6.5. Методики запам’ятовування структури і змісту виступу

Відомо, що людина із середніми розумовими здібностями використовує не більше десяти відсотків своєї пам’яті. Інші дев’яносто пропадають марно, оскільки ми порушуємо природні механізми запам’ятовування. Ці дев’яносто відсотків треба використовувати хоча б частково. Для цього існує кулька умов.

Перша умова запам’ятовування – це глибоке і яскраве враження від того, що ви хочете запам’ятати. Для цього слід зосередитись. П’ять хвилин повного, глибокого зосередження дадуть відчутніший результат, ніж година блукань манівцями розрізнених думок. Що означає зосередитись? Слід уявити собі знайомство з новою людиною. Вона назвала себе. Зробити слід усе, щоб з’ясувати її прізвище та ім’я. Не лінуйтесь перепитати; запитайте, звідки походить це прізвище. Таким чином ви отримуєте сильне враження. Можливо також, що деякі тексти краще читати вголос, бо це допомагає запам’ятовуванню. Не лінуйтесь записувати нові інформацію: номер телефону, план доповіді, план роботи на наступний день. Далі, за порадою Дейла Карнегі, слід продивитись свої записи, а потім закрити очі і уявити їх написаними вогняними літерами. І все запам’ятається.

Друга умова запам’ятовування – повторювання. Тисячі студентів у Китаї повинні знати напам’ять деякі релігійні тексти. Це вдається їм тільки завдяки багаторазовим повторюванням. Тому кожному, хто хоче розвинути пам’ять, слід привчити себе до того, щоб часто у вільну хвилину, у транспорті, під час прогулянки пригадувати і запам’ятовувати. Але слід пам’ятати, що чисто механічне повторювання – не завжди найкращий шлях. Психологи вважають, що людина, яка сидить і повторює текст, доки його не запам’ятає, витратить удвічі більше часу, ніж людина, яка цей процес здійснює з розумними інтервалами, хоча б і протягом кількох днів.

Третя умова запам’ятовування – використання асоціацій. Асоціації бувають різними – дата народження, певна історична подія, знання структури підручника, спеціальні мови, закони логіки. Інколи ім’я людини чи назва місцевості, назва речі дають поштовх до якоїсь асоціації, що дозволяє ніби викарбувати їх у пам’яті. Той, хто більш осмислює отриману інформацію і встановлює між нею тісні взаємозв’язки, буде мати і кращу пам’ять.

Щоб запам’ятати прізвище незнайомої людини, ставте їй запитання стосовно її прізвища.

Щоб запам’ятати дати, асоціюйте їх з відомими вам знаменними подіями, які ви знаєте.

Щоб запам’ятати план вашого виступу, розташуйте пункти його так, щоб вони постали перед вами у логічній послідовності.

Якщо ви забули, що казати далі, використовуйте останні слова попередньої фрази на початку нової.

7. Акція як завершальний етап реалізації

РИТОРИЧНОЇ МЕТИ

Акція (лат. action – дія, дозвіл) є завершальним етапом ораторської дії – виголошенням промови. Здебільшого промовці не надто замислюються над цим завершальним актом - після того, як на попередніх етапах усе вже продумано, підготовлено і дібрано, багатьом здається, що з озвученням змісту проблем не буде. Проте саме невдале виголошення промови, навіть глибокої за змістом, добре продуманої і стилістично обробленої може призвести до небажаних наслідків. Про значення виголошення промови при впливі на аудиторію видатний педагог і оратор В.Й.Ключевський писав: „Ми іноді псуємо свою справу небажанням продумати, як треба сказати в даному випадку, і корінь багатьох тяжких невдач наших –у невмінні висловити свою думку, одягти її як слід. Іноді бідненьку і худеньку думку ми убираємо у таку пишну форму, що вона плутається і губиться в непотрібних зморшках власної оболонки і до неї важко дійти, а іноді здорову, свіжу думку висловлено так, що вона в’яне і блякне в нашому вислові, як квітка, що потрапила під важку жорстку підошву”⁸.

Отже, найважливішою проблемою, яка стоїть перед оратором під час виголошення промови, є контакт, зв’язок з аудиторією. Тому п’ятий розділ риторики присвячений саме цьому завершальному акту риторичної дії - публічному виголошенню промови. Основу цього розділу складають з’ясування умов спілкування, риторичний ідеал, характеристика оратора і аудиторії, методичні застереження і творення прийомів, інтонування тексту, пара лінгвістичний супровід, психологічний тренінг, техніка дихання і техніка мовлення (в т. ч. і дикція), тобто все для того, щоб виголосити промову належним чином і досягти жаданого впливу.