5. Основні етапи підготовки ораторської

ПРОМОВИ. ІНВЕНЦІЯ І ДИСПОЗИЦІЯ

Чому виступ одного оратора хвилює і справляє сильне враження, а виступ іншого втомлює слухачів і змушує їх нудитися?

Можливо, це зумовлюється насамперед талантом першого, завдяки якому оратор вдало імпровізує під час промови, логічно висвітлює складні наукові положення, використовує широкий запас слів, влучно знаходить образні порівняння, пожвавлює втомлену увагу слухачів своїм гумором.

Не применшуючи ролі індивідуальних природних даних і здібностей в ораторському мистецтві, слід особливу увагу звернути на роль підготовчої роботи у досягненні ораторської майстерності Цицерон підкреслював, що ораторами не народжуються – ораторами стають. Відомий юрист, адвокат і оратор Ф.Н.Плевако іноді складав до восьми варіантів своєї наступної промови, а потім виголошував новий, дев’ятий варіант. „До кожної лекції треба підходити як до нового завдання”, - визначав видатний англійський фізик і популяризатор науки Уільям-Лоуренс Брегг⁷.

У підготовці до публічного виступу виділяють такі найважливіші етапи: вибір теми, цільова настанова промови (інвенція), збирання матеріалу, продумування логічної послідовності промови; підготовча методична робота; робота над формою промови, добір технічних засобів (диспозиція); вдосконалення культури мови; психологічна підготовка до виступу, тренування оперативної пам’яті, запам’ятовування (меморія). Наступним етапом є вже саме публічне виголошення промови (акція) і самоаналіз власних успіхів і невдач (релаксація).

5.1. Інвенція

Вибір теми. Обирати слід таке коло питань, підготовка до яких може дати лектору більше знань, аніж ними володіють слухачі, наприклад, „Студентське самоврядування”, „Життя ферми”, „Життя малого підприємства”. Натхнення приходить разом із зростанням обсягу знань і умінь. Якщо тема оволоділа лектором, то вона обов’язково оволодіє ів слухачами. Слід знайти пригодницьку жилку, інтригу, яка схвилювала б слухачів, пробудила відчуття переживання добра і зла.

Працювати слід систематично, щоденно, постійно думаючи над темою майбутнього виступу. Треба вникати у проблеми міста й області, у поточні дискусійні питання, читати нові книжки, цікавитись останніми науковими відкриттями, технічними новинками..

Слід добирати прийнятну тему. Настрій публіки залежить від місця і часу. У побуті слухачі сприймуть як належне те, що в аудиторії видасться їм смішним, нудним або й шокуватиме. Так, на зборах, присвячених річниці з дні народження Т.Шевченка, доречними будуть теми, що стосуються його творчості та громадської діяльності, але дещо незвичними й цікавими стануть, наприклад, виступи на теми „Гумор Шевченка”, „Шевченко як дослідник”. На зібранні спортсменів або на політичному мітингу доручними будуть теми, які відповідають поточному моменту у умонастрою присутніх.

Але не завжди слід іти назустріч публіці, поступатись їй в усьому не можна. Офіційний привід слід використати як вихідний пункт для розвитку теми, яка й сама як така може стати важливою і цікавою. Інколи привід для слухачів має випадкове значення. Прийшли, бо треба було, або пообіцяли прийти і вже не могли відмовитись. Промовці в актових і ювілейних промовах усе ще вважають обов’язковим говорити про звичні і нудні речі, наприклад „Обов’язок молодих”, „Справжній патріот України”, „Критична ситуація сьогодення”. Слухача „бомбардують” міркуваннями на заяложені теми, рідко трапляється також ґрунтовне і чесне опрацювання поставленого питання. Тому меті і характер виступу повинен обрати сам оратор. Йому належить особливе право створити таку обстановку, яка підняла б присутніх над повсякденною рутиною і спрямувала їх у привабливий політ разом із духом і думками оратора.

