- •1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та Україні, роль права у їх вирішенні.
- •2. Еколого-правова політика України на сучасному етапі
- •3. Становлення та розвиток екологічного права України.
- •4. Поняття та предмет екологічного права
- •5. Об`єкти екологічного права.
- •7. Принципи екологічного права.
- •8. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.
- •9. Екологічне право як наука та навчальна дисципліна.
- •10. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •11. Класифікація джерел екологічного права.
- •12. Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля
- •13. Закони як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
- •14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" як інтегроване джерело екологічного права.
- •16. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права
- •17. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
- •18. Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •21. Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •22. Право на безпечне для життя та здоров`я довкілля
- •23. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •24. Право на відшкодування шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля.
- •25. Право громадян на участь в прийнятті екологічно значимих рішень.
- •26. Гарантії екологічних право громадян.
- •27. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •28. Обов`язки громадян у сфері охорони довкілля.
- •Поняття, зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •Екологічне нормування та стандартизація.
- •Екологічний моніторинг.
- •Екологічний аудит.
- •Екологічний контроль.
- •Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •Органи загальної компетенції та їх повноваження у сфері управління природокористуванням та охороною довкілля.
- •Органи спеціальної компетенції та їх повноваження у сфері охорони довкілля.
- •Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи
- •44. Завдання та об`єкти оцінки впливу на навколишнє природне середовище, її зміст.
- •45. Поняття, зміст та види екологічної експертизи.
- •46. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
- •Порядок проведення екологічної експертизи. Висновок екологічної експертизи.
- •48. Державна екологічна експертиза.
- •49. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи.
- •51. Загальна характеристика економіко-правового механізму у сфері екології
- •52. Заходи екологічного стимулювання раціонального природокористування та охорони довкілля.
- •Екологічна безпека, як складова національної безпеки України.
- •Поняття та зміст екологічної безпеки.
- •55. Поняття і види екологічної безпеки.
- •Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.
- •58. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
- •59. Поняття і функції відповідальності за порушення екологічного законодавства.
- •60. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •61. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •62. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •63. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •64. Поняття та особливості еколого-правової відповідальності.
- •65. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю.
- •66. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та майну громадян внаслідок вчинення екологічного правопорушення.
46. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
За об'єктами експертизи розрізняються:
екологічна експертиза передпланових, передпроектних та проектних матеріалів по об'єктах і заходах, що підлягають реалізації на території України, а саме: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища;
екологічна експертиза екологічних ситуацій, що склалися, та діючих об'єктів і комплексів, що мають значний негатив ний вплив на навколишнє природне середовище. Проведення експертизи діючих об'єктів не в повній мірі поєднується з її основною суттю —попереджувальним характером, однак такий підхід українського законодавця пояснюється її важливістю, спеціалізованим характером, тим, що вона почала впроваджуватись лише після 1995 р. і відповідно раніше введені в дію об'єкти їй не підлягали. Уявляється, що діючі об'єкти є об'єктами поточного екологічного контролю і у випадку порушення ними вимог екологічної безпеки підлягають визначеним в законодавстві санкціям аж до їх закриття, припинення діяльності.
За суб'єктами проведення екологічної експертизи можна розрізняти: державну, громадську, інші види (наукову, міжнародну).
Закон України «Про екологічну експертизу» в ст. 12 називає їх формами екологічної експертизи.
Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкілля, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій, її висновки носять імперативний (обов'язковий до виконання) характер.
Громадська екологічна експертиза здійснюється з ініціативи громадських організацій (як правило, шляхом укладення договорів з науково-експертними установами) і має рекомендаційний характер. Як зазначено в ч. 2 ст. 42 Закону України «Про екологічну експертизу», висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи.
Порядок проведення екологічної експертизи. Висновок екологічної експертизи.
Проведення екологічної експертизи згідно з ст. 33 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачає три стадії: підготовчу, основну, заключну.
У процесі підготовчої стадії відбувається перевірка наявності та повноти матеріалів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій. Документи на експертизу подаються замовником згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.1995 р. «Про порядок передачі документації на державну екологічну експертизу». Державна екологічна експертиза видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про екологічну експертизу» заява про екологічні наслідки діяльності повинна містити відомості про: а) заплановану діяльність, мету і шляхи її здійснення; б) суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій; в) кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику запланованої діяльності, а також заходи, що гарантують впровадження діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів; г) інформування громадськості щодо запланованої діяльності, її мету і шляхи її здійснення. У матеріалах оцінки впливу на навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності, як зазначає ст. 36 Закону України «Про екологічну експертизу», обґрунтовуються її доцільність та способи реалізації, можливі альтернативні варіанти рішень, характеристика стану навколишнього природного середовища території, види та рівні впливу на нього в нормальних і екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану, еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки.
На другій (основній) стадії відбувається опрацювання, аналіз, дослідження, оцінка поданих матеріалів щодо ступеня екологічної безпеки об'єктів.
На заключній стадії відбувається узагальнення окремих експертних досліджень, підготовка висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам.
Висновок державної екологічної експертизи складається з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин. У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об'єкта екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який приймає рішення щодо реалізації об'єкта екологічної експертизи. У констатуючій частині подається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. У заключній частині містяться узагальнена оцінка об'єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об'єкта екологічної експертизи. Відповідно висновок може бути трьох варіантів:
- документація погоджується (оцінюється позитивно);
- документація повертається на доопрацювання;
- документація є не прийнятною з природоохоронної точки зору, відхиляється від погодження.
Як зазначається в ст. 39 Закону України «Про екологічну експертизу», позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється. Крім цього, позитивний висновок державної екологічної експертизи є документом, який підтверджує дотримання замовником екологічних вимог при підготовці документації, а також його зобов'язання виконати відповідні екологічні вимоги в процесі реалізації проекту.