7.10. Технецій

При створенні 1869 року періодичної таблиці багато клітинок залишилися незаповненими. Проходили роки, і вони заповнювались − Ґерманій, Ґалій, інші. Лише клітинка під № 43 залишалася вільною.

Нарешті, 1886 року хімік Керн заявив про відкриття нового елемента, подібного до Мn. На честь англійського хіміка Деві його назвали "Девій." Але це виявилося помилкою, так само, як і Люцій, 10 років пізніше. Уже помер в 1907 р. Менделєєв, а тут японець Оґава відкриває елемент, подібний на Мn, називає його "Ніппонієм", на честь своєї Батьківщини.

Аж тут 1913 р. Мозлі встановив свій знаменитий закон, і дослідженням рентгенівських спектрів було доведено, що повинен існувати елемент № 43! Але ж де його шукати? Звичайно в елементів підгруп розвинена аналогія по вертикалі, тому найбільша ймовірність була знайти N 43 у манганових рудах. Проте німецькі хіміки Іда та Вальтер Ноддаки вирішили шукати елемент № 43 у рудах його сусідів по горизонталі - платинових металів. Нарешті, 1925 року вони оголосили про відкриття елементу № 43 - "Мазурій". Та докладні дослідження знову не підтверджують відкриття. Хіміки були в розпачі, і тут допомогла нова наука − ядерна фізика. З’ясувалося, що − згідно з правилом Маттауха − ізобари елементів, Z яких відрізняються на одиницю, не можуть бути стабільними, тобто будуть радіоактивними. А раз так, то, враховуючи вік Землі і відносно невеликий період напіврозпаду, прийшли до висновку, що всі атоми цього елементу в природі вже встигли розпастися. Згодом, як відомо, елемент № 43 (Тс) був штучно отриманий за допомогою ядерних реакцій. Це було здійснено в 1937 р. Маурером і Раммом при бомбардуванні ядер Мо нейтронами.

Уже в 70-х роках за допомогою модерної високочутливої апаратури мізерні кількості природного Тс були знайдені в уранових рудах.

7.11. Стибій (антимоній-сурма)

За переказами, в 1460 р. ігумен Штальгаузенського монастиря в Баварії помітив, що монастирські свині посилено щось вишукують на смітнику, охоче їдять якісь відходи і швидко набирають при цьому вагу. Незабаром з’ясувалося, що на смітник викидали − і це зацікавило свиней − відходи алхімічних експериментів, які велись у монастирі в пошуках чи то "філософського каменю", чи то "еліксиру життя". Кмітливий ігумен буцімто був дуже скупий і вирішив заощадити на харчах для монахів, тому почав додавати їм до їжі трохи того порошку. Перший же експеримент виявився "вдалим" - наступного дня всі 40 монахів у страшних муках померли. І ось нібито з того порошку (а то були якісь сполуки Sb) згодом добули метал, який стали називати "антимоній" ("засіб проти монахів"). Як би то не було насправді, але сполуки Sb мають певну фізіологічну дію і в малих кількостях є лікувальним засобом, а у більших − отруйні. Це в своїй книзі "Тріумфальна колісниця антимонію" (1604) описує Василь Валентин. Вживане в Росії слово "сурма" походить від турецького "сюрме", що означає "чорнити брови" (очевидно, мався на увазі Sb₂S₃ чорного кольору).

53