2. Сутність ринкової інфраструктури.

Інфраструктура ринку:

Для забезпечення нормального функціонування ринку необхідне існування ряду підсистем, служб, підприємств, які обслуговують, опосередковують ринкові угоди. Без відповідної інфраструктури неможливе існування ринку. Інфраструктура ринку – сукупність інститутів ринку, які обслуговують і забезпечують рух матеріальних і нематеріальних цінностей. Основними елементами ринкової інфраструктури є: торгово-промислові палати, біржі (товарні, фондові, праці), служби маркетингу, брокерські, страхові, аудиторські, інвестиційні, холдингові компанії й тому подібне.

Торгово-промислова палата – це міжнародна суспільна або державна організація, що сприяє розвитку економіки й торгівлі, у першу чергу – зовнішньоторговельних відносин між країнами. Вони допомагають об'єднати ділові кола фірм, установити торговельні зв'язування, надають необхідну інформацію учасникам торговельних операцій

Біржа – (слово латинського походження й спочатку означало “шкіряний гаманець”) регулярно функціонуючий, організаційно певний оптовий ринок однорідних товарів, на якім укладаються договори купівлірпродажу більших партій товару

Виконуючи роль посередника в торговельних операціях, біржа сприяє установці контактів між продавцями й покупцями товару й формуванню оптових ринкових цін через біржові торги. Залежно від виду товарів, якими торгує біржа, розрізняють біржі товарні, фондові, валютні, універсальні й біржі праці

Товарна біржа – установа, у якій здійснюються оптові угоди з купівлі-продажу товарів за зразками й стандартами на основі попередньої біржової експертизи. Тобто продаються й купуються, як правило, не самі товари, а контракти на них постачання.

3. Сутність попиту та фактори, які його визначають

                Попит – це платоспроможна потреба у конкретному товарі, тобто можливість і бажання споживача придбати товар у певній кількості залежно від ціни.

                Розрізняють індивідуальний і сукупний (або ринковий) попит.

                Індивідуальний попит, по суті, являє собою криву „ціна – споживання”, перебудовану в системі координат, в якій на вертикальній осі відображаються не витрати на інші товари, а ціна даного товару. Тобто індивідуальний попит формується внаслідок розподілу бюджету споживача між усіма необхідними йому товарами на основі критерію споживної ефективності та, при цьому, визначається, скільки одиниць товару буде куплено при конкретній ціні.

                Якщо ціна товару падає, то його споживна ефективність для споживача, порівняно з іншими товарами, буде зростати. Відповідно, товар буде включений в наш оптимальний набір у більшій кількості ніж раніше, за рахунок вилучення з набору менш ефективних одиниць інших товарів. Якщо ж ціна товару буде зростати, то його споживна ефективність буде падати, і в оптимальний набір замість нього частково чи повністю будуть включатись інші товари.

                З цього випливає закон попиту: чим більша ціна товару, тим менше буде попит за інших рівних умов (і навпаки).

                Зазвичай індивідуальний попит буває рівномірно спадною функцією, і тому зображується прямою лінією з певним нахилом.

                Слід розуміти, що оскільки структура потреб кожного споживача унікальна, то кожен індивідуальний попит буде мати свій нахил, максимальну ціну, за яку споживач погодиться купити товар, і максимальну кількість товару, яка може бути придбана даним споживачем.

Сукупний (ринковий) попит формується об’єднанням індивідуальних попитів на конкретний товар, усіх споживачів, які купують цей товар на конкретному ринку. При цьому буде об’єднуватись попит споживачів із різними доходами, різним набором товарів, який буде купуватись у межах їх бюджету, та з різною граничною корисністю товару для першої та інших одиниць його споживання. Завдяки цьому сукупний попит не є рівномірно спадною функцією, і тому графік сукупного попиту відображається кривою, а не прямою лінією, причому форма цієї лінії може змінюватись при зміні структури споживачів, які купують даний товар, та їх індивідуальних попитів. При цьому графік сукупного попиту також відображатиме закон попиту (рис. 14).

 

 

Рис. 14. Сукупний ринковий попит на товар

 

Окрім ціни, на попит впливають ряд інших факторів:

1. Зміна смаків споживачів.

2. Сезонність.

3. Зміна кількості споживачів.

Загальна кількість споживачів змінюється завдяки демографічним факторам та зміні стадії життєвого циклу товару.

4. Зміна доходу споживачів.

Вплив залежить від того, чи є даний товар для споживачів нормальним, нейтральним чи неякісним.

4. Зміна цін на товари-замінники.

За інших рівних умов зменшення цін на товари-замінники, знижує попит на наш товар, і навпаки.

5. Зміна цін на доповнюючі товари.

За інших рівних умов зниження цін на товари-доповнювачі збільшує попит на даний товар, і навпаки.

6. Очікування споживачів щодо зміни цін і  доходів.

Якщо очікування споживачів передбачають, що далі товар буде менш доступний для них, то поточний попит може суттєво зрости, якщо ж очікування передбачають поліпшення економічних умов, то впасти.

Під дією нецінових факторів відбувається переміщення кривої попиту. Переміщення кривої попиту вправо характеризує його збільшення, коли при будь-якій ціні споживачі готові придбати товар у більшій кількості, ніж раніше, а вліво – зменшення попиту (рис. 15).

 

 

Рис. 15. Зміна сукупного попиту під впливом нецінових факторів