49. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи.

З метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання.

Участь громадськості в процесі екологічної експертизи може здійснюватись шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведенню громадської екологічної експертизи.

Підготовка висновків екологічної експертизи і прийняття рішень щодо подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо) об'єкта екологічної експертизи здійснюються з урахуванням громадської думки.

50. Громадська екологічна експертиза.

Порядок проведення громадської екологічної експертизи де­тально не регламентується, але в загальному, він відповідає тим характеристикам, які передбачені для проведення державної екс­пертизи. Як визначено ст. 41 Закону України «Про екологічну експертизу», з метою інформування населення та погодження дій з іншими об'єднаннями громадян суб'єкти громадської еко­логічної експертизи оголошують через засоби масової інформа­ції заяву про проведення громадської екологічної експертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до учас­ті в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її прове­дення. Заява про проведення громадської екологічної експерти­зи подається до відповідних місцевих рад, органів державної ви­конавчої влади та державної екологічної експертизи.

Доцільним є проведення громадської екологічної експерти­зи паралельно або до проведення державної експертизи, щоб представити ЇЇ висновки державним експертним підрозділам.

51. Загальна характеристика економіко-правового механізму у сфері екології

При цьому економічні методи на відміну від адміні­стративних здійснюють вплив на майнові, економічні інтереси природокористувачів та інших суб'єктів, які займаються госпо­дарською діяльністю, що особливо актуально в умовах ринкової економіки. Економічні методи є досить ефективним способом формування екологічно значимої, правомірної поведінки, однак ступінь їх ефективності значною мірою залежить від стану еко­номічного розвитку держави. Застосування економічних методів повинно бути розумним. У випадку значного збільшення плат­ності природокористування можна задушити економіку, викли­кати спротив з боку підприємців. Економічні й адміністративні методи впливу не є альтернативними чи взаємозамінними. Вони повинні взаємодіяти і доповнювати один одного.

Суть економічного методу полягає в застосуванні соціаль­но-економічного впливу на юридичних і фізичних осіб, діяль­ність яких пов'язана з впливом на довкілля. Ідеальна модель економічного механізму полягає в тому, щоб закріпити в право­вих нормах такі умови взаємодії платежів, зборів, податків, при яких підприємцю значно вигідніше виконувати всі вимоги за­конодавства про охорону довкілля, ніж порушувати їх.

Значення економічного механізму вирішення проблем охо­рони довкілля має два основних аспекти. Функціонування еко­номічного механізму, по-перше, є джерелом фінансування захо­дів по охороні довкілля, акумулювання грошових засобів; по-дру­ге, здійснює реальний вплив на природокористувачів і інших господарюючих суб'єктів — юридичних і фізичних осіб, стиму­люючи їх до виконання екологічних вимог, які містяться в зако­нодавстві.

Економічний механізм забезпечення охорони дов­кілля — це система економіко-правових засобів впливи, які забез­печують формування системи фінансування природоохоронних заходів через стягнення зборів за використання природних ресур­сів та забруднення довкілля, інших надходжень, стимулювання природоохоронної діяльності суб'єктів шляхом встановлення фі­нансових та інших матеріальних пільг та гарантій.