Автобіографія

Народився 19/ІХ 1906 р. в м. Охтирці на Слобожанщині в родині му­лярів. Причім батько був "потомственний" муляр з нескінченної муляр­ської династії, мати ж була селянка-полтавчанка, донька заможнього роду з с. Куземен на Зіньківщині.

Батьківське моє прізвище - Лозов'яга. Теперішнє ж - це прибране літературне прізвище з 1926 р., але згодом усталене назавжди з волі об­ставин. Отже, з 1926 р. це і літературне і офіційне моє прізвище.

Освіту маю - скінчив т.зв. церковно-приходську школу в 1912-14 рр., потім вище-початкову в м.Охтирці. Потім ремісничу профшколу там же. Художньо-керамічну профшколу в м. Краснопіллі 1923 р. і, на­решті, вчився в Київському художньому інституті в 1926-1929 рр.

Друкуватися почав всерйоз з 1926 р., дебютувавши віршем в журна­лі "Глобус". Відтоді друкувався регулярно в журналах "Життя й рево­люція", "Червоний шлях", "Глобус", "Всесвіт", "Червоний клич", "Чер­воні квіти", "УЖ" тощо.

Окремо видано: збірку поезій "До меж заказаних" накл[адом] в[идавницт]ва "Маса" в 1928 р. Київ.

Віршований роман "Скелька" накладом в[идавницт]ва "Книгоспілка" в 1930 р. Харків.

Поема „Аvе Магіа" авторським накладом в 1928 р. і книжку нарисів "Крокви над табором" накладом в[идавницт]ва "Рух", 1931 р. Харків.

В свій час належав до літературного угруповання "Марс". Поза тим ні до яких літературних угруповань не належав. Ні [нрзб.] належав до "Плугу", але то до 1926 р.

З критичних розправ про мою творчість зараз пам'ятаю лише дві статті, вартих уваги. Перша тим, що зіграла фатальну роль в моїм жит­ті - це велика розміром погромна стаття в часописі "Критика" №10 за 1930 рік під заголовком "Куркульським шляхом". В ній підведено було підсумок всій моїй діяльності до 1930 року і поставлено пробу як "контрреволюційному, антирадянському, націоналістичному" поетові. Пі­сля чого НКВД (тоді ще ДПУ) не забарилось вжити заходів.

Друга стаття - рецензія на роман "Скелька" в часописі "Металеві дні" (Одеса, 1930), Г.Ярмолинського. Стаття позитивна. За що автор її, здається, й постраждав разом з автором "Скельки".

Крім цих було чимало рецензій на окремі частини доробку, але я ні­коли рецензіями всерйоз не цікавився, через те й не пам'ятаю як слід, де й що друковано. Здебільша лаяли, це я пам'ятаю.

Ще два слова про літературну мою практику до 1932 р. Більшість з написаного мною не могло бути надруковане за совєтів. Те, що було друковано тільки частково, може характеризувати автора, як от: "Вандея", друкована в "Ч[ервоному] шл[яху]", "Канів", "Скелька" (роман) та передмова до "аvе Магіа", а також друковане "В поті чола".

Але головний доробок становили речі, які або ходили по руках серед молоді і нарешті потрапляли до ДПУ, як от частина з епопеї "Комета". Або лежали без надії колись побачити світ, як от цикль (ціла книжка) "В поті чола". Уривки з цього циклю друковані в "Житті й революції" та "Ч[ервоному] шл[яху]". Ціла ж книжка не пройшла через Головліт з міркувань політичного порядку, і рукопис її так і загинув десь у О.Слісаренка. Проте я її частково відновив тепер.

Хоч і незручно говорити про такі речі, які загинули, але з міркувань, що, може ж, вони знайдуться колись-таки, хоч деякі, хочу їх вписати в біографію, як частки тої біографії. В 1927-28 рр. була написана історич­на поема "Маруся Богуславка". Рукопис загинув, сконфіскований при арешті в 1932 р. Так само рукописи 2-х більших поем: "Мулярі" та "Мисливська соната".

В 1932 р. мене було заарештовано і по довгих місяцях самотнього ув'язнення вислано на 5 років до таборів, в "Дальлаг".

В 1938 році я повернувся на Україну і рівно через 3 дні був за­арештований знову і просидів 2 роки в Харківській тюрмі УГБ НКВД. Внаслідок "розгрому єжовщини" був звільнений в 1940 році, але без права виїзду з рідного міста, тобто з Охтирки.

За першого сидіння в тюрмі написав дві речі: 1): "Золотий буме­ранг" - фундаментальний твір і 2) поему "Гомо Сапіенс".

Обидва рукописи загинули уже при арешті в 1938 р., бувши сконфіс­ковані.

Проте, завдячуючи своїй пам'яті, першу річ я реставрую, принаймні на сьогодні я її реставрував майже половину.

Після тюрми до літератури (тобто до друку) при совєтах не повер­тався. Працював як художник в провінційному, проте, "Державному" театрі ім. Шевченка. Та й викладав малювання при будинку культури. Тим часом працював в літературі без огляду на друк.

При німцях уже написав п'єсу-сатиру "Генерал", що мала йти в Охтирському театрі, але не встигла побачити світа. Низку фельєтонів, опо­відань та ріжних статтів для місцевого окружного часопису. Гравірував, малював...

Нарешті прибув до Львова.

За час перебування тут написав повість про далекосхідних земляків "Тигролови", кілька дрібніших речей. А зараз працюю над прозовим ро­маном-хронікою "Магістраль на той світ" (тюрма і заслання в совєтах, які вони були).

II/ 1. 44 р.

Львів І. Багряний

30