біологічними науками. Значення анатомії, фізіології дитячого організму для педагогіки, психології.

Предмет і завдання анатомії. Анатомія людини належить до морфологічних наук. Вона вивчає форму та будову організму людини в цілому та його складових частин ( органів, систем) у взаємозв’язку з їхніми функціями та розвитком. Людина як біологічна істота належить до тваринного світу. Тому анатомія вивчає будову її тіла й органів з урахуванням біологічних закономірностей, які властиві всім живим організмам, а також вікових, статевих та індивідуальних особливостей. Анатомія є фундаментом для розвитку цілої низки біологічних наук – ембріології, цитології, гістології, антропології, фізіології, порівняної анатомії, еволюційного вчення, генетики – й тісно пов’язана з ними. Анатомія розкриває найважливіші загально біологічні закономірності будови людського організму, його зв’язки з навколишнім середовищем, тваринним світом, зміцнює діалектичний світогляд студентів, розвиває їхнє мислення. Знання анатомії потрібні для їх практичного використання, а саме: для контролю за фізичним розвитком дітей, формування різних їхніх особливостей і рухових навичок, уміння обґрунтовувати правила особливостей гігієни, для організації раціонального харчування, тренування організму, надання першої медичної допомоги, а також дотримання здорового способу життя.

2.Характеристика основних життєвих процесів:гомеостаз, обмін речовин, ріст та розвиток.

Основна властивість організму це – гомеостаз. Гомеостаз це – сталість фізико-хімічного складу та властивостей внутрішнього середовища організму. Обмін речовин та перетворення енергії забезпечується такими процесами як дихання, живлення, виділення. Гомеостаз забезпечується процесами саморегуляції, самооновлення та подразливості. Ріст-це кількісні зміни, що викликають збільшення розмірів та маси тіла. Закономірності розвитку: 1) ріст за перший рік життя збільшується на 23-25см; за другий рік на 10-11см; за третій на 8см згодом темпи приросту поступово сповільнюються до 3-4 см за рік. Період з 12-16 років спостерігається зростання темпів приросту до 7-8 деколи 15 см на рік. Завершується ріст в 21-25років. Маса за перший рік життя зростає в три рази.В наступні роки маса зростає повільно, найбільш швидко вона збільшується після 15 років. Загалом маса тіла з моменту народження збільшується у 20 разів. Розвиток- це якісні зміни, які викликають ускладнення в процесі та системі органів людського організму.

3.Загальна характеристика механізмів саморегуляції в організмі.

Принципи саморегуляції: - принцип зворотних зв,язків; - гальмування кінцевим продуктом; - зміною активності ферментів; - синтез ферментів лише за необхідності.

4. Загальна характеристика клітини. Спадковий апарат клітини. Види поділу клітин.

Структурною одиницею організмів є клітина. Клітини утворюють органи, а органи- системи органів і апарати.Всі клітини між собою взаємопов’язані, а тому організм може існувати лише завдяки своїй цілісності й тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем. Клітини за формою і величиною бувають різними і в організмі виконують різні функції. Усі клітини складаються з основних частин: до основних належать цитоплазма, ядро й органоїди, до допоміжних – включення. Цитоплазма – внутрішнє середовище клітини – неоднорідне. У ній розрізняють: цитолему, гіалоплазу, органоїди й цитоплазматичні включення. Ззовні цитоплазма має цитолему(клітинну оболонку). В гіалоплазмі клітини міститься ядро. Всередині ядра є одне або кілька ядерець. Мітохондрії виконують функції енергетичних станцій: в них відбувається клітинне дихання – утворення енергії, яка використовується клітиною для різних функцій. Ендоплазматична сітка складається із зернистої і незернистої сіток. Незерниста ендоплазматична сітка являє собою переважно цистерни й трубочки діаметром 50-100нм, що беруть участь у синтезі та обміні ліпоїдів і глікогену. Зерниста ендоплазматична сітка також складається з цистерн, трубочок і пластинок діаметром 20нм і більше. Мембрани цих структур іззовні всіяні великою кількістю рибосом, які виділяють і синтезують білки. Лізосоми – пухирці, які містять багато ферментів, що забезпечують внутрішньоклітинне травлення. Комплекс Гольджі має бере участь у синтезі полісахаридів, а у взаємодії із білками сприяє відокремленню й виведенню з клітин продуктів їхньої життєдіяльності. Цитоцентр( клітинний центр), міститься над ядром клітини або біля пластинчастого комплексу; він має два щільні тільця – центріолі. Перед поділом клітини центріолі подвоюються. Мікротрубочки складаються з білка тубуліна; забезпечують строму клітини(цитоскелет).

Клітини розмножуються двома способами: прямим і непрямим поділом. Більшість клітин організму розмножуються непрямим поділом(мітоз) . Сукупність змін, які відбуваються в клітині перед поділом і під час його, називається мітотичним циклом, у якому розрізняють чотири періоди: 1) власне мітотичного поділу; 2) пост мітотичного; 3) редуплікації ДНК; 4) накопичення енергії. Поряд із мітозом може відбуватися і прямий поділ клітини(амітоз), коли клітина поступово ділиться навпіл і з неї утворюються дві дочірні.

Спадковий апарат клітини представлений хромосомами основу яких складає хроматин. До складу хроматину входять молекули ДНК і РНК та деякі білки. Каріотип людини – це сукупність хромосомного набору. Становить 46 хромосом. Інтерфаза – період росту та розвитку клітини під час якого відбувається синтез органічних речовин та оновлення клітин.