- •Внутрішній економічний механізм підприємства
- •Тема 1: Виробничо-організаційна і економічна структуризація підприємства.
- •Поняття, цілі і напрямки діяльності підприємств.
- •2. Класифікація підприємств.
- •3. Структура підприємства.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •1. Прогресивним напрямком розвитку структур підприємства є такий:
- •Тема 2.: Структура і форми функціонування вем
- •Структура вем та принципи його побудови
- •Організаційні передумови функціонування вем.
- •Форми функціонування вем.
- •Еволюція ем вітчизняних підприємств.
- •Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування.
- •1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві.
- •2. Методи формування внутрішніх цін.
- •3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.
- •4.Формування ціни як функції витрат і цільового прибутку.
- •5. Стратегія і тактика ціноутворення на підприємстві.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задача 2
- •Тема 4. Система та порядок планування
- •1. Система та зміст внутрішніх планів.
- •2. Принципи і методи розробки внутрішніх планів.
- •3.Особливості внутрішнього планування залежно від вибраної схеми економічного управління.
- •4. Сутність, переваги і недоліки синхронного (симультаційного) і послідовного (сукцесійного) планування.
- •5. Методи ієрархічного планування, їх переваги, недоліки та сфера застосування.
- •6. Організація нормативного господарства підприємства та його функціонування.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обґрунтування
- •1.Порядок розробки та обґрунтування виробничої програми підрозділів основного виробництва
- •2.Обгрунтування вироб програми виробн потужністю(вп)
- •3.Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 6. Планування витрат і прибутку на підприємстві
- •1. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування.
- •2. Формування кошторисів підрозділів.
- •3. Планування св продукції.
- •4. Методика обчислення окремих елементів загальновиробничих витрат.
- •5.Особливості калькулювання в однопродуктовому і багатопродуктовому виробництвах.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Склад і трудомісткість обробки комплектів
- •Тема 7. Контроль, оцінка та стимулювання діяльності підприємства
- •1. Контроль як функція управління
- •2. Критерії оцінки діяльності
- •3. Оцінка виробничої діяльності
- •4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задачі:
- •Склад і трудомісткість обробки комплектів
- •Тема 8. Механізм стимулювання.
- •1. Роль, форми і джерела стимулювання.
- •2. Стимулююча функція оплати праці.
- •3. Оплата праці за кінцевим колективним результатом і її стимулююча роль.
- •4. Стимулювання через участь у прибутку.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задача 2
- •Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи.
- •1. Форми і зміст матеріальної відповідальності.
- •2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій.
- •3. Зв’язок матеріальної відповідальності підприємства в цілому і його підрозділів.
- •4. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.
- •Задачі:
- •Тема 10. Аналіз системи: „витрати – випуск – прибуток”.
- •1. Сутність і передумови аналізу системи “витрати – випуск - прибуток”.
- •2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.
- •3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •4. Роль маржинального прибутку при аналізі і прийнятті рішень.
- •5. Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.
- •6. Операційний лівередж, його визначення і застосування в оперативному аналізі.
- •Тема 11. Регулювання та оцінювання виробничих запасів.
- •1. Оптимізація запасів і інтервалів поставки матеріалів.
- •2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.
- •3. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставок і величини запасів.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 12. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження.
- •1.Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи.
- •2. Критерії і механізм адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат.
- •Література Основна
- •Грещак м.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч.Пос. /м.Г. Грещак, о.М. Гребешкова, о.С. Коцюба /За ред. М.Г. Грещака. –к.: кнеу, 2001. – 228с.
- •Темченко о.А. Внутрішній економічний механізм підприємства. – Кривий Ріг: Мінерал, 2006.
- •10. М.Г. Грещак, о.М., Гребешкова. Внутрішній економічний механізм підприємства. Навч. –метод. Посібник для самост. Вивч.Дисц. – к.: кнеу, 2001. – 103с.
- •Додаткова
- •Тлумачний словник
4. Методика обчислення окремих елементів загальновиробничих витрат.