Врахування інтересів аудиторії. Насамперед тема повинна бути цікавою, достатньо важливою і зрозумілою для аудиторії. Щоб не схибити, виступаючи зі своєю промовою, треба мати уявлення про рівень знань слухачів, їх освіту, виховання, заняття, вік та особисті інтереси. Взагалі, є багато тем, що можуть зацікавити всіх слухачів, наприклад, рятування людей з палаючого багатоповерхівки чи гелікоптером під час повені.

Утім, майже кожний предмет, якщо його пояснити просто і конкретно, стане зрозумілим кожній аудиторії. Зазвичай незрозумілою є не тема, а її виклад. З іншого, боку поняття сучасної світової організації (глобалізм), принципи оподаткування, досягнення сучасної медицини можуть бути зрозумілими навіть школярам за певного напруження і вміло підібраних оратором аналогій та прикладів.

Чи буде тема важливою і захоплюючою, залежить головним чином від:

1) основних інтересів аудиторії;

2) групових інтересів;

3) злободенних інтересів;

4) конкретних інтересів;

5) новизни теми;

6) закладених у ній елементів конфлікту.

Саме ці аспекти слід розглянути докладніше.

1. Основні інтереси. Їхні витоки вкорінені у питання життя і смерті, здоров’я, кохання, відносин із ближніми, грошей та власності, професії, кар’єри, слави, соціального статусу і престижу. Те, що зазначені питання є важливими, відчутно з реакції будь-якої аудиторії. Вибором теми і мети можна викликати в аудиторії відчуття безпосередньої небезпеки або уявлення про життєво важливі, невідкладні заходи. Так, адміністратор, який починає з питання про оплату праці на підприємстві чи в установі, зустріне глибоке й зосереджене розумінні робітників і службовців. Класний керівник на зборах батьків швидше порозуміється з ними, якщо почне з успішності учнів. Ділових людей відразу зацікавить питання зниження поточних витрат і уникнення певних податків. Звичайно, не тільки особиста або матеріальна користь цікавість слухачів. Ми зазвичай мало замислюємося над вражаючими фактами щорічної загибелі десятків мільйонів людей від голоду і масових хвороб. А лекція вправного оратора на цю тему може зустріти гарячу підтримку програм допомоги. Почуття справедливості й бажання позбавитись від зла - могутні людські спонукання.

2. Групові інтереси. Ці інтереси аудиторії – найкраща основа промови. Коли значна частина групи готується на практику за кордон, то розмова про особливі національні традиції, про можливість заробити під час практики, про спокуси і застереження буде вкрай цікавою і потрібною. Виступаючи у трудовому колективі, оратор може звернутися до питань хабарництва, про організацію дозвілля молоді, місцеві податки, стан навколишнього середовища.

3. Злободенні інтереси переважно викликані поточним моментом: виборча кампанія, референдум, проблеми телебачення, епідемії, засоби боротьби з поширеними хворобами. Людей завжди хвилювали питання справедливої оплати праці, вчасна виплата заробленого. Важливо, що у зв’язку з актуальними проблемами можуть бути згадані і предмети, які ніби явно не пов’язані з ними. Скажімо, практично будь-яка політична або економічна проблема країни може бути поставлена у зв’язок із загал ними світовими проблемами. Історична ситуація давно минулих часів може відкрити уважному слухачеві багато цікавих роздумів. Питання моралі, релігій та літератури також завжди легко пов’язати з актуальними проблемами сьогодення. Наприклад, якщо оратор займається страхуванням майна від пожежі, то хіба зайвим буде розповісти про способи збереження майна від вогню?

4. Конкретні інтереси викликає все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо. Подивіться, як ставляться люди до конкретних речей, що їх оточують: автомобілі, будинки, їжа, тварини, стихійні явища. Адже уся нескінченна кількість речей має безпосереднє відношення до нашої роботи, зручностей та розваг. Утім, багато питань були б надто дрібними, якби вони на зачіпали поняття, що мають моральне або загальне значення. Наприклад, питання щодо того, повинна людина палати чи ні, більш серйозне і значуще, аніж питання, якій марці цигарок краще віддати перевагу.. При достатній підготовці оратора можна обговорити і тему про вплив світових цін на метал на життя українців, або тему стосовно впливу на нашу і європейську економіку того, що українці масово скуповують старі автомобілі.

