2. Науково-технологічні пріоритети України.

Наявний в Україні науковий потенціал використовується не на повну силу, і головні причини цього – недостатнє фінансування наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт, відірваність тематики науки від реальних потреб економіки, невисока зацікавленість бізнесових структур у сприянні науковим дослідженням та інші. Особливе нарікання науковців на мізерне фінансування наукових досліджень з державного бюджету. За даними офіційної статистики, загальна сума витрат на фінансування інноваційної діяльності у 2010 р. склала 8045,5 млн. грн. Поглянемо, за рахунок яких джерел відбувалося це фінансування: власні кошти підприємств і організацій – 4775,2 млн. грн. (59 % від загальної суми), з держбюджету – 87 млн. грн. (1 %), іноземні інвестиції – 2411,4 млн. грн. (30 %), решта 10 % – за рахунок інших джерел. Отже, держбюджет майже не фінансує інноваційну діяльність. Та не лише її, загалом на наукову діяльність витрати значно менші, ніж має бути за законом. Бюджетне фінансування науки повинно становити 1,7 % від обсягу ВВП, фактично воно не дотягує і до 0,5 %.

Відбувається загальне скорочення кількості організацій, що виконують наукові дослідження і розробки, з 1505 у 2004 до 1303 у 2010 р. Попри зростання вартості обсягу виконаних науково-технічних робіт з 4,1 млрд. грн. у 2004 до 9,9 млрд. грн. у 2010 р. питома вага виконаних науково-технічних робіт у ВВП складає лише 0,9 %. Інноваційна активність підприємств, тобто частка підприємств, що займалися інноваціями, залишається в межах 12 – 14 %, а тих, що впроваджують інновації, ще менше: 10 – 12 %. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової продукції скоротилася з 6,8 % у 2000 р. до 3,8 % у 2010 р.

Україна дуже слабо представлена на світовому ринку технологій. Тому завдання для України – розбудова економіки знань, підвищення наукоємності товарів і послуг, особливо тих, що реалізуються на світовому ринку, адже поки що експорт України сировинний і мало технологічний. Економіка знань важлива насамперед для підвищення конкурентоспроможності України, її товарів, послуг, підприємств, кадрів; для розвитку людського потенціалу. Її необхідною умовою стає покращення доступу до інформації та система навчання протягом усього життя.

Вище уже кілька разів уживався термін «інновація». Це дуже модне зараз слівце, отже, студентам треба добре вникнути в його зміст. Інновація – кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених чи нових товарів, технологій, методів управління.

Інновації класифікують:

• за сферами діяльності: технологічні, виробничі, економічні, торгові, соціальні, управлінські;

• за технологічними параметрами: продукти (нові продукти), процеси (технології, менеджмент);

• за глибиною внесених змін: радикальні (піонерні, тобто принципово нові), ординарні (ті, що покращують, модернізують, модифікують уже існуючі);

• за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світу.

Підвищення інноваційного потенціалу України та реалізація інновацій – основа науково-технологічних пріоритетів. Потрібно підвищити роль науки в суспільстві і статус вченого шляхом підвищення оплати праці і популяризації науки; збільшити фінансування наукової сфери з держбюджету хоча б до «законних» 1,7 % ВВП; посилити конкурсне фінансування наукових досліджень; посилити наукову роботу у ВНЗ; створити умови для повернення висококваліфікованих науковців з-за кордону; зміцнити зв’язки наукової сфери з бізнесом, промисловими і підприємницькими структурами, щоб бізнесменам було вигідно і престижно вкладати кошти в наукові експерименти, які можуть дати їхній продукції конкурентні переваги; сприяти інтеграції наукової сфери України зі світовою наукою.

Особливо важливими науковими пріоритетами для України є: упровадження інновацій у виробництві продуктів харчування, лікарських препаратів, медичної техніки; зниження енергозатратності виробництва; розвиток біотехнологій, нанотехнологій та інших новітніх напрямів; продовження розробок у традиційних галузях: аграрному секторі, оборонно-промисловому комплексі, металургії, ракетно-космічних технологіях, електрозварювання, матеріалознавстві.

Але ринкові механізми самі по собі не забезпечують структурну перебудову і підвищення інноваційності економіки. Для цього потрібна цілеспрямована інноваційна політика держави.