Зазначені витрати узагальнюються в окремому кошторисі, який складається на рік з поквартальним розподілом. Сюди входять різноманітні непрямі витрати, які з огляду на функціональне призначення поділяються на дві групи: перша – витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування, друга – витрати на організацію і управління виробництвом. Витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування включають широке коло витрат і обчислюються за різними методиками, а саме: амортизаційні відрахування обчислюються за певним методом амортизації (лінійним, нелінійним залишковим, прискореним) згідно з встановленим оптимальним терміном служби машин і устаткування; витрати на експлуатацію устаткування обчислюється на практиці за умов стабільного завантаження устаткування і незмінності його складу в більшості випадків визначають планову величину цих витрат, виходячи із фактичного їх рівня за минулий період. Більш доцільним і універсальним є метод встановлення планових експлуатаційних витрат на основі досвідно-статистичних норм витрат на 1000 машино-годин роботи устаткування; витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи визначаються згідно з встановленими формами зарплати аналогічно витратам на оплату праці виробничих робітників; витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів обчислюються ремонтною службою і відносяться на дану статтю згідно з встановленим порядком їх відшкодування; витрати на швидкозношуваний інструмент і пристосування визначаються за методикою, що розглядається при вивченні виробничої інфраструктури підприємства. Другою частиною кошторису загальновиробничих витрат є витрати на організацію і управління виробництвом (витрати на управління виробництвом, витрати на службові відродження, амортизаційні відрахування від балансової вартості основних засобів підрозділу, некапітальні витрати, витрати на обслуговування виробництва, витрати на утримання і ремонт будівель, витрати на швидкозношуваний інвентар; витрати на пожежну і сторожову охорону). Витрати за всіма статтями цієї частини кошторису обчислюються в такому ж порядку, як і витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування. По кожній статті підсумовуються поелементні витрати з додаванням вартості послуг інших підрозділів і сторонніх організацій. Окремі елементи витрат обчислюються на основі відповідних специфікацій, нормативів і лімітів, встановлених відділами і службами центрального апарату управління (заводоупраління). Оскільки зазначені витрати в межах даної виробничої і організаційної структури є постійними й досить стабільними у часі, то на практиці їх планова величина здебільшого визначається певним коригуванням фактичного рівня за минулий (звітний) період.
5.Особливості калькулювання в однопродуктовому і багатопродуктовому виробництвах.
За умов однопродуктового виробництва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі. Однопродуктове виробництво може мати два різновиди: весь продукт однорідний, однієї споживної (експлуатаційної) якості й складності виготовлення (цегла, вугілля та ін.); продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу і/або ресурсів (цемент, пиво, коньяк і т.п.). В першому випадку калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції: Со = Ск/N - це за одностадійного виробництва. Якщо таких стадій більше, відповідно більше й членів формули: Со = сума Сj/Nj. У другому випадку, тобто коли продукт має різні рівні якості чи властивості, калькулювання здійснюється за коефіцієнтами еквівалентності. Особливість цього методу в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коефіцієнт, який свідчить про його відносну відмінність за витратами від базового (основного) варіанту продукту. Коефіцієнт для базового варіанту продукту – 1,0. Такі коефіцієнти обчислюються за даними досвіду (емпірично). Однопродуктове виробництво має обмежену сферу застосування, більш поширене багатопродуктове виробництво, коли одночасно або в одному періоді виготовляються різні вироби. У багатопродуктовому виробництві прямі витрати (напівфабрикати, паливо і енергія тощо) безпосередньо обчислюються на одиницю продукції. Основна проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві полягає в розподілі непрямих витрат, до яких належать загальновиробничі витрати у складі витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування і витрат на організацію та управління виробництвом. Традиційно вони в нас розподілялися окремо як різні статті витрат. Згідно з новою системою бухгалтерського обліку ці витрати об’єднані на одному рахунку, тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов виробництва. Якщо прийнятна одна база розподілу загальновиробничі витрати розподіляються на її основі у загальній сумі. Коли одна база розподілу не забезпечує належної точності, доцільно розподіляти окремо витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування і витрати на організацію і управління виробництвом.