15

Тема 7 податок з доходів фізичних осіб

Зміст

1. Податок з доходів фізичних осіб як форма індивідуального прибуткового оподаткування.

2. Суб’єкти податку та об’єкт оподаткування.

3. Податковий кредит.

4. Податкові соціальні пільги.

5. Порядок нарахування та сплати податку.

6. Особливості оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності.

1. Податок з доходів фізичних осіб як форма індивідуального прибуткового оподаткування

Податок з доходів фізичних осіб стягується безпосередньо з доходів громадян. В економічно розвинутих країнах він відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні відсоткова вага цього податку в обсязі доходів була не досить значна (10% від суми податкових надходжень у 1994 р.), що було наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. В останні роки бюджетне значення податку з доходів фізичних осіб у нашій державі постійно зростає, в той час як податок на прибуток підприємств — знижується. Так, у 2001 р. податок на доходи фізичних осіб становив 23,6 % від суми податкових надходжень, податок на прибуток — 22,6 %.

До переваг цього податку відносять:

• соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників.

• за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами.

Недоліками цієї форми оподаткування є:

• з фіскальної позиції цей податок є нестабільним джерелом формування доходів бюджету, оскільки циклічні коливання економіки істотно впливають на базу оподаткування податком — на доходи фізичних осіб.

• розподіл податкових надходжень є нерівномірним по різних регіонах і залежить від розвитку промислового виробництва.

• значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

З позиції регулюючого впливу на макроекономіку податок з доходів фізичних осіб відносять до одного з найефективніших «вбудованих стабілізаторів» економічного циклу, оскільки база оподаткування гнучко реагує на економічні піднесення та спади, а прогресивна шкала оподаткування підсилює ефект. Крім того, за допомогою цього податку можна впливати на загальні обсяги споживання.

З 1992 р. і до 2004 р. в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян(попередня назва податку з доходів фізичних осіб). У 2003 р. був ухвалений новин закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 р. відбувалась досить часто — іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками ( насамперед політичними — намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу: у 1993 р. ставки мінялись тричі, причому з 1 грудня 1993 р. по 1 жовтня 1994 р. існувала найжорстокіша шкала оподаткування — максимальна ставка дорівнювала 90 %. Але, не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились — унаслідок ухилення від сплати за такими необґрунтованими з економічного погляду ставками. Досить довго (до 2004 р.) в Україні застосовувалась прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10 % та максимальною — 40 %. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу.

З 2004 р. застосовуються пропорційні ставки, які не залежать від обсягу оподатковуваного доходу, а лише від виду доходу та статусу (резидент чи нерезидент) платника.