7. Структурні трансформації суспільно-економічного розвитку Західної Європи в XI-XV ст. Та економічна думка цього періоду. Хома Аквінський.

Структурні трансформації суспільно-економічного розвитку Західної Європи припадає на другий етап (XI - XV ст.) розвитку феодалізму, який характеризуєтьсь: утвердженням феодальних відносин, розвитком феодальних міст, зародженням товарного виробництва, доба феодальної роздробленості й формування абсолютистських монархій.

У більшості європейських країн зміцнення феодальних відносин припадає на X - XIII ст., коли феодали встановлюють владу над селянами. Ступінь їх залежності від сеньйора у різних країнах була неоднаковою.

У XIII ст. у Франції, а потім і в інших країнах Європи починається процес викупу селян із феодальної залежності. Поштовхом для цього стали хрестові походи. Викуп був дуже поширений у тих районах, що примикали до великих ремісничих і торгових центрів. Але не всі селяни змогли викупи­ти повинності, тому що для цього потрібні були значні суми грошей. Хоч певні форми феодальних повинностей в деяких країнах зберігалися до середини XIX ст.,у більшості країн Європи селяни стали особисто вільними в Італії у XIII ст., у Франції в XIV ст., в Англії у XV ст.

Починаючи з XI ст. сільське господарство країн Західної Європи вступає в нову стадію свого розвитку. Основною виробничою одиницею залишалися дрібні селянські господарства, хоч і феодальні вотчини відігравали певну роль в економічно­му житті. Важливим чинником, що сприяв розвитку сільсько­господарського виробництва у XI — XIII ст., було збільшення чисельності населення, зростання ролі міст, які потребували продуктів і сировини. Удосконалюються сільськогосподарські знаряддя. На зміну ралу прийшов плуг. У XI - XV ст. значних змін зазнало тваринництво. Якщо до кінця XIII ст. воно відігравало допоміжну роль.

З XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації - відродження римських міст (Рим, Неаполь, Париж) і утворення нових (Гамбург, Любек), посилення їх господарського значення. В XII - XIII ст. у багатьох містах Західної Європи утворилося чимало міст-комун або міських республік, що цілком звільнилися від сеньйорів і отримали повне самоврядування.

У XIII ст. сформувалося феодальне міське "магдебурзьке право", яке встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, успадкування тощо.

У XII — XIII ст. у містах сформувалися ремісничі об'єднання — цехи. Провідну роль у розвитку північної торгівлі відігравали Гамбург, Любек, Бремен, Брюге, Лондон. Згодом утворився торго­вельний союз приморських міст під назвою Ганза ( об'єднання, спілка). У XIV - XV ст. до Ганзейського союзу входило 160 міст. У XIV — XV ст. в Європі виникла нова, вища форма вироб­ництва — мануфактура.

Поступово міняйли перетворилися на банкірів. Уперше вони з'явилися в північноіталійських містах, у провінції Ломбардія. До сього­дення за спеціалізованими магазинами-салонами збереглася назва "Ломбард". Разом з появою банківської системи виник кредит. Оскіль­ки банкіри були монополістами, вони встановлювали великий процент на позичковий капітал. Неодноразово банкірські асо­ціації розорялися, бо їх дебіторами були королі, царі чи імператори.

Розвиток економічної думки класичного середньовіччя, відбувався під величезним впливом християнської церкви. Найбільшим тогочасним авторитетом був Фома Аквінський (1225/26 — 1274), якого вже 1323 р. було канонізовано, а його вчення 1879 р. було проголошено єдино істинною філософією католицизму. Основними творами Фоми Аквінського є «Сума проти язичників» та «Сума теології». У своїх поглядах на політичний і соціальний устрій суспільства він виступав за централізацію влади і визнавав соціальну ієрархію, оскільки поділ на стани «походить від Бога». Природну підставу станової ієрархії Аквінат бачив у поділі праці. За його словами, «одні повинні обробляти ріллю, інші — зводити будинки, а частина людей, будучи вільною від люд­ських клопотів, має присвятити себе духовній праці заради спасіння решти». Хоч відповідно до християнської доктрини Фома Аквінський уважав працю невід'ємним обов'язком віруючого, суто фізична, тяжка праця, на його думку, була «рабським заняттям». Приватну власність він розглядав як необхідний інститут людського життя, засуджував лихварство.

Розмірковуючи про походження грошей,дотримувався думки, що вони виникли внаслідок домовленості між людьми, їх призначення — полегшити справедливий обмін.