6. Новизна теми завжди приваблює слухачів. Адже незалежно від ступеня уяви слухачі воліли б знати про життя інших народів, про мандри і мандрівників, про дива минулого і майбутньог8о, про окультні явища та ін. Але слід пам’ятати: якими б новими і незвичними не були заявлені теми, вони завжди мають бути пов’язаними із тим, що слухачі вже знають і з тим, що для них має значення. Тільки дуже сміливий і безвідповідальний оратор став би розповідати в жіночому клубі про систему податків у Південно-Африканській республіці, або серед студентів філологічного факультету – про теоретичні аспекти фундаментальної фізики, які спричинили дискусію між Альбертом Ейнштейном і Нільсом Бором.

6. Конфлікт у промові – також важливий елемент добре підготовленої промови. Люди завжди схильні приділяти увагу спірному, зіткненню думок, боротьбі. Надзвичайно цікавий і хвилюючий елемент історичних подій - воєнні бої або зіткнення думок видатних історичних діячів; тут досить пригадати події середини 17 або початку 20 століть.

Добір матеріалу до виступу.

Існує 4 джерела накопичення матеріалу для промови: особистий досвід, розмірковування і спостереження, інтерв’ю, бесіди і читання.

Зібравшись виступити перед аудиторією, слід насамперед мати ідею і бажання висловитися. Інколи останнє від нас не залежить, бо існує категоричне „треба!”. У всякому разі, слід скомпонувати власні думки, визначитися з власними прикладами, пригадати все, що вам особисто відомо з обраної теми, що ви чули, бачили, читали.

Промова повинна „визріти”. Треба завжди у вільні хвилини повертатися до обраної теми, думати про неї, промовляти вголос окремі епізоди, розповідати іншим про свій задум, ставити собі запитання стосовно змісту промови, записувати свої думки і спостереження.

Спілкуючись з іншими, слід бути уважними, адже не виключено, що вони мимохіть скажуть щось, що допоможе оратору глибше усвідомити свій задум; слід правильно і ґрунтовно ставити запитання до інших, намагатися сформулювати їх завчасно.

Пошук інформації у бібліотеці теж є важливим етапом добору матеріалу. Читати слід більше, ніж потрібно для підготовки доповіді. Треба знаходити останні книжки, статті, матеріали, можливо, книжки минулих епох, що також можуть виявитися корисними. Читати слід без упереджень, але критично, робити конспект, нотатки. Використовувати слід будь-які джерела - енциклопедичні видання, біографічні, статистичні, літературні та ін. довідники.

Нині існує якісно нове джерело інформації – Інтернет. Робота в Інтернеті – це можливість інтенсивного накопичення і обробки значних масивів інформації за досить короткий проміжок часу.

Після опрацювання певної кількості друкованих матеріалів слід відібрати ті з них, у яких, на думку доповідача, найбільш ґрунтовно висвітлено тему майбутнього виступу. Часто трапляється ситуація, коли матеріал відбирається на сотню виступів, але дев’яносто з них потім відкидається – лекцій 7не повинна бути перевантажена фактичним матеріалом; його має бути не більше, ніж потрібно для забезпечення розуміння питання. Ще Цицерон з цього приводу говорив, що добрий оратор не тільки той, хто знає, що треба сказати, а й той, хто знає, чого не треба говорити.

Успіх промови залежить і від підготовки ілюстративного, документального матеріалу, засобів наочності. Використання наочності дає змогу скоротити описову частину лекційних курсів, підвищити якість знань студентів, сприяє розкриттю основної ідеї лекції. Відповідно добирається ілюстративний матеріал. Ілюструється лише те, що являє собою основу знань і без демонстрації чого аудиторія не зрозуміє основного з необхідною повнотою і ясністю. Слід пам’ятати, що надуживання наочністю знижує інтерес до лекції, принижує її теоретичний рівень, може призвести до небажаної описовості.