Тема 5. Грошовий ринок

9.1. Механізм функціонування грошового ринку

Гроші - один з найбільших людських винаходів, які виникли стихійно в результаті розвитку обміну товарами та послугами. Історично як кошти полегшення обміну використовувалися - зі змінним успіхом - худоба, сигари, раковини, камені, шматки металу. Втім, щоб служити як гроші, предмет повинен одержати загальне визнання й покупців, і продавців як засіб обміну.

В економічній літературі використовується декілька визначень поняття гроші:

Гроші – це загальний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг.

Гроші – це сукупність фінансових активів, які можуть бути використані для угод.

Гроші – важлива макроекономічна категорія, завдяки якій здійснюється аналіз інфляційних процесів, циклічних коливань, механізму досягнення рівноважного стану в економіці узгодження функціонування товарного та грошового ринків.

Сутність грошей проявляється в їх функціях: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб платежу; 4) засіб накопичення; 5) світові гроші.

Найбільш характерною рисою грошей є їх висока ліквідність. Ліквідність – це спроможність майна чи активів миттєво і без втрат обмінюватися на будь які інші види активів.

Самим ліквідним видом активів є гроші. До високо ліквідних видів майна відносяться золото, інші дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, нафта, твори мистецтва. Меншою ліквідністю володіють будинку, устаткування.

В умовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей.

Готівкові гроші – це паперові гроші (банкноти) і монети. Безготівкові гроші – це записи на банківських рахунках і внести в комерційних банках.

Вся сукупність готівкових і безготівкових грошей складає грошову масу.

Грошова маса – це сукупність наявних і безготівкових грошових коштів, що забезпечують обіг товарів і послуг в народному господарстві.

У структурі грошової маси виділяють такі сукупні компоненти, чи, як їх ще називають, грошові агрегати, що групують різні платіжні і розрахункові засоби по ступені їх ліквідності, причому кожен їх наступний агрегат містить у собі попередній.

Грошовими агрегетами називають складові елементи грошової маси, які умовно виділяються у порядку зменшення ступеня їх ліквідності. Не існує універсальної номенклатури агрегатів грошової маси. Склад та структура грошової маси країни залежить від загального рівня економічного розвитку розвиненості, ринкових та грошових відносин, політики Центрального банку. У розвинутих країнах виділяють наступні головні грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

М0 – банкноти і монети, що знаходяться в обігу (готівка).

М1 - М0+депозити до запитання, внески в ощадних касах, поточні рахунки.

М2 – М1+строкові депозити з необмеженим доступом.

М3 – М2+крупні депозити з фіксованим терміном і рахунки в небанківських фінансових інститутах.

Дані про наявну грошову масу країни наведені у табл. 5.1.

Таблиця 5.1.

Наявна грошова маса в обігу України та її розміщення в 2003-2006 роках

(на кінець періоду, млн. грн.)

показники	2003	2004	2005	2006
				1 квартал	2 квартал	3 квартал
Наявна грошова маса в обігу
Готівка	33119	42345	60231	58640	60986	61081
Гроші поза банками(М0)	33119	42345	60231	58640	60986	61081
Переказні кошти у національній валюті	18421	24745	38341	37537	36500	38754
Грошова маса(М1)	51541	67090	98573	96176	97486	99834
Переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти
Грошова маса(М2)	94855	125483	193145	194422	200274	206419
Цінні папери власного боргу банків	188	317	925	882	940	951
Грошова маса(М3)	95043	125801	194071	195304	201214	207370

В Україні до останнього часу грошові агрегати не нараховувались і не використовувалися. Теоретично це пояснювалося постулатами марксиської економічної науки, відповідно до якої вважалося неприпустимим поєднання квазігрошей і готівки, тому що змішуються зовсів різні категорії – гроші, цінні папери, кредит.

Однак ясно, що між грошовим ринком (рух короткострокових позичок), ринком інвестицій (оборот середньострокового та довгострокового позичкових капіталів) і ринком цінних паперів існує тісний взаємозв'язок. Потенційно залишки на строкових рахунках та цінних паперах можуть бути використані для розрахунків. Крім того, їх власники мають можливість переоформити їх у рахунки до запитання. Доходи від цінних паперів можуть зберігатися на поточних рахунках, так само, як кошти, виручені від їх продажу. Безумовно, грошові агрегати на практиці відіграють позитивну роль як орієнтири грошової політики держави. З урахуванням стирання різниці між обігом готівки і безготівковим обігом нашій країні варто було б перейти до їх активного виробництва.

Грошовий ринок – це ринок, на якому попит та пропозиція грошів визначають рівень процентної ставки та “ціну” грошей.

На грошовому ринку гроші “не купуються” та “не продаються” як інші товари. У цьому полягає особливість грошового ринку. При угодах гроші обмінюються на ньому на інші ліквідні засоби за альтернативною вартістю, що вимірюється в даному випадку в одиницях номінальної норми.

