4. Небанківське кредитування

Комерційний кредит – це відповідна кредитна угода між двома підприємствами – продавцем (кредитором) і покупцем (позичаль­ником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов’язання позичальника стосовно кредитора.

Відсоток за комерційний кредит входить до ціни товару та у суму векселя. Погашення кредиту здійснюється наступними шляхами:

1. оплатою векселя;

2. передаванням векселя іншій юридичній особі;

3. переоформленням комерційного кредиту на банківський.

На практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:

• кредит із фіксованим терміном погашення;

• кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

• кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

Сезонний кредит застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів у період проведення сезонного розпродажу і дає змогу виробнику відстрочити платежі до кінця розпродажу.

Консигнація – застосовується, як правило, за реалізації нових товарів, попит на які важко передбачити. Суть консигнації полягає в тім, що роздрібна торгівля може одержувати товарно-матеріальні цінності без конкретного зобов’язання.

Лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізингоодержувач.

Сутність лізингу проявляється у його функціях:

• фінансовій – полягає у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту; у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг;

• виробничій – полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а шляхом їх тимчасового використання на умовах лізингу;

• збутовій – полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

Державний кредит – це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

• пускових об’єктів;

• раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;

• технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

5. Особливості кредитування малих підприємств

Важливим джерелом інвестиційних ресурсів малих та середніх підприємств можуть бути надані їм банківські кредити.

Міжнародні кредити можуть надаватися у гривнях, євро та доларах США.

Мікрокредити можуть отримувати:

• приватні підприємці (без створення юридичної особи);

• малі підприємства усіх сфер економічної діяльності недер­жавної форми власності (з чисельністю постійних працівників не більше 150 осіб).

Погашення кредитів здійснюється помісячно рівними части­нами. Відсотки нараховуються на залишок кредиту за фактичне його використання.

В Україні створений «Мікрофінансовий банк» (МФБ) – пер­ша фінансова установа, яка спеціалізується на кредитуванні ма­лого бізнесу та орієнтована на потреби малого підприємництва.

Умовами кредитування цієї установи є:

Умови	Мікрокредити	Мінікредити
Базові процентні ставки:	Від 1,25% на місяць	Від 1% на місяць
Максимальна сума	$10 000	$10 000-125 000
Комісія за оформлення кредиту	1% від суми кредиту (не більше 200 доларів США)
Строки кредитування	Поповнення оборотних коштів – до 9 місяців Придбання основних засобів – до 18 місяців	Поповнення оборотних коштів – до 12 місяців Придбання основних засобів – до 26 місяців
Заявка на отримання кредиту	Мікрозаява	Мінізаява

Як забезпечення кредитів можуть виступати: нерухомість; обладнання; транспорт; товари; застава та порука третіх осіб.

Мікрокредитування спрямоване на фінансування найдрібніших підприємств, тому основними завданнями є:

• надання малим підприємствам венчурного капіталу на поча­тку виконання проекту для створення робочих місць і забезпе­чення економічного зростання в майбутньому;

• надання підприємствам можливості отримання додаткового прибутку;

• надання кредитів і фінансування мікро- і малих підприємств, що належать підприємцям, які не мають доступу до звичайних джерел фінансування.

Діяльність організації з мікрокредитування має такі особливості:

1. відсоткові ставки за цими кредитами вищі, ніж відсоткові ставки за кредитами в банківській системі;

2. прискорено й спрощено процедуру кредитування й контро­лю з метою зниження адміністративних витрат;

3. підвищення рентабельності і забезпечення своєї фінансової стабільності в довгостроковій перспективі.