
- •Внутрішній економічний механізм підприємства
- •Тема 1: Виробничо-організаційна і економічна структуризація підприємства.
- •Поняття, цілі і напрямки діяльності підприємств.
- •2. Класифікація підприємств.
- •3. Структура підприємства.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •1. Прогресивним напрямком розвитку структур підприємства є такий:
- •Тема 2.: Структура і форми функціонування вем
- •Структура вем та принципи його побудови
- •Організаційні передумови функціонування вем.
- •Форми функціонування вем.
- •Еволюція ем вітчизняних підприємств.
- •Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування.
- •1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві.
- •2. Методи формування внутрішніх цін.
- •3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.
- •4.Формування ціни як функції витрат і цільового прибутку.
- •5. Стратегія і тактика ціноутворення на підприємстві.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задача 2
- •Тема 4. Система та порядок планування
- •1. Система та зміст внутрішніх планів.
- •2. Принципи і методи розробки внутрішніх планів.
- •3.Особливості внутрішнього планування залежно від вибраної схеми економічного управління.
- •4. Сутність, переваги і недоліки синхронного (симультаційного) і послідовного (сукцесійного) планування.
- •5. Методи ієрархічного планування, їх переваги, недоліки та сфера застосування.
- •6. Організація нормативного господарства підприємства та його функціонування.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обґрунтування
- •1.Порядок розробки та обґрунтування виробничої програми підрозділів основного виробництва
- •2.Обгрунтування вироб програми виробн потужністю(вп)
- •3.Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 6. Планування витрат і прибутку на підприємстві
- •1. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування.
- •2. Формування кошторисів підрозділів.
- •3. Планування св продукції.
- •4. Методика обчислення окремих елементів загальновиробничих витрат.
- •5.Особливості калькулювання в однопродуктовому і багатопродуктовому виробництвах.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Склад і трудомісткість обробки комплектів
- •Тема 7. Контроль, оцінка та стимулювання діяльності підприємства
- •1. Контроль як функція управління
- •2. Критерії оцінки діяльності
- •3. Оцінка виробничої діяльності
- •4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задачі:
- •Склад і трудомісткість обробки комплектів
- •Тема 8. Механізм стимулювання.
- •1. Роль, форми і джерела стимулювання.
- •2. Стимулююча функція оплати праці.
- •3. Оплата праці за кінцевим колективним результатом і її стимулююча роль.
- •4. Стимулювання через участь у прибутку.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задача 2
- •Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи.
- •1. Форми і зміст матеріальної відповідальності.
- •2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій.
- •3. Зв’язок матеріальної відповідальності підприємства в цілому і його підрозділів.
- •4. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.
- •Задачі:
- •Тема 10. Аналіз системи: „витрати – випуск – прибуток”.
- •1. Сутність і передумови аналізу системи “витрати – випуск - прибуток”.
- •2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.
- •3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •4. Роль маржинального прибутку при аналізі і прийнятті рішень.
- •5. Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.
- •6. Операційний лівередж, його визначення і застосування в оперативному аналізі.
- •Тема 11. Регулювання та оцінювання виробничих запасів.
- •1. Оптимізація запасів і інтервалів поставки матеріалів.
- •2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.
- •3. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставок і величини запасів.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 12. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження.
- •1.Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи.
- •2. Критерії і механізм адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат.
- •Література Основна
- •Грещак м.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч.Пос. /м.Г. Грещак, о.М. Гребешкова, о.С. Коцюба /За ред. М.Г. Грещака. –к.: кнеу, 2001. – 228с.
- •Темченко о.А. Внутрішній економічний механізм підприємства. – Кривий Ріг: Мінерал, 2006.
- •10. М.Г. Грещак, о.М., Гребешкова. Внутрішній економічний механізм підприємства. Навч. –метод. Посібник для самост. Вивч.Дисц. – к.: кнеу, 2001. – 103с.
- •Додаткова
- •Тлумачний словник
Тема 4. Система та порядок планування
Система та зміст внутрішніх планів.
Принципи і методи розробки внутрішніх планів.
Особливості внутрішнього планування залежно від вибраної схеми економічного управління.
Сутність, переваги і недоліки синхронного (симультаційного) і послідовного (сукцесійного) планування.
Методи ієрархічного планування, їх переваги, недоліки та сфера застосування.
Організація нормативного господарства підприємства та його функціонування.
1. Система та зміст внутрішніх планів.
Планування як важлива функція менеджменту – це процес визначення завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання. Планування діяльності підприємства має два аспекти – зовнішній і внутрішній.
Перший аспект планування стосується підприємства як юридичні особи і суб’єкта ринку, що функціонує в певному мікро- і макросередовищі. В цьому випадку підприємство розглядається як ціле і за допомогою планування програмується його поведінка на ринку, напрямки розвитку та їх результати.
Внутрішнє планування, хоча і органічно поєднане із зовнішнім, є більш вірогідним і в значній мірі формалізованим, оскільки стосується роботи підрозділів, які утворюють єдину виробничу систему і мають між собою усталені технолог зв’язки. Внутрішнє планування повинно бути гнучким, придатним до оперативної реакції на зміни загальних планових показників і умов діяльності підприємства.
Зміст внутрішніх планів залежить від вибраної схеми внутріш екон управління, передусім від ступеня економічної самостійності підрозділів. Для підрозділів внутріш кооперації, особливо за умов технологічної їх спеціалізації, основними розділами плану є план виробництва і план витрат. Саме вони характеризують мету та ефективність діяльності і контролюються з боку апарату управління. Більш широкою є сфера планування предметно спеціалізов підрозділів, що виготовляють продукцію як для внутрішніх потреб, так і для поставки на ринок, мають статус центрів прибутку і суб’єктів ринку (але не є юридичною особ). Склад планів такий: план маркетингу, виробництва, кадрів і оплати праці, організаційно-технічного розвитку, фінансовий план. Для дільниці такий план обмежується виробничою програмою і окремими елементами витрат, що обліковується на рівні цього підрозділу.
