1.Поняття і ознаки держави

Держава – це особлива організація політичної влади у соціально неоднорідному суспільстві, яка відображає, в першу чергу, інтереси домінуючих груп цього суспільства і за допомогою якої здійснюється управління суспільством.Основними ознаками держави є:

- територія – відокремлена кордонами частина земної поверхні, на яку розповсюджується влада даної держави. Територія є матеріальною базою держави і основою для визнання її іншими державами;

- суверенітет – політико-правова властивість, під якою розуміють верховенство, самостійність, неподільність влади на території країни та її незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах;

- наявність апарату управління та примусу, який практично реалізовує різні функції держави;

- здатність видавати загальнообов’язкові для всього населення правові норми та забезпечувати їх виконання;

- наявність податкової системи, яка забезпечує засоби для утримання державного апарату.

2.Теорії виникнення держави

Основні теорії походження держави:

Теологічна теорія виникла за часів глибокої давнини. Відповідно до неї державний устрій було даровано

людям вищими силами на виконання божественного задуму влаштування світу. Усяка влада, таким чином, походить від бога. Верховний правитель є або уособленням божества, або його представником на землі. Поняття «держава» і «влада правителя» ототожнюються, і ні в якому разі не можуть розглядатися окремо одне від одного. Лише свята церква, як пряме представництво Бога на Землі, може критикувати правителя або позбавляти його влади під приводом того, що дії правителя не відповідають божественній волі.

Антропологічна (патріархальна) теорія. Давньогрецький філософ Аристотель, який уперше сформулював цю теорію в ІV столітті до нашої ери, указував, що людина за своєю природою є «істотою політичною». Вона не може жити без суспільства, і з цієї необхідності в об'єднанні виникає сім'я. Сім'ї об'єднуються в селище, а селища в місто-державу.

Договірна теорія. Теорію суспільного договору Томаса Гоббса, Джона Локка, Жан-Жака Руссо було сформульовано в ХVІ — ХІХ столітті. Згідно з цією теорією держава виникає з об'єктивної потреби людей у спеціальному механізмі, який міг би регулювати відносини між індивідами, вирішувати соціальні конфлікти. Виходячи з цієї необхідності люди домовилися між собою про передачу своїх політичних прав (або їхніх частин), загальній організації, створивши таким чином державу.

Психологічна теорія. Автори — французький дипломат граф Жозеф Артюр де Гобіно. Держава виникає з психологічної потреби більшості людей як організація, створена для управління суспільством творчою меншиною, вона покликана бути основою адекватної ієрархічної соціально-політичної структури. Походження держави пов'язується з людською психікою, якій притаманна потреба копіювати дії та підкорятися лідеру — видатній особі, яка здатна керувати суспільством. Держава є організацією для здійснення такого керівництва. Жозеф Артюр де Гобіно та Х'юстон Стюарт Чемберлен вважали, що за своєю природою людство поділяється на два основних психічних типи:

ті, кому за їх психічними якостями визначено панувати в суспільстві,

ті, хто має потребу в поводиреві, кому визначено Небом перебувати в послуху.

Теорію завоювання було розроблено в ХІХ столітті Людвігом Гумпловичем, К. Оппенгеймером, Е. Тюрінгом, Карлом Каутським. Походження держави пов'язується з притаманними історії розвитку людства війнами, що є проявом закону природи, який передбачає підкорення слабких сильними. Для закріплення такого підкорення і створюється держава як особливий апарат примусу.

Історико-матеріалістичну теорію походження держави було розроблено в ХІХ столітті Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом. Поява держави зумовлюється економічними причинами: суспільним поділом праці, виникненням приватної власності та розшаруванням суспільства на соціальні верстви з протилежними економічними інтересами. Економічно пануючий у суспільстві клас сконцентрував у своїх руках не лише власність, але і необхідну для її захисту політичну владу.

