4. Емісія облігацій державних і місцевих позик.

Державні цінні папери (державні облігації, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання) емітуються центральними урядами та місцевими органами влади з метою мобілізації грошових ресурсів для:

• неінфляційного фінансування бюджетного дефіциту;

• виплати доходу та погашення боргових зобов'я­зань попередніх випусків;

• фінансування цільових програм;

• згладжування нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення касового виконання державного бюджету тощо.

Державні цінні папери поділяють на дві основні категорії: рин­кові та неринкові. Ринкові цінні папери можуть перебувати у вільно­му обігу на фінансовому ринку. Неринкові цінні папери не підля­гають вільному обігу, тобто не можуть бути передані або продані іншій особі.

Державні облігації гарантуються всім майном держави і при­значені для залучення коштів на внутрішньому або міжнародному фінансових ринках на встановлений строк. Кошти, одержані від їх реалізації, надходять до державного, місцевих бюджетів та позабюджет­них фондів.

Державні облігації України можуть бути: довгострокові (понад 5 років), середньострокові (1-5 років), короткострокові – (до 1 року). Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України та облігації зовнішніх державних позик України. Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР (реєстрація випуску не здійснюється). Емісія державних облігацій України регулюється Законом України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Облігації внутрішніх державних позик України (ОВДП) – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку на пред’явника у національній валюті і підтверджують зобов'язання щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Випуск їх здійснює Міністерство фінан­сів, яке одночасно виступає гарантом їх своєчасного погашення. Генеральним агентом уряду (депозитарієм) з розміщення ОВДП виступає НБУ. Облігації існують у вигляді електронних записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цін­них паперів. Кожний випуск облігацій оформляється глобальним сер­тифікатом, який зберігається в НБУ. Первинне роз­міщення облігацій відбувається на аукціонах, що проводяться через комп'ютерну систему. В аукціонах беруть участь Національний банк та комерційні банки, які виступають від свого імені або за доручен­ням клієнтів. Розміщення державних облігацій здійснюється на добровільних засадах серед юридичних осіб. Випуск державних облігацій вважа­ється таким, що відбувся, якщо у період розміщення продано не менш як 20% кількості облігацій, передбаченої до випуску.

Облігації зовнішніх державних позик України (ОЗДП) – державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. ОЗДП України оплачуються ви­ключно у валюті запозичення (найчастіше в конвертованій іноземній валюті) відповідно до умов їх ви­пуску. Розміщення, обслуговування та погашення ОЗДП України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Грошові кошти, одержані від розміщення ОВДП та ОЗДП, надхо­дять виключно до державного бюджету України.

Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін. Тобто у випадку, якщо Міністерство фінансів не змогло погасити заборгованість держави за вже випущеними раніше ОВДП або ОЗДП, воно має право рефінансувати свою заборгованість шляхом випуску, відповідно, нових ОВДП та ОЗДП, номінал яких дорівнюватиме сумам залишку боргу.

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мо­жуть здійснювати внутрішні запозичення (окрім позик на покриття тимчасових касових розривів та позик з інших бюджетів). Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст, населення яких становить понад 500 тис. осіб. Облігації місцевих позик випускають­ся в документарній формі на пред'явника або у бездокументарній формі, можуть бути процентними та безпроцентними. Мінімальна номінальна вартість такої облігації – 1 гривня. Процентні виплати часто встановлюються на рівні 70% від середньої облікової ставки НБУ за період обігу облігацій. Джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нових позик. Крім того, максимальний розмір сумарної вартості випусків облігацій місцевої позики не має перевищувати 30% дохідної частини бюджету емітента за попередній рік. Обсяг випуску облігацій місцевих позик погоджується з МФУ. Випуск облігацій місцевої позики обов'язково здійснюється із зазначенням мети випуску, а розміщення здійснюється на добровільних засадах. Емісія реєструється ДКЦПФР.

Генеральними агентами місцевих позик переважно виступають ко­мерційні банки. Кошти місцевих позик спрямовуються на програми ста­білізації економіки та соціально-економічний розвиток міст та облас­тей. Поряд зі звичайними проводяться транспортні та житлові позики, призначені для залучення коштів юридичних та фізичних осіб з метою інвестування в житлове будівництво та на розвиток інфраструктури. Власниками місцевих облігацій можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Власниками муніципальних облігацій (якщо це не жит­лові позики) переважно є юридичні особи.