Астрономо-гравіметричне нівелювання.
Це метод визначення первищень точок квазігеоїда відносно поверхні рефернц-ел-да. При астрномо-гравім нівелюванні астрономо-гравіметр відхилення прямовисних ліній вздовж лінії нівелювання обч за формулою: ηаг=ηгр+(Δη)інт
Астрономічне
нівелювання може бути практично
реалізоване при умові, що в кожній точці
нівелювання відомі астрономо-геодезичні
відхилення прямовисних ліній. Це означає,
що в кожній з цих точок необхідно виконати
астрономічні визначення широти та
довготи, а також передати на на ці точки
геодезичні координати. Суть цього
способу полягає у тому, що відхилення
прямовисної лінії
між віддаленими пунктами
і
можуть бути інтерпольовані за матеріалами
гравіметричного знімання та
астрономо-геодезичними даними.
Редукування безпосередніх геодезичних вимірювань на поверхню ел-да.
Редукційною задачею називають теорію переходу від безпосередньо виміряних на фізичній поверхні Землі величин (довжин ліній, горизонтальних напрямів та вертикальних кутів, прискорень сили ваги) до відповідних їм величин на поверхні прийнятого еліпсоїда.
Ркдукують горизонтальні напрямки та лінійні вимірювання.
При редукуванні горизонтальних напрямків враховуються поправки за відхилення прямовисних ліній, за висоту пункту що стостерігається і за перехід відн ормального перерізу до геодезичної лінії.
Редукція відстаней.
На поверхню референц-ел-да редукують відстані між пунктами тріангуляції виміряні світло чи радіовіддалемірами, а також базиси виміряні за допомогою інварних дротів. У першому випадку редукування виміряної лінії S до поверхні ел-да проводять у два епати. Спочатку обчислюють хорду S1 , яка зєднує проекції точок 1 і2. На поверхню реф-ел-да, а потім переходять від хорди S1 до довжини дуги S0 на поверхню реф-ел-да.
Поправка за кривизну геодезичних ліній на площині- рдукція напямків.
Оскільки точки на поверхні еліпсоїда з’єднюються геодезичними лініями, то, очевидно, необхідно перейти від напрямів прямих нормальних перерізів до напрямів геодезичних ліній. Ці питання розглядаються у розділі вищої геодезії “Сфероїдна геодезія” (див. § 2.7.2), тому ми наведеми лише остаточний вигляд цієї поправки:
поправка за перехід від нормального перерізу до геодезичної лінії
Поняття про методи визначення фундаментальних геодезичних сталих.
ФГС визначають використовуючи результати спостережень штучних супутників З, космічних літальних апаратів, а також результати астроном і гравіметр вимірювань. До основних ФГМ відносяться гравітаційна стала, друга зональна гармоніка і динамічний параметр.
Нормальна Земля і її параметри.
Однорідний ел-д обертання маса якого М, кутова швидкість() , а велика піввісь і полярне стиснення, вісь обертання і центр ел-да спідпадають з віссю обертання та центром мас планетарного тіла наз нормальною планетою. Нормальна планета, яка визначена за відповідними парметрами Землі наз нормальною Землею.
Параметри Землі в залежності від їх величини і важливості класиф наст чином:
1.Параметри нульового порядку: гравітаційна стала, нормальний потенціл сили тяжіння на поверхні нормальної Землі, екваторіальний радіус, нормальне значення сили тяжіння на екваторі.
2.Параметри порядку стиснення: друга зональна гармоніка, геометричне стиснення землі, гравіметричне стиснення Землі.
3.Мала параметри які є функцієї кутової швидкості обертання (g)
4.Параметри найвищих порядків: гарномійний коефіцієнт понмального поенціала