3D. Практичні відомості з хімії в Київській Русі та Московській державі.

У той час, коли у арабів, а потім і в Західній Європі розвивалась алхімія, в Київській Русі VIII-XII ст. скептично ставилися до пошуків філософського каменю та можливості перетворення металів. До того ж зовнішній вплив почав помітно проявлятись у Київській Русі лише після хрещення Русі (988 р.), тобто з XI ст., і то головно з Візантії, де панувало негативне ставлення до натурфілософії стародавніх греків. До того ж з XIII ст. почалося вторгнення монгольських орд у Східну Європу (1242 − рік захоплення Києва). Ці обставини привели до занепаду науки, ремесла і зумовили значне відставання теперішніх України, Росії в розвитку всіх наук, у т.ч. хімії.

Основні відомості про рівень розвитку наук ми отримуємо на підставі пам'яток матеріальної культури та з творів, присвячених питанням медицини, лікарських порадників, травників, часом з літописів.

Староруське ремесло мало самобутній характер і спиралось на свою сировинну базу. Ремісники вміли добувати й обробляти основні метали (Fe, Cu, Ag, Au). Щоб виготовляти з заліза зброю задовільної якості, з міді − речі домашнього вжитку та посуд, зі свинцю й олова − листи для церковних дахів, треба було мати відомості про властивості цих металів. Під час розкопок на території колишньої Київської Русі знайдені залишки сиродутних горнів, тиглів, виливниці, різні формочки. Знайдено в могилах також бронзові, мідні, срібні та золоті прикраси. На Заході було відомо, що в Русі вміють виготовляти чудесну чернь і емаль. Іконописна техніка вимагала стійких фарб, які також використовувалися для фарбування тканин і малярної справи.

Лише в XV ст. у межах Русі розпочинається розвідування металів, але шукачів руд запрошували переважно із Заходу.

З XVI ст. у теперішній Україні (Іван Федорів),а згодом і Росії та Німеччині (Ґутенберг) почалося книгодрукування, що вимагало належних фарб, розвивалась аптекарська справа. Цікаво, що в списку професій, які до цього відносились, поруч з лікарями, окулістами, костоправами, цирульниками названі й алхімісти. Але це не були алхіміки Заходу, а просто працівники лабораторій, де добували різні хімічні препарати, тобто, по-сучасному − лаборанти.

Отже. незважаючи на загальний занепад земель теперішніх України, Росії в ранньому Середньовіччі, накопичення хімічних знань тривало, хоча і зі значним відставанням від Європи, особливо в теоретичному плані.

4. Період об'єднання хімії

Це був довгий (три століття) посталхімічний період, протягом якого почалися і дедалі нарощувалися зусилля надати хімії єдиний теоретичний зміст, як це випливає з праць Парацельса, Шталя та Лавуазьє. Хоча ці особи дуже відрізнялись своїми теоретичними поглядами, але потрібно розуміти, що вони жили в різні періоди, підчас яких домінували різні теорії, проте кожний зробив свій внесок в те, що ми називаємо "об'єднання хімії" − кожен був новатором в свій час. Тому цей період доцільно поділити на підперіоди для чіткішої систематизації.

У той час, коли починала зароджуватися хімія як єдина наука, в інших галузях, особливо в фізиці, вже давно визначилися, що всяке пізнання повинно ґрунтуватись на результатах експерименту. Наприклад, швидко прогресувала механіка, яка опиралася на математику і досягла високого в середні віки розвитку. В той же час наша наука ще в 16-17 ст. характеризувалася фальшивою раціональністю, наявністю фантастичних поглядів. Але історія науки не пояснює, чому так сталося, вона лише констатує. Фактично той чи інший шлях розвитку наук (як і всього іншого в історії людства) визначають як соціальні умови розвитку суспільства, так і наявність чи відсутність у той чи інший період геніїв, які зумовлюють рішучі прориви у розвитку науки.