5.3. Висновки

Висновки (2-3 стор.) повинні містити узагальнення результатів дослідження та пропозицій.

У висновках курсової роботи викладаються основні результати, констатується загальний сучасний стан предмета дослідження, його оцінка, основні проблеми, формулюються практичні рекомендації стосовно підвищення якості й ефективності правового забезпечення певного виду економічної, господарської іншої діяльності; пропозиції щодо вдосконалення структури, функцій та практики діяльності органів державного управління, вдосконалення правових норм, що регулюють відповідну групу суспільних відносин, заповнення прогалин у законодавстві, усунення колізій, вдосконалення правозастосовчої практики і т.ін. Необхідно пам'ятати, що ця частина роботи не має містити постановки питань або аналізу проблем, тут слід обґрунтувати достовірність результатів та викладати рекомендації щодо їх використання. В даному елементі структури відображається ступінь досягнення поставленої мети роботи шляхом «інвентаризації» та систематизації проміжних висновків та результатів роботи.

Задача студента при підготовці висновків – у відносно стислому вигляді відобразити сутність і значення власних досліджень, надати їм оцінку з урахуванням сучасних тенденцій і підходів щодо вирішення поставленої проблеми, показати наукову, практичну і соціально-економічну цінність роботи.

Тут досить лаконічно відображається методична і практична цінність виконаної роботи. При цьому основну увагу потрібно приділити викладенню узагальненої оцінки результатів аналізу та змісту запропонованих рекомендацій.

У загальному висновку до роботи зазначається, яке теоретичне і прикладне значення матиме розв'язання досліджуваної проблеми і як це позначиться на стабільності розвитку держави, окремих галузей права.

5.4. Додатки до курсової роботи

У курсовій роботі додатки мають важливе значення, тому їм необхідно приділити значну увагу, їх кількість та якість свідчать про те, наскільки студент глибоко вивчив теоретичні і практичні матеріали з обраної теми, сумлінно віднісся до збору інформації, підтвердив об'єктивність й обґрунтованість висновків і рекомендацій, запропонованих у роботі.

Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

• формули і розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• ілюстрації допоміжного характеру;

• графіки;

• статистичні дані.

Документи, що наводяться у якості додатків, повинні мати всі заповнені реквізити. Замість підпису посадових осіб на документах вказується їх прізвище, ім'я та по батькові. Ілюстрації (графіки, діаграми), наведені у якості додатків, повинні бути виконані в одному кольорі, чорному або синьому. При посиланні в тексті роботи на додатки, що наведені в кінці роботи, необхідно вказувати їх буквений шифр.

6. Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається. Текст роботи має бути надрукований комп’ютерним способом на одному боці стандартного аркуша білого паперу формату А-4.

Сторінки обмежуються полями: ліве – 20 мм, праве - 10 мм, верхнє та нижнє - 20 мм. Відстань між заголовком і текстом передбачається в межах 15-20 мм. Шрифт, що використовується – Times New Roman, розмір – 14 з інтервалом 1,5, до 30 рядків на сторінці, по 60-70 знаків у кожному.

Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу, де виконано роботу, над ним надпис «Міністерство освіти і науки України»; прізвище, ім'я та по батькові студента; назву роботи; шифр і найменування спеціальності, курс, факультет; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника; місто і рік. Зразок титульного аркуша наведено в додатку А.

За титульним аркушем послідовно розміщують анотацію,список умовних скорочень, зміст, вступ, основну частину (всі розділи), висновки, список використаних джерел, додатки.

Вступ, кожен розділ, висновки і список використаних джерел слід починати з нової сторінки; підрозділи продовжують сторінки безпосередньо після закінчення попереднього підрозділу з відступом між рядками 20 мм (відстань у 3-4 інтервали).

Перша сторінка кожного розділу починається заголовком, що складається з його номеру та назви. Номери розділів позначаються арабськими цифрами (1, 2, 3), а підрозділів - двома арабськими, що розділені крапкою, перша з яких відповідає номеру розділу, а друга - номеру підрозділу ( 1.1 - перший підрозділ першого розділу; 1.2; 2.1 і т.д.).

Заголовки основних структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ ....”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”, пишуть або друкують великими літерами симетрично до набору. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Всі заголовки формулюються лаконічно. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 2-3 інтервали. В кінці заголовків крапок не ставлять.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка ставиться крапка. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.». Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.». Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. В лівому нижньому куті під таблицею вміщують посилання на джерело інформації (наприклад, Джерело: Міністерство статистики України).

Приклад побудови таблиці:

Таблиця(номер)

Назва таблиці

Головка	Заголовки граф
	Підзаголовки граф
Боковик
(заголовки рядків)

Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують в боковику; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці.

Дані таблиці мають бути зведені за єдиною методологією, містити інформацію про одиницю вимірювання та дату обчислення значень.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого боку аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1...

2...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторі своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

• якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці

• до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

• якщо студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали студента, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М. Х.), (підкреслено мною. - М. Х.), (розрядка моя. - М. Х.).

Посилання на джерела подаються у вигляді посилань на літературне джерело в наростаючому порядку ( тобто 1, «.№ і далі ). В цьому ж порядку вони подаються в кінці роботу у списку використаних джерел. Нумерацію посилань в тексті проводити в квадратних дужках, номер посилання, кома і номера сторінок в ньому, на яких викладено відповідні дані (думки тощо); дужки проставляються безпосередньо за текстом, якого стосується посилання. Наприклад: “деякі автори вважають, що ... викладається зміст думки [16, с.125-128 43, с. 35-37]”;

Список використаних джерел вміщує перелік нормативно-правових актів, правозастосовчої практики та літературних наукових джерел, що були використані при підготовці та написанні роботи, які розміщуються за юридичною силою (Конституція, Кодекси, Закони, Декрети Кабінету Міністрів, Постанови ВР України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів, Розпорядження Кабінету Міністрів, Накази Міністерств та відомств тощо).

Посилання в тексті на ці нормативні акти здійснюються з назвою закону, указу, постанови від якого числа, номер цього закону з зазначенням у квадратних дужках порядкового номера посилань. У списку літератури повторюються назви нормативного акту і джерело в якому він опублікований (Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 40. – ст. 43 або Постанова Кабінету Міністрів. – 2010. - №2.)

Нормативні акти зазначаються у списку таким чином: тип документу, орган видання, назва документу, його номер і дата, також обов’язково вказується офіційне друковане видання в якому було здійснено офіційне оприлюднення нормативно правового акту, з зазначенням його назви, року публікації, номеру випуску, статті.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів України, інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України є "Офіційний вісник України" та газета “Урядовий кур’єр”.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета “Голос України”, “Відомості Верховної Ради України”.

Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень “Офіційний вісник Президента України”.

Наприклад:

1. Закон України “Про адвокатуру” №2887-XII від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №9 – Ст. 100.

2. Федеральный закон Российской Федерации «Об адвокатской деятельности и адвокатуре в Российской Федерации» : от 31.05.2002 г., № 63-ФЗ // Парламентская газета. – 05.06.2002. – № 104.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” №14 від 29 грудня 1992 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. – №6.

4. Лист Міністерств праці та соціальної політики України №06/2-4/66 від 06 травня 2000 // Бухгалтерская газета. – 2000. - № 30.

Літературні джерела слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Приклади оформлення джерел у списку літератури наведено в таблиці.

Нормативні акти та літературні джерела зазначаються в списку використаних джерел під порядковими номерами по мірі згадування (1., 2., 3…). При нумерації літературних джерел у списку продовжується нумерація, розпочата для нормативних актів.