- •1.Зовнішня політика найбільших країн світу в другій половині і917- на початку 1918.
- •2. Спроби укладення „Східного пакту" в Європі на початку 30-х рр. XX ст.
- •3.Жовтнева революція 1917 р. В Росії та перші зовнішньополітичні акти Радянського Уряду
- •4. Створення Німеччиною вогнища війни в Європі..
- •5. Етапи мирних переговорів у Брест-Литовську і підписання миру між Радянською Росією та державами Четверного Союзу.
- •6. Політика «невтручання»: бажання та реалії.
- •7.Міжнародні відносини у світі після закінчення 1 світової війни(листопад 1918-січень 1919)
- •8. Ставлення провідних країн світу до агресивних дій Японії на Далекому Сході в другій половині 20-х - на початку 30-х рр.
- •10. Англо-франко-американське потурання зовнішній політиці Німеччини в 30-х рр.Хх.Ст.
- •11. Перший декрет Радянської влади: причини та характер.
- •12. Антирадянські авантюри Японії на Далекому Сході в кінці 30-х рр. ХХст.
- •13. Позиція країн Антанти на завершальному етапі війни
- •14. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
- •15. Дії радянської дипломатії на початку громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції.
- •16. Початок становлення фашистського блоку країн.
- •17.Зовнішня політика країни Рад 1919рр.
- •18. Мюнхенська змова західних держав 1938 р. Та її наслідки для Європи стосовно цього.
- •19. Початок іноземної воєнної інтервенції проти Радянської Росії та створення антирадянської коаліції держав.
- •20. Мв на Далекому Сході в період політичної кризи 1939 р.
- •22. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •23. Паризька конференція 1919 р. Та її рішення.
- •25.Вашингтонська конференція та її рішення
- •26.Радянсько-фінська війна.
- •27. Крах Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин та його причини.
- •28. Завершення формування та утворення антигітлерівської коаліції.
- •29. Вашингтонська конференція: договір „9".
- •30. Іранська проблема під час II світової війни.
- •31. Створення Ліги Націй.
- •32. Міжнародні відносини в світі напередодні нападу Німеччини на срср.
- •33. Генуезька та Гаазька конференції.Їх міжнародне значення
- •34. Проблеми відкриття другого фронту в 1941-1943 рр.
- •35. Лозаннська конференція та спроба вирішення близькосхідного питання.
- •36.Розгром німців під Москвою. Вступ у війну сша.
- •37.Репараційна система переможців після 1 світової війни.План «Дауеса».
- •38. Напад Німеччини на срср. Початок створення антигітлерівської коаліції.
- •39. Локарнські угоди та їх міжнародні наслідки.
- •40. Початок II світової війни. „Дивна війна" у Європі. Ставлення країн світу до цих подій.
- •41. Пакт Бріана-Келлога та його міжнародне значення
- •42. Дії союзних військ проти країн фашистського блоку 1942-43
- •43. Рапальський мирний договір та його міжнародне значення.
- •44. Визвольна місія Червоної армії під час 2 св.Війни та відкриття 2 фронту.
- •45.Мандатна система Ліги Націй щодо колоній
- •46. Ялтинська конференція, її основні рішення.
- •47. Світова економічна криза (1929-1933 рр.) і репараційна система. План „Юнга”.
- •48. Капітуляція Японії та закінчення 2 св.Війни.
- •49. Загострення міждержавних суперечностей між країнами в світі (1929-1933рр.). Конфронтація країн Заходу з срср.
- •50. Міжнародні наслідки перемог Червоної Армії під Сталінградом і Курськом
- •51. Зовнішньополітичні ініціативи срср у 1929-1933рр.
- •52. Московська і Тегеранська конференції 1943 р. Та їх вплив на мв.
- •53. Радянський Союз та країни „малої Антанти" у 20-х-з0-х рр.
- •54. Міжсоюзницькі конференції 1944р та їх вплив на мв
- •55. Друга смуга визнання срср
- •56. Повний розвал фашистської коаліції та його міжнар.Наслідки.
- •57.Політика «умиротворення» в Європі
- •58. Конференція у Сан-Франциско з питань створення оон
- •9. Зовнішня політика країн Четверного союзу у другій половині 1917- на початку 1918рр.
