4.3 Збір і відведення продуктів згоряння.
Димові труби
В котельнях з теплогенераторами на основі газових проточних водонагрівачів, як правило, передбачаються відособлені газоходи для кожного теплогенеруючого модуля.
Можливість установки однієї димової ьруби для декількох теплогенераторів визначається відповідним розрахунком.
Швидкість димових газів на виході з димової труби при природній тязі приймається не менш 6-10 м/с виходячи з умов попередження задування при роботі котельні на знижених навантаженнях.
Висота гирла димових труб для убудованих, прибудованих і дахових котелень повинна бути:
вище границі вітрового підпору, але не менш 0,5 м вище коника даху при розташуванні його (вважаючи по горизонталі) не далі 1,5 м від коника даху;
у рівень з коником даху, якщо вона розташована до 3 метрів від коника даху;
не нижче прямої проведеної від коника вниз під кутом 10° до обрію ;
не менш 2 м над покрівлею більш високої частини будинку чи найвищого будинку в радіусі 10 м труби на відстані більш 3 м від коника даху.
Труби повинні мати, зовнішню теплову ізоляцію для запобігання утворення конденсату і люки для огляду і чищення, що закриваються дверцятами.
На виході з теплогенераторів необхідно передбачати установку вибухових клапанів. Площа перетину вибухового клапана повинна бути не менш 0,1 м2.
Температура продуктів згоряння на виході з димоходу повинна бути, як правило, на 15 °С вище температури крапки роси.
5 Водопостачання, каналізація, опалення, вентиляція котельні
Для котелень у залежності від схеми водопостачання району варто проектувати: об'єднаний
водопровід для подачі води на господарсько-питні, виробничі і пожежні потреби;
розділяний водопровід.
Для котелень 1-ої категорії варто передбачати не менш 2-х вводів водопроводу.
При приєднанні до тупикових мереж водопроводу варто передбачати резервуар запасу
води на час ліквідації аварії.
Відвід води з території і з будівель котельні повинний бути здійснений і ув'язаний
із мережею промислової, зливової і господарської каналізації. Стоки повинні бути
нейтралізованні, очищені від забруднень твердими частками, нафтопродуктами й іншими
токсичними речовинами, охолоджені до температури нижче 40оС і, якщо вони вдруге не
можуть бути використані, випущені в каналізацію.
Будинки котелень повинні мати опалення і природну вентиляцію, що забезпечують
видаляння забрудненого повітря і підтримки необхідної температури: зимою не нижче
12оС, а влітку не вище чим 5оС у порівнянні з температурою зовнішнього повітря.
Вентиляція повинна забезпечити не менше триразового повітрообміну. Механічна
вентиляція в котельному залі не припускається з-за запобігання створення розрідження.
При проектуванні системи опалення в автономних котельнях, що працюють без постійного обслуговуючого персоналу, розрахункова температура повітря в приміщенні приймається +5°С.
Систему опалення приміщення котельні рекомендується передбачати незалежною від системи опалення основного будинку, наприклад, за допомогою газових конвекторів.
В автономних котельнях повинна передбачатися приточно-вытягувальна вентиляція, розрахована на повітрообмін, обумовлений за тепловиділянням від трубопроводів і устаткування.
При неможливості забезпечення необхідного повітряобміну за рахунок природної вентиляції проектувати вентиляцію треба з механічним спонуканням.
Притокове повітря рекомендується подавати безпосередньо над підлогою в зону висотою до 0,3 м. Притокові отвори не рекомендується розміщати безпосередньо проти газопальникових пристроїв.
Максимальна швидкість повітряного потоку в приміщенні котельні приймається не більш 0,3 м.
Для приміщень убудованих котелень, що працюють на газоподібному паливі, варто передбачати не менш триразового повітрообміну в 1 годину, в окремо розташованих котельнях кратність повітрообміну необхідно передбачати не менш однократного в 1 годину. Для будь-яких типів котелень необхідно передбачати подачу повітря на горіння палива, з розрахунку 12 м3 на 1м3 газу і 15м3 на 1кг рідкого палива.
Приток повітря здійснюється через притокові жалюзійні решітки, загальна площа яких визначається за формулою
Fжр
= (Vпр/3600·w),
м2
де Vпр – об’єм притокового повітря, м3
w – швидкість повітря, приймається 1…2 м/с.
Vпр = а·Vгор + Vпом
де а – доля повітря на горіння, що забирається з приміщення. Приймається 1, якщо забирається
повністю і 2/3 для інших випадків.
Vгор = αV0Вркот
де Вркот – розрахункова витрата палива котельною, м3/с.
Кількість жалюзійних решіток
n= Fжр/f
Для видаляння повітря використовують дефлектор , діаметр шахти якого визначається за
формулою
D = 2
де Vвид - об’єм повітря, що видаляється
Vвид= Vпр - а·Vгор
w – швидкість повітря приймається 2 м/с.
По розрахунковому діаметру D приймається стандартний типорозмір дефлектору.
Тема 2.10 Тепловий контроль і автоматизація процесів у ТГУ
Кількість годин - 2
Кількість лекцій - 1 ( 12- я)
Лекція 2.12
1 Загальні задачі контролю і керування роботою ТГУ
2 Контрольно-вимірювальні прилади (КВП)
3 Автоматизація. Задачі
4 Автоматичне регулювання
1 Загальні задачі контролю і керування роботою ТГУ
Надійна, економічна і безпечна робота котельні може здійснюватися тільки при наявності теплового контролю, автоматичного регулювання і керування технологічними процесами, сигналізації і захисту устаткування.
Загальними задачами контролю і керування роботою котла є забезпечення: виробітки в кожний даний момент необхідної кількості теплоти (пари, гарячої води) при певних параметрах - тиску і температурі; економічності спалювання палива і зведення втрат теплоти до мінімуму; надійності і безпеки, тобто встановлення і зберігання нормальних умов роботи кожного агрегату.
Всі агрегати котелень можуть мати сталі і несталі режими; у першому випадку параметри, що характеризують процес, сталі, у другому - несталі, через обурення, наприклад, навантаження, теплоту згоряння палива і т.п.
Агрегат і устрій, у котрому необхідно регулювати процес, називають об'єктом регулювання (ОР), параметр, підтримуваний на певному заданому значенні – регульованою величиною (РВ). ОР разом з автоматичним регулятором утворюють систему автоматичного регулювання (САР). Системи можуть бути стабілізуючими, програмними, слідкуючими, пов'язаними і непов'язаними між собою, сталими і хитливими. Принципова схема САР подана на мал.2.13.
Величина регульованого параметра вимірюється за допомогою чутливого елемента 5 і порівнюється з заданим значенням, що йде від задатчика 4 у вигляді керуючого впливу. При відхиленні з'являється сигнал неузгодженості. На виході регулятора 3 виробляється сигнал, який діє через регулюючий орган 2(РО) і зменшує неузгодженості до нуля. Підсилювач 6 виробляє сигнал, що управляє роботою виконавчого механізму 7 (ВМ), що впливає на регулюючий орган 2 об'єкта регулювання 1.