1.2 Види інфляції
Інфляція як явище може бути класифікований по декількох критеріях. Велике розповсюдження отримала класифікація інфляційного процесу по його інтенсивності. Проте межі між різними видами інфляції по даному критерію достатньо умовні і рухомі.
І. За темпами інфляції розрізняють:
Нормальна інфляція - темпи ростуть поволі, приблизно 3-5% в рік; масштаб інфляції піддається контролю.
Помірна інфляція (повзуча) - темпи досягають 10% в рік; така інфляція признається в цілому нешкідливою і відповідною нормальному економічному розвитку; масштаби її приводять до непередбачених порушень в розподілі національного доходу між різними соціальними групами.
Галопуюча інфляція - характеризується зростанням цін від 20 до 200% в рік; в цих умовах неможливо контролювати не тільки зростання цін, але і економічний розвиток в цілому.
Гіперінфляція - починається при підвищенні цін більш ніж на 50% в місяць протягом тривалого терміну (півроку або більш); за рік ціни підвищуються не менше, ніж в 130 разів; гроші витісняються з обороту і поступаються місцем бартеру; витрачання заробітної платні і зростання цін приймають катастрофічний характер, що позначається на добробуті всіх верств населення навіть забезпечених.
Більшість учених виділяє тільки помірну, галопуючу і гіперінфляцію. В. Усов в своїй роботі “Гроші. Грошовий обіг. Інфляція.” виділив такий вигляд, як нормальна інфляція. Підставою для цього, очевидно, послужило те, що у ряді країн з високорозвинутою ринковою економікою, наприклад, країни ЄС інфляція грає роль своєрідного важеля, що балансує попит і пропозиція і виправляючого цінові диспропорції. Для цього її рівень не повинен перевищувати 5% в рік.
ІІ. За формами виявлення.
Розрізняють відкриту (цінову), або приховану (пригнічену) інфляцію. Підставою для цього послужило порівняння досвіду країн з перехідною економікою, зокрема Росії і деяких країн з ринковою економікою. Відкрита виражається в безпосередньо спостережуваному, систематичному підвищенні рівня цін, тоді як прихована інфляція виявляється в товарному дефіциті, що росте, появі “чорного ринку” з непомірно високими цінами при формальній стабільності цін, забезпечуваній централізований (заморожування цін, заробітної платні). Можлива також комбінація цих двох типів інфляції.
ІІІ За джерелами виникнення виділяють:
Iнфляцiя попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.
Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошової емiсiї є одним з найважливiших чинникiв iнфляцiї попиту, оскiльки зростання пропозицiї грошей збiльшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищує рiвень цiн.
Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицiї, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцiї, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiї витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi. Одним iз джерел iнфляцiї витрат є рiзкi порушення (“шоки”) пропозицiї. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицiї розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняної економiчної системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшує очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.
ІV За співвідносністю зростання цін по різних товарних групах:
Збалансована інфляція - ціни підіймаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. Центральний банк підраховує результати середньорічного зростання цін і піднімає процентну ставку. Таким чином ситуація вирівнюється і балансується як ситуація із стабільними цінами. Товаровиробники періодично підвищують ціни. Втрати несуть тільки виробники, складної продукції, які стоять в кінці технологічного ланцюжка.
Незбалансована інфляція означає, що ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях. Це торкається як галузевих, так і територіальних диспропорцій. Зростання цін на сировині перевищує зростання цін на кінцеву продукцію, а ціна комплектуючого може виявитися вище за ціну кінцевого виробу. Це вид інфляції дуже небезпечний для виробників. В подібних умовах неможливо скласти прогноз зростання цін. Товарні групи - лідери зростання цін сьогодні можуть не бути такими завтра. Виробники не можуть раціонально вибрати сферу додатку капіталу, порівняти прибутковість інвестиційних проектів. В таких умовах промисловість не має нагоди розвиватися.
V Відповідно до критерію очікуваності. Відповідно до даного критерію можна також виділити два види інфляції: очікувану і несподівану.