Також на грошовому ринку визначається пропозиція грошей та попит на них.

ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ (MS) — це кількість грошей, що знаходяться в обігу, в данний момент.

Пропозиція грошей (MS ) містить у собі готівка (С) і депозити (D):

MS=С+ D

де MS — пропозиція грошей; С— готівка; D — депозити до запитання.

Пропозиція грошей у всіх країнах регулюється Центральним банкам, який прагне підтримувати її на фіксованому рівні. Тому припускають, що пропозиція грошей не залежить величини ставки відсотка і графічно зображається у вигляді вертикальної лінії (рис. 5.1.).

Рис. 5.1. Пропозиція грошей

Центральний банк регулює насамперед грошову базу, тобто активи, від величини яких залежить грошова маса в країні. Якщо грошову базу приймемо МВ, а банківські резерви R, тоді:

МВ = C + R,

де МВ — грошова база; C — готівку; R — резерви.

До моделі пропозиції грошей включені три екзогенні змінні.

1. Грошова база (МВ = C + R).

2. Норма резервування депозитів (rr), тобто частка банківських вкладів, поміщених у резерви. Центральний банк встановлює для комерційних банків норми резервів у вигляді безвідсоткових вкладів у Центральному банку. Норми резервів встановлюються у відсотках від внесків у комерційних банках. Цей відсоток диференційований: вклади до запитання мають більш високий норматив, чим строкові вклади.

3. Коефіцієнт депонування грошей (сг), що відбиває переваги населення в розподілі грошової маси між готівкою і депозитами.

Дана модель показує залежність пропозиції грошей від грошової бази, норми резервування депозитів і коефіцієнта депонування. З її допомогою визначають, як впливає на пропозицію грошей політика Центрального банку, комерційних банків і приватних осіб.

Більш загальна модель пропозиції грошей включає і таку змінну, як грошовий мультиплікатор, під яким розуміється відношення пропозиції грошей до грошової бази:

m= MS\MВ

Отже, MS = mМВ. Звідси зрозуміло, чому грошову базу (МВ), що володіє властивістю мультиплікативного впливу на пропозицію грошей, називають грошима підвищеної ефективності.

Таким чином, кількість грошей у країні збільшується в тому випадку, якщо:

а) збільшується грошова база;

б) знижується норма мінімального резервного покриття;

в) зменшуються надлишкові резерви комерційних банків;

г) знижується частка готівки в загальній сумі платіжних засобів населення.

За станом на 01.05.2006 р. грошова база становила 78.0 млрд. грн. і зменшилася за січень-квітень на 5.7%.Серед складових грошової бази резервні кошти банків зменшилися на 24.6% (за квітень-збільшилися на 0.9%),а обсяг грошей поза банками (М0) збільшився на 1.3%(у тому числі за квітень – на 4.0% ).За чотири місяці 2006 року частка резервних коштів банків у структурі грошової бази скоротилася з 27,2 до 21,8% з відповідним зростанням питомої ваги грошей поза банками.

Грошовий мультиплікатор на 01.05.2006р. становив 2,58 порівняно з 2,34 на 01.01.2006р.

Протягом квітня 2006 року грошова база зросла на 3,4%.

Попит на гроші випливає із двох їх функцій — як засобу обігу та збереження багатства. У першому випадку мова йде про попит на гроші для укладання угод купівлі-продажу (трансакційний попит), у другому — про попит на гроші як кошти придбання інших фінансових активів (насамперед облігацій і акції). Трансакционный попит пояснюється необхідністю зберігати гроші у формі готівки або коштів на поточних рахунках комерційних банків і інших фінансових інститутів з метою здійснення запланованих і незапланованих покупок і платежів. Попит на гроші для угод визначається головним чином загальним грошовим доходом суспільства й змінюється прямо пропорційно номіналу ВВП. Попит на гроші для придбання інших фінансових активів визначається прагненням одержати дохід у формі дивідендів або відсотків і змінюється зворотньопропорційно рівню відсоткової ставки. Ця залежність відображається кривою попиту на гроші D_m (рис. 5.2.).

Рис. 5.2.Графік попиту на гроші

Крива загального попиту на гроші D_m визначає загальну кількість грошей, яке населення та фірми бажають мати для угод, придбання акцій і облігацій при кожній можливій величині відсоткової ставки.

Існують декілька теорій попиту на гроші.

Кількісна теорія попиту на гроші. Сучасне трактування цієї теорії засноване на понятті швидкості обігу грошей, що визначається як

V = P x Y/M (5.1)

де V-V— швидкість обігу грошей; Ρ — абсолютний рівень цін; Y — реальний обсяг виробництва; Μ — кількість грошей в обігу.

