Кількість праці
Крива попиту на послуги праці є спадною. Це пояснюється тим, що при нижчій заробітній платі може бути найнято більше працівників.
Крива пропозиції є зростаючою внаслідок ефекту заміни, ефекту граничних витрат праці, ефекту доходу.
Перетин названих кривих у точці Е встановлює рівноважну ціну послуги праці або заробітну плату (WЕ).
При зростанні заробітної плати:
по-перше, діє так званий "ефект заміни": працівникові вигідно відмовитись від годин дозвілля заради збільшення робочого часу;
по-друге, підвищення заробітної плати створює ефект "доходу", який проявляється в тому, що після задоволення своїх першочергових потреб працівник більше цінує дозвілля і щоб спонукати його до пропозиції робочої сили, треба підвищити зарплату.
Ринок капіталів – становить собою сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі-продажу тимчасово вільних грошових коштів та їх перетворення на капітал. На ринку капіталів купують гроші (беруть кредит) для придбання засобів виробництва. При чому ринок капіталів — це ринок середньострокових і довгострокових кредитів.
Кредитом називається – надання грошей у позику на засадах повернення, терміновості й прибутковості.
З визначення випливає, що гроші, взяті в кредит, мають бути повернуті, причому обов'язково у визначений термін, і мають забезпечити кредитору (тому, хто дав кредит) дохід у вигляді позичкового процента.
Кредитні відносини в межах ринку капіталів здійснюються між власниками тимчасово вільних грошових коштів та підприємцями, які хочуть використовувати ці гроші у своїй виробничій діяльності.
Джерелами кредитних ресурсів можуть бути:
тимчасово вільні кошти підприємців;
грошові заощадження населення;
капітали рантьє, тобто осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю і живуть на проценти;
тимчасово вільні бюджетні кошти держави.
Головними позичальниками капіталу є підприємці, домогосподарства, органи місцевої і центральної влади.
Ринок грошей дуже близький до ринку капіталів.
Він являє собою – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу тимчасово вільних грошових коштів для придбання будь-яких товарів. На грошовому ринку беруть короткострокові позички, тобто на строк від одного дня до одного року.
В ринковій економіці використовується кілька видів кредитів. Серед них найбільш поширеними є:
комерційний кредит надають підприємства одне одному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги;
банківський кредит надається банками юридичним та фізичним особам у вигляді грошових позик;
споживчий кредит надається банками, підприємствами організаціями у вигляді грошей на купівлю споживчих товарів, або у вигляді споживчих товарів довготермінового вжитку з відстрочкою платежу за них;
іпотечний кредит надається, як правило, іпотечними банками під заставу нерухомості (землі, будинку тощо);
державний кредит - це кредит, де кредитором або позичальником виступає державний орган;
міжнародний кредит - це кредит, де кредитером і позичальником виступають різні держави.
На ринку капіталів і грошей також мають місце особливості взаємодії попиту, пропозиції та ціни (позичкового процента). Попит на гроші обумовлений тими функціями, які вони виконують. Загальний попит на гроші складається з попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку фінансових активів.
Попит на гроші для угод випливає з їх функції як засобу обігу, з потреби придбання предметів споживання та засобів виробництва. Попит на гроші для угод залежить від кількості речей і послуг, що виробляються в суспільстві. Попит на гроші для угод підприємці, домогосподарства, місцеві та центральні органи державної влади створюють тоді, коли беруть гроші у позичку. Як позичальники вони повинні не тільки повернути гроші, позичені у кредиторів, а й сплатити кредиторам відповідну ціну (норму позичкового процента) за надане право протягом певного строку користуватися ними. Попит на гроші в цьому випадку буде тим більшим, чим менший позичковий процент.
Попит на гроші з боку фінансових активів випливає з їх функції як засобу нагромадження. Фізичні та юридичні особи можуть зберігати свої гроші не лише у формі банківських депозитів (вкладів у банках), а й у вигляді акцій, облігацій, чекових внесків, тобто у різних формах фінансових активів. Чим вища процентна ставка, тобто чим вищий процент на вклади у банках, тим вигідніше давати гроші під процент, а не тримати їх у вигляді фінансових активів. І навпаки, чим нижча процентна ставка, тим вигідніше зберігати гроші у вигляді фінансових активів.
Отже, загальний попит на гроші складається з попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку фінансових активів.
Грошова пропозиція також має свою структуру. Елементами грошової маси є готівкові та безготівкові гроші.
Пропозиція грошей залежить від:
наявних джерел кредитних ресурсів, тобто тимчасово вільних коштів підприємців,
грошових заощаджень населення,
капіталів рантьє,
вільних бюджетних коштів держави.
Як і на інших ринках, взаємодія попиту та пропозиції грошей веде до встановлення їхньої ціни (норми процента). При зростанні пропозиції грошей норма процента, як особлива їх ціна, знижується. І навпаки, при зниженні пропозиції грошей норма процента зростає.
