5.2. Банківська система та грошова пропозиція

Банківська система – це сукупність банківських установ, що функціонують на території даної країни у взаємозв'язку між собою.

Банківська система України має два рівні. На першому рівні знаходиться Національний банк України (центральний (емісійний) банк). На другому розташовані банки комерційні (депозитні) і спеціалізовані (інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та ін.).

Функції банківської системи:

акумуляція тимчасово вільних коштів;

надання вільних коштів у тимчасове розпорядження;

створення кредитних грошей;

кредитне регулювання;

грошова емісія;

імітування (випуск) цінних паперів.

Отже, банки виконують широкий спектр функцій, пов’язаних з розвитком національної грошової та фінансово-кредитної системи. Кожна країна прагне мати потужний банківський сектор, який покликаний сприяти економічному зростанню. Банківська система національної економіки знаходиться на стадії формування. У період проголошення державної незалежності Україна не мала жодного власного банку. У цьму зв`язку одним з першочергових завдань новоутвореної держави було запровадження власної банківської системи. У березні 1991 року був прийнятий Закон України «Про банки і банківську діяльність», який передбачав, що українські комерційні банки можуть бути різних видів і форм власності та повинні створюватися на акціонерних або пайових засадах. Цей закон регулював функціонування НБУ і комерційних банків України. 20 травня 1999 року був прийнятий Закон України «Про Національний банк України», згідно з яким основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці; статутний капітал банку є власністю держави.

Основні показники діяльності банківської системи України наведено у таблиці 9.2.

Найважливішою ланкою банківської системи являється центральний банк (НБУ), який забезпечує рівновагу грошового ринку та є посередником уряду в його позикових та кредитних операціях.

Центральний банк відіграє ключову роль у керуванні грошовою масою, валютним курсом і збереженням валютних резервів країни. У більшості країн Центральний банк має виняткове право грошової емісії. Національний банк у США – це Федеральна резервна система (ФРС), у Великобританії – Банк Англії, у Німеччині – Бундесбанк, у Японії – Банк Японії. ФРС – незалежний урядовий заклад, Банк Англії знаходиться в державній власності і контролюється державою, Бундесбанк у значній мірі діє самостійно, Центральний банк Російської Федерації (ЦБРФ) відповідно до Конституції РФ підзвітний Державній Думі.

Основними задачами центрального банку є забезпечення стабільності грошового обігу та здійснення державної політики в області кредиту, грошового обігу, розрахунків і валютних відносин.

Основні функції центрального банку:

здійснювати емісію грошей та організацію їх обігу;

акумулювати і зберігати касові резерви інших кредитних установ;

забезпечувати кредитування інших комерційних банків і здійснювати контроль за їх діяльністю.

З метою здійснення своїх функцій центральний банк використовує такі основні інструменти:

встановлює норму обов'язкових резервів для комерційних банків (мінімальну частку депозитів, які комерційні банки повинні зберігати у вигляді резервів – безвідсоткових вкладів – у центральному банку;

здійснює операції на відкритому ринку (купівля та продаж державних цінних паперів);

встановлює процентну ставку (ставку рефінансування, тобто ставку, за якою центральний банк кредитує комерційні банки).

Центральний банк не може цілком контролювати пропозиції грошей, тому що комерційні банки самі визначають величину надлишкових резервів, що впливає на норму банківських резервів і відповідно на мультиплікатор. Центральний банк не може точно спрогнозувати обсяг кредитів, що будє виданий комерційним банкам. Коефіцієнт депонування визначається поведінкою населення та іншими причинами, не завжди пов'язаними з дією центрального банку.

Комерційні банки – це кредитні установи універсального типу, що здійснюють на договірних умовах кредитно–розрахункове й інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб за допомогою надання послуг і здійсненням операцій.

Комерційні банки виконують наступні основні функції:

приймають і розміщають грошові внески;

залучають і надають кредити;

здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів і банків-кореспондентів та їх касове обслуговування.

Здійснювані комерційними банками операції підрозділяються на активні та пасивні.

Пасивні операції – це залучення грошових ресурсів шляхом прийому депозитів, продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Активні операції – розміщення грошових ресурсів шляхом надання кредитів, купівлі акцій та цінних паперів.

Таблиця 5.2