- •21. Міжнародні відносини і політика Радянської держави на Далекому Сході (1917-1920 рр.).
- •24. Зовнішня політика країн світу під час захоплення Німеччиною більшості країн світу.
1.Зовнішня політика найбільших країн світу в другій половині і917- на початку 1918.
Завершающий этап мировой войны характеризовался тремя основополагающими чертами. Во-первых, по обе стороны линии фронта отчетливо ощущались признаки экономического истощения. Материально-технические, финансовые и людские ресурсы воюющих сторон были на пределе. Это прежде всего касалось России и Германии как стран, наиболее интенсивно расходовавших свои жизненные ресурсы в ходе боевых действий.
Во-вторых, и в Антанте, и в австро-германском блоке имелись достаточно серьезные настроения в пользу прекращения войны. Это создавало реальную возможность попыток заключения сепаратного мира в той или другой конфигурации. Проблема разрушения единого союзного фронта стояла настолько остро, что 23 августа (5 сентября) 1914 г. Франция, Великобритания и Россия подписали в Лондоне специальное Соглашение о незаключение сепаратного мира, которое было дополнено там же 17 (30) ноября 1915 г. еще и отдельной Декларацией союзных держав, включая Италию и Японию, о незаключении сепаратного мира. Но и после этого удержание империи Романовых в войне оставалось важнейшей международно-политической задачей блока противников Германии, поскольку - это было очевидно - без поддержки России одни только западноевропейские участники антигерманского альянса были не в состоянии обеспечить себя необходимое военно-силовое преимущество над Четверным союзом.
В-третьих, в России, а отчасти в Германии и Австро-Венгрии, в ходе мировой войны произошло резкое обострение общественно-политической ситуации. Под влиянием военных трудностей трудящиеся классы, национальные меньшинства, а также значительная часть элитных слоев выступали и против войны вообще, и против собственных правительств, которые демонстрировали несостоятельность в вопросе достижения военной победы. Рост антиправительственных настроений в этих странах существенно воздействовал на их внешнюю политику и общую международную обстановку. Война оказывалась непосильным беременем для экономик и общественно-политических систем воюющих сторон. Их правящие круги явно недооценивали опасность социальных взрывов.
2. Спроби укладення „Східного пакту" в Європі на початку 30-х рр. XX ст.
Німеччина 19 жовтня 1933р. заявила про вихід з Ліги Націй. Вона наполягала на створенні своєї армії і збільшенні кількості німецьких танків, авійації та артилерії. Стався розрив між "третім рейхом" та іншими державами. З 1934р. Німеччина почала гарячково переозброюватися. В Європі таким чином нею було створено вогнище майбутніх агресивних дій. Зближення Франції з Радянським Союзом посилилось після укладення в 1932р. радянсько-французського пакту про ненапад. 16 травня 1933р. палата депутатів Фр. ратифікувала цей пакт. Особливо велику роль у зближенні двох країн відігравав міністр закордонних справ Фр. Луї Барту, який намагався після виходу Японії та Німеччини з Ліги Націй зміцнити цю організацію шляхом запрошення до неї Радянського Союзу. Весною 1934р. Барту запропонував укласти договір між Німеччиною, СРСР, Фінляндією, Естонією, Латвією, Польщею та Чехословаччиною з приєднанням Франції про взаємну гарантію кордонів і воєнну допомогу в разі агресії. Фактично ідею Барту підтримали лише Чехословаччина та СРСР. Польща після підписання в січні 1934р. угоди з Німеччиною на 10 років про ненапад і "мирне вирішення суперечок" разом з Німеччиною відмовилася від "Східного пакту". З травня 1934р. почалися франко-радянські переговори, обидві держави схвалили проект Барту. Але ідея "Східного пакту" практично була зірвана вбивством Барту разом з королем Югославії Александром у Марселі. Замах здійснили 9.10.1934 хорватські терористи, керовані гітлеровцями. Наступник Барту П'єр Лаваль став проводити політику "задобрювання" й "умиротворення" Німеччини. Цим пактом була б створена колективна система безпеки. Проте через те, що Англія, Німеччина, а також ряд східноєвропейських держав відхилили пропозицію щодо утворення Східного пакту, можливість досягнення колективної безпеки в Європі було втратчено.