1. Вміти давати відповіді:

Які системи ми називаємо «відкритими».

Дати визначення – «атрактор».

Дати визначення – «точка біфуркації».

Розкрити суть другого закону термодинаміки, його значення для теорії самоорганізації.

Пояснити термін «стріла часу».

Чи можливо передбачити еволюцію системи.

Чи має еволюція «лінійний» характер.

2. Вміти аналізувати:

Чому біфуркацій ні процеси мають вірогіднісний характер.

Чи можливо говорити про цілеспрямованість розвитку системи.

В чому проявляється стихійне та закономірне в процесі самоорганізації.

В чому відмінності розвитку між ізольованими та відкритими системами.

3. Робити доповіді:

«Самоорганізація в неорганічній природі».

«Самоорганізація в органічних системах».

Література

Основна:

Білоус В.С. «Синергетика і самоорганізація в економічній діяльності» К.,2007-371с.

Князєва Е.Н., Кудрюмов С.П. «Основания синергетики» СПб, 2002 - 414с.

Опанасюк А. С. Сучасна фізична картина світу,С: СумДУ,2005.-328 с

Степин В. С. Теоретическое знание, Москва: Прогресс,2003-744 с

Хакен Г. Синергетика,Москва: «Мир», 1980.-

Хакен Г. Тайны природы,Москва-2003,-320 с

Додаткова:

Горелов А. А. Концепции современного естествознания. — М.: Центр. — 1998. — 208 с.

Грушевицкая Т. Г., Садохии А. П. Концепции современного естествознания. -М.: Высш. школа. - 1988. - 176 с.

Компапеец А. С. Что такое квантовая механика? — М.: Наука. — 1977. - 214 с.

Кудрявцев П. С. Курс истории физики. — М.: Просвещение. -1982. -418 с.

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с при­родой: Пер. с англ./ Общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича  и  Ю. В. Сачкова. — М.: Прогресс, 1986.—432 с.

Филипченко Ю. А. Эволюционная идея в биологии. — М.: Наука. — 1977. — 227 с.

Эйнштейн А. Физика и реальность. - М.: Наука. - 1965. - 359 с.

Тема: Основні принципи та підходи синергетики.

Основні поняття: синергетика, динамічна система, «порядок з хаосу»

План:

1. Принципи та завдання синергетики.

2. Порівняння класичної та синергетичної науки.

1. Синергетика – теорія еволюції великих, надскладних, відкритих, нерівноважних, динамічних систем, що мають зворотній зв'язок і існують квазістаціонарно в умовах постійного обміну речовиною, енергією і інформацією з навколишнім середовищем.

Завданням синергетики є виявлення механізму самоорганізації, розкрити загальні принципи за якими окремі підсистеми формують макроскопічні властивості повної системи (ціле – більше ніж його частини, окрім частин що складають ціле, враховуються і зв’язки, що формують ціле).

Самоорганізація – це спонтанний перехід відкритої нерівноважної системи від менш складних і впорядкованих станів до більш складних і впорядкованих.

Синергетичні ідеї – процеси руйнування і творення, деградації і еволюції у Всесвіті рівноправні; процеси творення (наростання складності і впорядкованості) мають єдиний алгоритм, що не залежить від природи системи в якій відбувається.

Основні поняття теорії самоорганізації: «порядок з хаосу», взаємодія (обмін речовиною, енергією та інформацією) з іншими системами (з зовнішнім для певної системи середовища), дисипативна система (яка перебуває в стані рівноваги), точка біфуркації (стан катастрофи існування для певної системи і поява можливостей для її переходу в інший стан), «параметр порядку», випадковість та невизначеність, невпорядкованість (поява нових можливостей), незворотність, нелінійність, кооперація (взаємоузгодженість елементів системи).

2.

Характеристики системи	Класична система	Синергетична система
стан	замкнута, рівноважна	відкрита, нерівноважна
ієрархія	задана	генерується самою системою
керування	моноцентричне	поліцентричне
внутрішня структура елементів	неістотна для цілої системи	має певне значення
вплив зовнішнього середовища	негативний	середовище структурує систему
поведінка відносно середовища	при збудженні середовища прагне повернутись до рівноваги	активно змінює середовище
характер розвитку	оборотність	необоротність
причинно-наслідкові відносини	взаємооборотні	необоротні
час	абсолютний, єдиний, оборотний	системний, відносний

Закріплення вивченого матеріалу