Очікувана інфляція - та, яка прогнозується на який-небудь період часу, вона передбачена з достатнім ступенем надійності. Така інфляція нерідко є результатом дій уряду. Чинник очікуваності дозволяє маючи прогноз зростання цін, адаптуватися до нього. Навіть у разі гіперінфляції прогнозоване зростання цін може завдати економічним суб'єктам збитку менш значного, ніж несподіваний стрибок цін хай навіть на невелику кількість відсотків.
Несподівана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно відображається на податковій системі і системі грошового обігу. Можливий варіант розвитку цього виду інфляції ґрунтується на інфляційних очікуваннях населення. За наявності них у покупців виникає різке збільшення попиту, що деформує економіку, спотворює картину сукупного попиту, оскільки передбачити подібний стрибок украй скрутно. За відсутності ж у населення інфляційних очікувань виникає “ефект Пігу” - різке скорочення попиту оскільки люди сподіваються на швидке зниження цін. Виробник товарів вимушений знижувати ціну в результаті ситуація повертається в стан рівноваги. Така ситуація згубно позначається на великому бізнесі: психологічна стабільність бізнесменів зміняється депресивним очікуванням, сто сковує їх інноваційний потенціал.
VІ Залежно від джерела витрат, що ростуть виділяють:
Інфляція зростання зарплати - питома вага заробітної платні в ціні товару порівняно невелика (25-30%), але навіть у такому разі зростання ринкової заробітної платні може ініціювати інфляцію.
Інфляція прибутків - промислові підприємства і інші суб'єкти економіки одержують надприбутки, що веде до підвищення рівня цін, покупцю, що не компенсується, зростанням якості товару. Цей вид інфляції особливо небезпечний за умов лібералізації цін відсутності конкуренції, високому рівні монополізму, тотальному дефіциті товарів. Інфляція податків – ситуація, коли держава починає інтенсивно підвищувати податки. З їх допомогою покриваються витрати на оборону, управління, соціальні програми. Це знижує можливості інвестицій, що скорочує виробництво і, отже, пропозиції, що вже саме по собі служить початковою базою для інфляції.
“Товарна інфляція” - це ситуація, коли різко дорожчають сировина і матеріали.
Той факт, що діяльність природних монополій, особливо в Росії, в значній мірі регулюється державою, дозволив також виділити такий тип інфляції, як адміністративна. Адміністративна інфляція – “воля” державних органів, союзів і об'єднань. Згідно цій “волі” збільшуються ціни на залізничні перевезення, платня за поштові послуги, послуги зв'язку, комунальні послуги. Ця інфляція стимулює інфляцію витрат.
Найважливішим показником інфляції є динаміка індексу цін. Індекс цін – коефіцієнт, що показує, у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний період.
Зростання iндексу цiн визначає рiвень iнфляцiї, а зменшення його- рiвень дефляцiї. Темп iнфляцii є темпом змiни загального рiвня цiн i показує ступiнь знецiнення грошей.
Розділ 2. Соціально – економічні наслідки інфляції
До розпаду великої держави СРСР пересічний громадянин нашої країни не зустрічався з такою проблемою як інфляція. Всі ціни встановлювала держава, вони були відносно стабільними, а головне запланованими, а отже передбачуваними. Боротьба з нею йшла, як правило, на державному рівні.
Сучасній інфляції властивий ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз - повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона охоплювала більший і менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз - хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, але і негрошових чинників.
Інфляція була і буде в кожній країні, її неможливо повністю зупинити чи знищити, але можливо регулювати її. Тому темою моєї статті стала інфляції та її соціально-економічні наслідки. Метою є дослідження самої інфляції.
Світові гроші функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства. Ця їхня властивість виявляється, коли видаються зовнішні кредити, переміщуються нагромаджені багатства (золоті запаси в іноземні банки), сплачуються воєнні контрибуції
Наслідки інфляції різноманітні і суперечливі:
Інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів.
Високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету.
Населення та корпорації прагнуть матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного попиту і ріст цін.
Реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного проценту росту інфляції.
Відбувається знецінення амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження населення, банківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші.
В результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники.
Росте попит на більш стабільну іноземну валюту, посилюється втеча капіталів за кордон.
Знижується політична стабільність у суспільстві, росте соціальна напруженість.
Змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Звужуються можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення.
Інфляція приводить до прихованої конфіскації грошових коштів у населення і підприємств через податки.
Ефект Танзі-Олівера. Суть: інфляція знецінює надходження від оподаткування.
Інфляція погіршує керованість національним господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність.
В умовах стагфляції висока інфляція поєднується з високим безробіттям.
При гіперінфляції виробнича діяльність стає неефективною, йде переорієнтація на посередницьку діяльність Прикладом країн, де була присутня інфляція, що переходить в гіперстадію – є Німеччина 1920 —1923 рр., Австрія 1921—1923pp. СРСР 1921—1924pp., Греція 1943 —1944pp., Угорщина 1945—1946 рр. латиноамериканські країни 1970—1980 рр. Так, в Німеччині під час першої світової війни з 1922 до 1923 pp. ціни зросли з 1 до 10000000000. Тобто, якщо за певний товар на початку 1922 р. потрібно було сплатити 1 марку, то наприкінці 1923 р. — уже 10 млрд. марок. В Угорщині рівень цін за рік зріс у 3,8-Ю27 разів при середньомісячному зростанні у 198 разів.
У наш час інфляція - одна з самих хворобливих і небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову і економічну систему загалом. Інфляція означає не тільки зниження купівельної здатності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій. Усереднені експертні оцінки інфляції в Україні в 2011 році у березні погіршилися до 11,1% (грудень до грудня) з 10,7% у листопаді 2010 року..
Усереднений прогноз динаміки ВВП країни в 2011 році зберігся без змін: експерти як і раніше очікують зростання економіки на 4,6%.
"Усереднене значення індексу споживчих цін на 2011 рік у розрахунку грудень до грудня збільшилася на 0,4% - до 111,1% (варіація показника від 8,9% до 13,8%). Висока продовольча інфляція на світових ринках залишається ризиком для динаміки зростання внутрішніх цін", Березневий консенсус-прогноз також зафіксував погіршення очікувань експертів щодо курсу гривні: якщо в листопаді 2010 року усереднені оцінки до кінця 2011 року становили 7,94 гривні за долар, то за підсумками березня 2011 року - 8 гривень за долар.
При цьому консенсус-прогноз дефіциту рахунку поточних операцій України в 2011 році в березні погіршився до 3,65 млрд. доларів, або 2,3% ВВП, у порівнянні з 1,724 млрд. доларів, або 1,1%, у листопаді 2010 року.
Крім того, згідно з консенсус-прогнозом, в 2012 році розвиток української економіки буде характеризуватися активізацією інвестиційної діяльності на тлі сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури.
Усереднене значення оцінки приросту реального ВВП у 2012 році склало 5,1% (варіація показника від 4% до 6,5%), а інфляції - 9,2% (варіація показника від 7,5 до 10,4%).
Серед найбільш істотних ризиків у 2011 і 2012 роках експерти назвали, зокрема, імовірність істотного зростання вартості імпортного газу, закріплення тенденції прискореного зростання цін на світових енергетичних ринках, а також нарощування негативних інфляційних очікувань населення.
До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя переважно у представників соціальних груп з твердими прибутками .
У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Однак вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і досить широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів.
Нині в Україні значну роль у формуванні інфляції грає політичний стан країни. Популярні методи, які використовують політики задля своєї вигоди, прихильності народу (в майбутньому виборців) ведуть не тільки до прискорення темпів інфляції, але й до загального пригнічення економічного розвитку країни. Так, наприклад, улюблені народом зниження податків і збільшення соціальних виплат, невиправдана та необґрунтована додаткова емісія грошей тощо - всі ці методи маніпулювання загальною свідомістю народу ведуть до трагічних наслідків. Причому самі політики прекрасно уявляють та знають до чого призведуть ці дії. Деякі навіть встигають при цьому ще заробити, заздалегідь знаючи інфляційні прогнози. Так кожні вибори в країні супроводжуються стрімким збільшенням рівня інфляції. Поки наші урядовці будуть ставити власні інтереси вище за державні, ми не зможемо побудувати стабільну економіку та контролювати темпи інфляції.
Розділ 3. Стабілізація грошового обігу та його методи