Якщо перетворити формулу цього рівня: М = Р x Y/V , буде видно, що кількість грошей, що перебувають в обігу, дорівнює відношенню номінального доходу до швидкості обігу грошей. Якщо замінити М в лівій частині рівняння на параметр D_т — величину попиту на гроші, то D_m = Ρ x Y/V. З цього рівняння випливає, що величина попиту на гроші залежить від:

• абсолютного рівня цін. За інших рівних умов, чим вище рівень цін, тим вище попит на гроші, і навпаки;

• рівня реального обсягу виробництва. По мірі його росту підвищуються реальні доходи населення, а виходить, людям буде потрібно більше грошей, тому що більш високі реальні доходи припускають і збільшення обсягу угод;

• швидкості обігу грошей: всі фактори, що впливають на швидкість обігу грошей, будуть впливати й на попит на гроші.

Кейсианска модель попиту на гроші. Дж. Кейнс розглядав гроші як один з типів багатства і вважав, що та частина активів, яку населення та фірми бажають заощаджувати у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони цінують властивість ліквідності. Дж. Кейнс назвав свою теорію попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

На думку Дж. Кейнса, є три причини що спонукають людей заощаджувати частину свого багатства у формі грошей.

1. використання грошей як засобу платежу (трансакційный мотив);

2. забезпечення в майбутньому можливості розпоряджатися певною частиною своїх ресурсів у формі готівки (мотив ощажливості);

3. спекулятивний мотив, що виникає з бажання уникнути втрат капіталу, викликаних зберіганням активів у формі облігацій у періоди очікуваного підвищення норм позичкового відсотка. Саме цей мотив формує зворотній зв'язок між величиною попиту на гроші й нормою відсотку.

Сучасна теорія попиту на гроші. Вона відрізняється від теоретичної моделі Дж.Кейнса:

1) охоплює більше широкий діапазон активів, чим безвідсоткове заощадження грошей в довгострокових облігаціях. Вкладники можуть володіти портфелями як у формі грошей, що приносять відсоток, так і з безвідсотковими. Крім цього, вони повинні мати інші види ліквідних активів, такі, як кошти на ощадних і строкових рахунках, короткострокові цінні папери, облігації, акції корпорації та інш.;

2) відхиляє поділ попиту на гроші на підставі трансакційного, спекулятивного мотиву і мотиву ощадливості. Відсоткова ставка змінює попит на гроші, але лише внаслідок того, що норма відсотка являє собою альтернативну вартість заощадження грошей;

3) розглядає багатство як основний фактор попиту на гроші;

4. включає інші умови, що випливають з бажання населення та фірм віддати перевагу ліквідному активу, наприклад, зміни в очікуваннях: при песимістичному прогнозі на майбутню кон'юнктуру величина попиту на гроші буде рости, при оптимістичному прогнозі попит на гроші впаде;

5. враховує наявність інфляції та чітко розмежовує такі поняття, як реальний і номінальний дохід, реальна і номінальна ставка відсотка, реальні і номінальні величини грошової маси.

Рівновага на грошовому ринку — ситуація на грошовому ринку, коли кількість пропонованих коштів і кількість грошей, які хочуть мати на руках населення та підприємці, рівні.

Рівновага на грошовому ринку є результатом взаємодії попиту та пропозиції грошей.

Крива попиту на гроші відбиває взаємозв'язок між загальною кількістю грошей, які населення та підприємці хотять мати на руках у даний момент, і відсотковою ставкою за звичайними негрошовими активами.

Крива пропозиції грошей відбиває залежність пропозиції грошей від відсоткової ставки.

Рівновага на грошовому ринку формується під впливом центрального банку. У тому випадку, коли центральний банк, контролюючи пропозицію грошей, має намір підтримувати його на фіксованому рівні незалежно від зміни відсоткової ставки, крива пропозиції буде спрямована вертикально. Графічне зображення цієї ситуації показане на рис. 5.3. Рівновагу на грошовому ринку на рис. 5.3. показано точкою перетину кривих попиту та пропозиції, і досягнуто воно в точці А(м₀, r₀). При зниженні ставки відсотка до величини М, знижується прибутковість облігацій і збільшується потреба в грошах. У такій ситуації економічні суб'єкти будуть продавати облігації, що спричиняє зниження попиту та ринкової ціни облігацій. Дохід же від продажів зросте. У результаті цих угод відбувається переміщення коштів і поступова рівновага на грошовому ринку відновиться.

При зміні рівня доходу (наприклад збільшенні) попит на гроші підвищується, і тоді відбудеться зрушення кривої попиту на гроші вправо. У цьому випадку ставка відсотка підвищується (рис. 5.4 та 5.5).

Рис. 5.3. Рівновага на грошовому ринку

Встановлення та підтримка рівноваги на грошовому ринку можливі лише за умов розвинутого ринку цінних паперів і стабільних поведінкових зв'язків, властивих економічним суб'єктам при відносних змінах певних змінних (наприклад, відсоткової ставки).