35 Малахов в. А. «Біос політикос»: нарис етичних проблем // Етика і полтика: проблеми взаємозв'язку. Малахов в. Б., Єрмоленко а. М., Кисельова о. О. Та ін. — к., 2000. - с. 7.

36 Политическая философия в России. Настоящее и будущее (материалы «круглого стола»). Вопросы философии. - 2002. - №4. - с. 8.

Зазначена обставина — одна з тих, які стимулювали проблему «повернення людини», в тому числі і в її політичний світ. Процес цього «повернення»

відбувався в контексті філософського осмислення проблеми гуманізму, розробки нових уявлень про людину — «неогуманізм»³⁷.

Кінець XX — початок XXI століття ознаменувався появою нового образу людини. Відбулася радикальна зміна її уявлень про саму себе, про своє ставлення до світу в усіх його вимірах та про вищі цілі власного буття. Нову філософію людини конституювали, зокрема, ідеї про те, що кожна людина своєю неповторністю, індивідуальністю, суб'єктивністю абсо­лютно значима в світі. Дедалі більше у суспільну свідомість вкорінювалась думка про людину як про істоту, що здійснює абсолютний вимір свого буття, «цементує його», надає йому сенс.

Загальнометодологічні філософсько-антропологічні розробки проб­леми людини утворюють теоретичне підґрунтя осмислення «людини політичної», зумовлюють нове прочитання класичних філософських та політологічних творів, сучасну інтерпретацію ідей та припущень, що містяться в них.

Одним із векторів розробки проблематики «людина і політика» є подальше і поглиблене з'ясування змісту тих понять, які уможливлюють нове концептуальне осмислення цієї теми. Така теоретична робота потре­бує насамперед визначення дефініцій, що є дуже непростим завданням. Сучасна методологічна ситуація в суспільствознавстві та соціогуманіта-ристиці позначена наявністю двох конфронтуючих позицій. Одна з них заперечує можливість та необхідність точних визначень, принципово від­кидає саму ідею «істинного знання», наполягає на перевазі «бездефі-нітивного», дискурсивного стилю теоретизування. Інша наголошує на потребі чітких визначень, виразно окреслених формулювань, конкретних рекомендацій. «Боротьба за дефініції» насамперед відбиває потребу політичної та педагогічно-виховної практики. В зв'язку з цим доречно зупинитися на характеристиці тих понять, які у своїй сукупності розкривають сутність людини як визначального суб'єкту політичного життя. А саме: «політична людина (особа)», «суб'єкт політичної діяльності», «політична особистість», «політичний діяч». При всій своїй схожості — адже людина водночас здатна проявити себе саме як особис­тість, бути активною дійовою особою, виконувати функції лідера, помітного суб'єкта політичних подій — ці поняття не є цілком тотож­ними. Так, суб'єктом політики може бути і окремий громадянин, і певна соціальна спільнота (груповий суб'єкт). Але такий колективізований суб'єкт не може бути «особистістю», подібне визначення людини політич­ної завжди має індивідуальний вимір. У низці термінів, які характе­ризують політичну особу (це поняття цілком тотожне політичній людині), особливої уваги потребують з'ясування як термінологічної, так і, головне,

_________