3. Типологія державІсторичні типи держави.  Історичний тип держави — це система вагомих рис, властивих всім державам, які відносяться до певної групи. Існує декілька основних підходів до визначення типології держави: формаційний, технократичний і цивілізаційний.  З погляду формаційного підходу головним, визначаючим історичний тип держави ознакою є тип соціально-економічних відносин, що склалися в суспільстві. Формація — це історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва. Автори формаційного підходу вважали спосіб виробництва базисом, а державу, право, релігію, мораль, мистецтво — надбудовними явищами. Маркс виділяв такі формаці: рабовласницька, феодальна, буржуазна.  Технократичний підхід заснований на пріоритеті рівня розвитку технології, який визначає тип держави. Автори цієї точки зору на еволюцію держави виділяють примітивне суспільство, якому відповідає деспотична держава, і промислове суспільство, якому відповідає ліберальна держава. Сучасне західне суспільство і державу Ростоу і Белл називають постіндустріальним, а Тоффлер — інформаційним.  З позицій цивілізаційного підходу історія людства – це історія народження, розвитку, згасання замкнутих, локальних цивілізацій. Цивілізація — це соціокультурна спільність, сформована на основі універсальних цінностей: світові релігії, системи права, моралі, досягнення мистецтва. Кожна з цивілізацій своєю основою має духовний початок: своєрідну релігію і культуру, національну психологію. Кожна з цивілізацій має характерний для неї тип держави.  Залежно від місцезнаходження розрізняють староєгипетську, старокитайську, західноєвропейську і інші цивілізації, що породили відповідний тільки їм Історичний тип держави. По релігійній ознаці виділяють, християнської, ісламської цивілізації і відповідні їм типи державності. У тимчасовому відношенні розрізняють стародавні, середньовічні, сучасні цивілізації, а звідси — стародавні, середньовічні і сучасні типи держав.

4. Державна влада - це спосіб керівництва (керування) суспільством для якого характерна опора на спеціальний апарат примуса (авторитет чинності). Державна влада: -є владою публічної ( офіційно управляє справами всього суспільства в цілому) і політичної, тобто вона регулює відносини між більшими й малими соціальними групами й, будучи відносно відособлена від суспільства (соціально неоднорідного в особі класів, етносів, націй, національних меншостей і т.п.), керує їм в інтересах тої його частини, більш або меншої, котра опанувала цією владою (служить інструментом реалізації волі політичних чинностей, вартих у влади); -є суверенною владою, тобто в сфері державних справ має верховенство, самостійністю й незалежністю стосовно якої-небудь іншої влади як усередині держави ,так і за його межами; -здійснюється на постійній основі спеціальним апаратом влади (державним апаратом); -має монопольне право застосовувати примус на території своєї дії (території держави); -має монопольне право оподатковування певних осіб, що перебувають на території держави ( для формування бюджету - скарбниці держави ); -поширюється на всіх осіб (фізичних, юридичних), щоперебувають на території держави (виключення: наприклад, іноземні дипломати);  -видає нормативно-правові акти.

5. Функції держави – це напрямки її діяльності, які відображають суть і соціальне призначення державного управління суспільством.Різноманітність суспільних відносин і форм діяльності держави щодо їх регулювання визначає різноманітність функцій держави.Функції держави класифікують за різними ознаками:1)залежно від поділу влади – законодавчі, виконавчо – розпорядчі, судові і контрольно – наглядові; вони забезпечують управління суспільством і державою;2)залежно від ролі, яку вони відіграють в суспільстві – основні і другорядні;3)залежно від сфери суспільного життя – економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, ідеологічні, економічні;4)залежно від строків виконання – постійні і тимчасові;5)залежно від сфери впливу і здійснення – внутрішні і зовнішні;6)залежно від форм і методів державної діяльності – правотворча, правореалізаційна, правоохоронна.За сферами суспільних відносин внутрішні функції класифікуються:1)в економічній сфері 2)господарсько–організаторська; господарсько–стимулююча (забезпечення стабільності ринкових відносин, стимулювання конкуренції), науково–організаторська (організація системи наукових установ, забезпечення обороноздатності держави), регулювання міри праці і міри споживання.3)у політичній сфері – функції соціального компромісу; охорони конституційного ладу, законності і правопорядку, забезпечення громадянського миру.4)у гуманітарній сфері держава виконує такі функції:гуманістичну – забезпечення, охорона і захист основних прав і свобод людини і громадянина;екологічну – охорона навколишнього середовища;соціальну – охорона здоров’я населення, соціальний захист і соціальне забезпечення;культурно-виховну – розвиток освіти, культури, виховання особи.Держава здійснює організаційну і управлінську функції.Зовнішні функції. До зовнішніх функцій відносяться: участь у міжнародному економічному співробітництві; участь у розв’язанні глобальних економічних і наукових проблем по енергетиці, в космічному просторі, використання морів і океанів; оборона країни від зовнішнього нападу і анексії ймовірними противниками; участь у забезпеченні миру; участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку і невтручання у внутрішні справи інших держав. У ст. 17 Конституції України проголошено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу. У ст. 18 Конституції зазначено, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співробітництва за загальними принципами і нормами міжнародного права.