Соціально-економічні наслідки монополізації економіки
Упродовж ХХ ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більшості розвинених країнах світу. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія. В Україні монополізм має свої специфічні особливості. Перш за все це стосується рівня монополізації, поширення та методів насадження. У світі монополізм стосується лише виробничої сфери, а у нас не було такої сфери, яка б не була монополізована. Найбільш монополізованими в Україні є ринки машинобудування - 97,7%, медичної промисловості - 75,7%, хімічної і нафтохімічної промисловості - 68,9%, металургії - 44,9%. Також монопольне становище мають посередницькі структури в агропромисловому комплексі, ринок нафтопродуктів і мобільний зв'язок [18, c. 253]. Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки, але реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні [15, c. 342]. По-перше, при монопольній організації ринків має місце алокативна неефективність, яка досягається тоді, коли ціна товару відповідає граничним витратам на його виробництво. Прикладом алокативної неефективності в Україні є існуюча практика встановлення тарифів у такій монополізованій галузі, як електрозв’язок. Зокрема, як правило, тарифи на міжнародний та міжміський електрозв’язок встановлювалися вищими від рівня їх собівартості, а на місцевий зв'язок - нижчими від нього. Власне завищення цін і заниження обсягів виробництва порівняно з їх конкурентними значеннями призводять, за термінологією мікроекономічної теорії, до чистих втрат суспільства. По-друге, з метою підтримки монопольної влади та збільшення прибутків монополія зазнає невиробничих витрат на пошук і примноження ренти (витрат на надлишкову диференціацію продукції, утримання надлишкових потужностей, рекламу, підкуп державних чиновників, судові витрати, тощо). По-третє, поведінка монополіста спричиняє виникнення соціальних втрат. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів у суспільстві, наслідком чого можуть стати соціально-політичні конфлікти. Можливості пошуку привабливіших для споживача варіантів вибору товарів є обмеженими, що зумовлює консерватизм покупців. Ліквідуючи рівноважну ціну та її регулятивну роль, монополісти сприяють перерозподілу частини доходів товаровиробників, аутсайдерів і споживачів на свою користь. По-четверте, монополіст нерідко зловживає своїм становищем на ринку, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам та споживачам. Ситуація в Україні складна тим, що існує значна частка ринків, на яких суб’єкти господарювання можуть зловживати своєю владою. Так, 7,3% - це ринки «чистої» монополії (частка найбільшого підприємства перевищує 90%), 23,6% - ринки з ознаками домінування (частка найбільшого підприємства коливається у межах 35-90%). За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлені такі види відповідальності: штрафи; примусовий поділ монопольних утворень; адміністративна відповідальність;відшкодування завданої шкоди. По-п’яте, за діяльності монополій спостерігається тенденція до стримування НТП. Завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів, монополії мають можливості для прискорення наукового прогресу і розвитку інновацій, однак далеко не завжди в цьому заінтересовані. Свої можливості вони реалізують лише у тому випадку, коли це сприяє одержанню монопольно високих прибутків. По-шосте, монополія може спричинити негативні зовнішні ефекти не тільки в економічній, але й у політичній та правовій сферах суспільства. Небезпека впливу економічної монополії на політичну ситуацію полягає в тому, що приватні економічні інтереси монополістичних структур слугують визначальним мотивом політичних рішень і юридичних норм. Проте, одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку. Щоб запобігти цьому, держава змушена проводити антимонопольну політику, спрямовану на захист законних інтересів підприємців і споживачів, підвищення конкурентоспроможності виробника на внутрішньому та зовнішньому ринках та видання актів, законів щодо обмеження сфер впливу монополістичних об'єднань. Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям [13, c. 261]. Таким чином, створення та подальший розвиток антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні зумовлені формуванням правової держави та громадянського суспільства, інтеграцією України у європейське співтовариство, розвитком ринкової економіки та є ознакою поступового переходу до побудови цивілізованої економічної системи в країні.
У гонитві за прибутком крупні компанії вкладають кошти у проекти, які дають найвищу віддачу, вилучаючи, або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств населення виробництва.
Доведено, що монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку. Недаремно лауреат Нобелівської премії, видатний американський економіст Поль Самуельсон, зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: “ це економічне та соціальне зло ”.