7.1.3.Інформація - функція самоврядної системи

Функціональна концепція інформації представлена ​​двома різновидами: кібернетичної, яка стверджує, що інформація (інформаційні процеси) є у всіх самоврядних (технічних, біологічних, соціальних) системах, і антропоцентриського, яка вважає областю буття інформації людське суспільство і людську свідомість.

Кібернетики, в свою чергу, досить чітко поділяються на дві групи. Одну групу утворюють практично мислячі фахівці, які, визначаючи інформацію як зміст сигналу або повідомлення, як позначення змісту, отриманого кібернетичної системою із зовнішнього світу, як таке щось вплив, що несе в собі слід якогось факту або події, по суті справи просто ототожнюють інформацію і сигнал, бо сигнал не може не мати значення, а інформація не може не мати матеріального носія. «Сигнальна» трактування інформації цілком виправдовує себе в конкретних науках, особливо - в інформаційній техніці. «Сигнал» та «інформація» Перетворюються в синоніми, і можна було б обійтися одним з них, як зробив, приміром, І.П. Павлов, який говорив про сигнальних, а не інформаційних системах.

Інша група складається з філософствують кібернетиків, схильних до «панінформістскому» світогляду.

Представники цієї групи вбачають інформацію не тільки у формі вільно розповсюджуються сигналів, але й у формі властивих матеріальним об'єктам структур (пов'язана, потенційна, апріорна, внутрішня інформація, інформація «у собі»). На відміну від вільної (актуальною) інформації, інформація «пов'язана» не здатна самостійно переходити на інші носії; саме вона є тим закодоване «щось», яке намагаються витягти «інформаційні гносеології».

До речі, несумісність атрибутивної та функціональної концепції ясно проявляється, якщо співвіднести поняття «пов'язаної» інформації з формулюванням «інформація - відбите різноманітність». «Зв'язана» інформація є щось інше, як різноманітність, властиве даному об'єкту. Тоді виходить: «Інформація - відображена різновид інформації».

Функціонально-кібернетична концепція страждає тим же недугою, що і концепції, розглянуті в пункті 7.1.2, тільки вона ототожнює інформацію не з відображенням або організацією, а з сигналом або структурою. Власне інформація залишається настільки ж невизначеною сутністю, що і раніше. Проте за допомогою одного невідомого робляться спроби пояснити інше невідоме і тим самим дозволити принципової важливості філософські проблеми, наприклад проблему життя.

Багато авторів вважають інформаційні процеси органічними якостями живих систем, що відрізняють їх від неживої природи, неодмінною субстанцією живої матерії, психіки, свідомості. «Специфіка життя пов'язана з наявністю інформації, за допомогою якої через особливого роду регуляцію забезпечується процес функціонування системи», «життя - це спосіб існування органічних систем, заснований на використанні внутрішньої інформації» і т.п. Інформація виступає в якості універсальної «життєвої сили», що управляє метаболічними процесами в живих істотах (існує ще термін «інформаційний метаболізм»), що організує відображення середовища і адаптацію до неї, що забезпечує збереження і передачу спадкових ознак, що формує популяції, біоценози, біосферу в цілому, нарешті, визначальною біологічну еволюцію. Пояснення появи і еволюції життя як переходу від неінформаційних систем до інформаційних з подальшим розвитком останніх вселяло б довіру, якби підкріплювалося переконливою трактуванням інформації. Але цього немає. Автори інформаційних теорій життя характеризують її досить плутано як «властивість матеріальних систем», «міру організації», «відтворюючу структуру» (Югай Г.А., с. 99-100), «існування явищ в невластивою їх природі матеріальній формі» (Серавін Л.Н., С. 15, 144) і т. п. В результаті ці теорії перетворюються на «інформаційну» версію віталізму.

Антропоцентристські погляди звужують область існування інформації до меж людського суспільства. Існування інформації в живий, а тим більше - в неживій природі заперечується; інформація з'явилася в ході антропосоціогенезу і оперувати нею можуть тільки соціалізовані особистості, які володіють мовою, свідомістю і самосвідомістю (звідси - «антропоцентричность» цих поглядів). Антропоцентризм притаманний повсякденній мові і конкретним соціально-комунікаційних дисциплін (журналістика, педагогіка, бібліотекознавство та ін.) По суті справи антропоцентристське трактування ототожнює поняття «інформація» і «соціальна інформація», бо ніякої іншої інформації, крім соціальної, не визнає.

У суспільних науках набула поширення дефініція В.Г. Афанасьєва: інформація «є знання, повідомлення, відомості про соціальну формі руху матерії і про всіх її інших формах в тій мірі, в якій вони використовуються суспільством, людиною, залучені в орбіту суспільного життя». «Знання, повідомлення, відомості ...» не що інше як смисли; залучення в орбіту суспільного життя означає не що інше як рух їх в соціальному часі і просторі. Якщо зробити відповідні підстановки в дефініцію В.Г. Афанасьєва, виявляється, що соціальна інформація - це рух смислів у соціальному часі та просторі, тобто соціальна комунікація! Цей висновок має принципове значення для метатеорії соціальної комунікації і ми до нього повернемося пізніше.