1.5 Вихід єдиного (останнього) учасника з тов

Згідно зі ст. 100 ЦКУ право участі в товаристві є особистим немайновим правом учасника як фізичної особи і тому становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Незважаючи на те, чи є учасник фізичною або юридичною особою, заборона на добровільний вихід зі складу учасників ТОВ є недійсною і такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Ця загальна норма є прийнятною для реалізації за наявності у складі ТОВ декількох учасників, однак є проблемною за наявності у складі ТОВ одного учасника. Законодавець не передбачив жодних особливостей виходу єдиного учасника з ТОВ, але й не дав відповіді щодо практичної схеми такого виходу, а саме механізму виходу.

Вихід учасника з ТОВ, так само як і відчуження частки в ТОВ іншим учасникам або третім особам, є підставою для внесення змін до статуту ТОВ у зв’язку зі змінами у складі учасників. Однак постає низка питань:

а) хто саме займатиметься державною реєстрацію статуту ТОВ у новій редакції або змін до діючої редакції статуту;

б) яким буде склад учасників ТОВ після виходу єдиного учасника;

в) хто підпише нову редакцію статуту або зміни до діючої редакції від імені учасників ТОВ тощо.

Повторюсь, що виходячи із сутності товариства слід враховувати, що відповідно до ст. 1 Закону № 1576-XII господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. Таким чином, існування господарського товариства передбачає наявність учасників товариства.

З теоретичного погляду можливо застосувати такий законодавчо передбачений механізм. Відповідно до норм ЦКУ товариство має право придбати частку учасника, який бажає вийти із ТОВ, однак за умови наступної реалізації такої частки іншим учасникам ТОВ або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом (протягом року з моменту придбання ТОВ такої частки), або зменшити свій статутний капітал. За такої схеми виникне питання, хто саме внесе зміни до Єдиного державного реєстру стосовно виходу єдиного учасника зі складу ТОВ. Адже до внесення такої інформації єдиний учасник матиме такий статус для третіх осіб.

Управління ТОВ з єдиним учасником має спрощену систему порівняно з ТОВ, у складі якого є хоча б два учасники. Такий висновок обумовлений простою процедурою прийняття єдиним учасником рішення з будь-яких питань, що стосуються діяльності ТОВ. У зв’язку з тим, що загальні збори учасників представлені лише одним учасником, на практиці немає необхідності дотримуватися процедури повідомлення інших учасників про проведення загальних зборів, голосування на таких зборах тощо. Будь-які питання оформлюються рішенням єдиного учасника.

У разі виходу єдиного учасника з ТОВ управління товариством стає неможливим, адже фактично зникає вищий орган управління – загальні збори учасників. Навіть у разі придбання самим товариством частки єдиного учасника воно не стає учасником товариства, не набуває прав та обов’язків учасника, а отже, не може приймати рішення.

Проблему виходу з товариства єдиного учасника можна вирішити такими альтернативними способами, як:

• ініціювання єдиним учасником ліквідації ТОВ;

• припинення ТОВ у зв’язку з реорганізацією (наприклад, приєднанням);

• відчуження частки на користь третьої особи;

• навмисне нереагування на повідомлення податкових органів, що призведе до ініціативи ліквідації товариства у зв’язку з відсутністю його за місцем реєстрації.

Чинне законодавство України не передбачає жодних спрощених процедур для припинення юридичної особи, заснованої єдиним учасником, у результаті її реорганізації або ліквідації. Таким чином, незалежно від обставин та підстав припинення юридичної особи, а саме реорганізації або ліквідації, єдиний учасник формально повинен пройти всі передбачені законодавством процедури.

Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи єдиний учасник повинен подати державному реєстратору нотаріально засвідчену копію рішення про припинення юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” № 755-IV від 15.05.2003 р. (далі – Закон № 755-IV) державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, поданих для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той самий день повідомити органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення єдиного учасника щодо припинення юридичної особи забороняється:

• проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення;

• внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи;

• проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про припинення.

Відомо, що процедури ліквідації та реорганізації є довготривалими. У будь-якому разі відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 755-IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Таким чином, єдиний учасник, що бажає вийти з ТОВ, юридично припинить корпоративні відносини з ним лише з дати внесення вказаного запису до державного реєстру.

Вступаючи у корпоративні відносини, слід зважити наслідки, пов’язані з початком та, відповідно, завершенням таких відносин. Як свідчить практика, одноособове ведення бізнесу є запорукою безперешкодного прийняття будь-яких рішень, однак передбачає складності в разі виходу з ТОВ.