Тема 2. Грошовий обіг і грошова маса

1. Сутність та економічна основа грошового обігу

Реалізація суті і функцій грошей здійснюється в процесі постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом. Грошовий обіг здійснюється між усіма суб’єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг.

Грошовий обіг – це процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а та­кож товарні платежі і розрахунки в господарстві.

Грошовий обіг на мікроекономічному рівні обслуговує кругообіг індивідуального капіталу (домашні господарства і фірми), при цьому гроші виступають однією з функ­ціонуючих форм капіталу, тобто структурним елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. При цьому грошовий обіг на мікрорівні має свої особливості:

• з точки зору суб’єкта грошового обігу гроші виступають як багатство. Але в період інфляції в грошах зменшується втілення багатства. Рух грошей на мікрорівні має дві форми: рух капіталу і рух доходу. У першому випадку гроші є знаряддям для збільшення вартості. З іншого боку гроші функціонують як гроші.

• джерело грошей, необхідних для виробничого і особистого споживання, безпосередньо пов’язано із самим суб’єктом господарювання, який виробляє товари або надає послуги та із власником робочої сили, який продає її на ринку ресурсів.

Грошовий обіг на макроекономічному рівні обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного вироб­ництва (у виробництві, споживанні, розподілі). Він також має свої особливості:

• гроші на цьому рівні не виступають як багатство. У сучасних умовах вони лише знаки, що не мають власної вартості і тому не є багатством як таким. Від збільшення маси грошей сукупне багатство суспільства не зростає.

• на макрорівні гроші функціонують лише як гроші. За допомогою грошей здійснюється розподіл і перерозподіл виробленого продукту.

• завжди існує певна, дана на кожний конкретний період часу, рівновага між грошовою масою і виробленими в суспільстві товарами й послугами.

У процесі свого обігу гроші обслуговують усі фази суспільного виробництва ( фази: виробництва, обміну, розподілу й перерозподілу, споживання) і всі ринки.

В Україні процес формування ринкових умов наклав свій відбиток на загальну організацію грошового обігу. На мікрорівні рух грошей як капіталу тільки-но почався. Суттєвою перепоною на цьому етапі розвитку грошового обороту стає ще слабкий рівень організації банківської системи.

Важливою проблемою на макрорівні організації грошового обігу є той факт, що в державі протягом уже більше десяти років її незалежного існування має місце таке явище, як заборгованість по заробітній платі, яка стримує рух товарів і послуг, а також недостатньо високий рівень організації впливу держави на економічні процеси через грошову сферу.

На грошовий обіг в Україні також оказує вплив національні економіки інших держав.

Обмеження, що їх накладає на внутрішню монетарну політику стан світової економіки можна виразити у трьох цінових параметрах:

• світові ціни на експортні та імпортні товари і послуги, які є об’єктами міжнародної торгівлі;

• відсоткова ставка міжнародного капіталу на світових фінансових ринках;

• обмінний валютний курс [3].

Характерними ознаками грошового обігу є:

• еквівалентність. Покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту;

• односторонність. Отримані продавцем гроші назад не повертаються, а використовуються для придбання нових покупок;

• прямолінійність. Вона проявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб’єктів обороту, що використали їх для купівлі продуктів.

Субєктами грошового обігу є всі юридичні і фізичні особи, що бе­руть участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВВП. Їх можна від­нести до таких груп: підприємства (фірми), сімейні господарства, державні струк­тури і фінансові посередники.

До групи фірм відносяться всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

До групи сімейних господарств входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімей­ний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і декілька осіб. Та частина грошового обігу, що приймає участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

До групи державних структур входять юридичні особи – державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перероз­по­діл національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

До групи фінансових посередників входять субєкти грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок (банки, небанківські фінансово-кредитні установи (страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо)). Їх головною функцією виступає акумуляція тимчасово вільних коштів, які є в суспільстві, і надання їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах платності, терміновості і повернення [2,8].

Фінансово-кредитний сектор охоплює дві групи економічних відносин:

• сферу перерозподільчих відносин, в якій власність суб’єктів передається у тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує прибуток від осіб, які тимчасово користуються його власністю. Цей сектор називається кредитним оборотом. Дещо відрізняється від цього обороту сектор, який пов’язаний з купівлею-продажем акцій. Суб’єкт, який отримав гроші продавши акції, не зобов’язаний повертати їх попередньому власникові. Цей сегмент грошового обороту називають фінансовим оборотом (рис. 2.1).

• частина грошового обороту обслуговує відносини перерозподілу національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб’єктів у вигляді податків та інших обов’язкових платежів на користь держави, яка витрачає їх для забезпечення своїх функцій. Це називають фіскально-бюджетним оборотом.

Всі складові частини грошового обороту: грошовий обіг, фіскально-бюджетний обіг, кредитний та фінансовий обороти тісно взаємодіють, внутрішньо доповнюють один одного.

Усе розмаїття доходів і витрат кожної групи субєктів обігу згру­по­ване в кілька економічно відособлених основних грошових потоків, які опо­середковують відносини між цими групами субєктів. Грошові платежі здій­снюються також між окремими субєктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між домашніми господарствами тощо. Вони ста­нов­лять частину сукупного грошового обігу.

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей:

• між Центральним банком і комерційним банком;

• між комерційними банками;

• між комерційними банками і підприємствами та організаціями

• між підприємствами й організаціями;

• між банками і населенням;

• між фізичними особами;

• між підприємствами, організаціями й населенням;

• між небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами - з іншого;

• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками [2,8].