Важливою особливістю внутрішніх планів є їх орієнтація на вирішення тактичних завдань в межах короткострокового періоду (1р). Довгострокові (перспективні) плани стратегічного розвитку розробляються і реалізуються на рівні підприємства.
Система внутрішнього планування на підприємстві дещо умовно поділяється на два види:
1) техніко-економічне;
2) оперативно-календарне.
2. Принципи і методи розробки внутрішніх планів.
Планування як процес повинно здійснюватися згідно з певними принципами:
Принцип системності, вимагає розглядати об’єкт планув як систему, що складається із структур елементів з певними взаємозв’язками і єдиним напрямком розвитку. Цей принцип передбачає координацію та інтеграцію процесів планування.
Принцип участі (партисипативності) полягає в тому, що в процес планування залучаються працівники, які згодом реалізують плани.
Принцип оптимальності означає, що весь комплекс рішень, передбачених в плані, має бути найкращим з точки зору критерію, який відображає ступінь досягнення мети підприємства.
Принцип безперервності в плануванні передбачає такі вимоги до його організації: підтримка безперервної планової перспективи; взаємоув’язка планів різних часових; своєчасна розробка планів і доведення їх до виконавців.
Принцип гнучкості полягає в тому, щоб процес планув і самі плани могли операт реагувати на зовніш впливи, за необхід змін свою спрямов.
Планування здійснюється за такими методами:
Порядок розробки плану:
Синхронне (симультаційне) плануван полягає в одночасній розробці та координації всіх етапів і розділів плану.
Більш поширене послідовне (сукцесійне) планування - оптимізується не весь план, а часткове, але першочергове завдання. Інші аспекти і розділи плану розробляют послідовно, крок за кроком, для забезпечення розв’язання основної задачі.
Ці методи проявляються в 3 аспектах :
1)часовій координації - послідовне планування в часі маємо тоді, коли на часткові планові періоди плани розробляється окремо і послідовно, причому планові результати попередніх періодів є обов’язкові для складання планів на наступні періоди.
2) функціональній координації - Функціонально-послідов метод координації розробки плану передбачає поступову ув’язку планів підрозділ. Функціонально-синхронне планування охоплює відразу всі підрозділи в межах загального плану з урахуванням їх взаємозв’язків.
3) ієрархічній координації: Ієрархічне планування здійснюється 3 методами:
“зверху-вниз”:
“знизу-вверх”:
Комбінований
Обчислення план показників:
Нормативний метод - план показники обчислюют на основі норм використання ресурсів у плановому періоді.
Факторний метод обчислення величини план показників передбачає коригування фактичного їх рівня в базовому періоді внаслідок впливу факторів формування показників у план періоді.
Динамічно-статистичний метод - велич план показників визначається на основі їх динаміки, що склалася у поперед періоди. Фактично досягнута величина показника у баз періоді корегується у цьому випадку на середній % її зміни за минулий період.
Узгодження ресурсів і потреб:
балансового методу - розробляються спец таблиці-баланси, в яких співставл потреби у ресурсах і джерелах їх задоволення.
матричне моделювання взаємозв’язків між виробничими підрозділами і окреми показниками.
Вибір варіанту плану:
обчисл окремих варіантів і їх порівняння;
економіко– математична оптимізація.
Форма вираження план робіт і показників:
таблична;
лінійно-графічна;
сітьова.
Нормативна база планування.
Планування діяльності підприємства і його підрозділів грунтується на системі техніко-економічних норм і нормативів використання всіх матеріально-технічних, трудових і грошових ресурсів.
Норми – це максимально допустимі величини абсолют затрат певних ресурсів на одиницю продукції; нормативи характеризують режими використання ресурсів.
Вся сукупність норм і нормативів підприємства створює його нормативну базу
Раціональна організація нормативної бази будується на основних принципах:
комплексне охопл нормуванням всіх сфер діяльності підприємства і, відповідно, всіх розділів стратегічного і поточного планів;
методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління;
забезпечення обгрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їх обчислення, своєчасного поновлення і корегування;
організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів: оформлення, зберігання, пошук, поновлення.
Класифікація норм і нормативів:
За терміном дії:
Стабільні норми і нормативи залишаються незмінними на протязі тривалого періоду.
До змінних належать ті норми і нормат, які корегуються підприємством або замінюються новими при зміні умов внаслідок удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці..
За ступенем агрегування нормованих ресурсів відрізняють:
Специфіковані норми встановлюються з максимальною деталізацією нормованого ресурсу.
Зведені норми обчисл за груп однорідних ресурсів, без конкретизації їх параметрів
За ступенем агрегування об’єктів нормування норми поділяють на:
норми на операцію (поопераційні), деталь (подетальні), вузол чи комплект (складальну одиницю), готовий виріб.
Три основні методи розробки норм і нормативів:
Розрахунково-аналітичний метод - норми і нормативи встановлюються на основі аналізу можлив найкращого використ ресурсів з одночасними інженерн обчисленн на підставі технічної документації. Цей метод найбільш обгрунтований, але досить трудомісткий і потребує кваліфікованих нормувальників
Дослідно-аналітичний метод передбачає встановлення норм і нормативів на основі вивчення виконання нормованого процесу у виробничих або лабораторних умовах.
Згідно з досвідно-статистичним методом норми і нормативи встановл на підставі досвіду виконання аналогічних робіт в попередніх періодах.
Нормативна база підприємства – це складна система, що включає десятки, а то і сотні тисяч норм і нормативів.