- •31.Безумовні вроджені рефлекси та їх значення в розвитку новонародженої дитини.
- •32.“Комплекс пожвавлення” як перша соціальна реакція новонародженої дитини.
- •33. Особливості розвитку органів відчуття новонародженої дитини. Значення вправляння органів відчуття.
- •34. Безпосередньо-емоційне спілкування немовляти з дорослими як провідний вид діяльності в немовлячий період.
- •35. Емоційна прив’язаність та етапи її становлення.
- •36. Якість емоційних стосунків немовляти з дорослими як фактор психічного розвитку. Госпіталізм.
- •37. Формування передумов засвоєння мови в немовлячому віці.
- •38. Розвиток рухів та дій немовляти. Становлення прямоходіння в немовля чий період, його значення для психічного розвитку дитини.
- •39. Сенсомоторний розвиток та виникнення наочно-дійового мислення.
- •40. Характеристика основних новоутворень немовля чого віку.
- •41. Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку
- •42 Предметна діяльність як провідний вид діяльності в ранньому віці та її значення для психічного розвитку дитини.
- •43. Види предметних дій. Знаряддєві та ручні дії.
- •44. Мовленнєвий розвиток дитини раннього віку. Автономне мовлення.
- •45.Розумовий розвиток дитини раннього віку.
- •46. Проблема кризи трьох років. Основні поведінкові прояви кризи.
- •47. Специфіка соціальної ситуації розвитку дошкільника.
- •48. Сюжетно-рольова гра як провідний вид діяльності дошкільника.
- •49.Структура розгорнутої форми ігрової діяльності дитини дошкільного віку.См 48 ответ на рисунки
- •50. Розвиток сюжетно-рольової гри в дошкільному віці. Етапи прийняття ролі. См 48 ответ текст
- •51. Потреби дитини дошкільного віку та формування мотивів її поведінки. Супідрядність мотивів.
- •52. Розвиток емоційно-вольової сфери дошкільника.
- •53. Розвиток мислення в дошкільному віці.
- •54.Особливості розвитку уваги та пам’яті дошкільнят.
- •55.Характеристика уяви в дошкільному віці. Пізнавальна та емоційна уява.
- •56. Статево-рольова ідентифікація в дошкільному віці.
- •57. Психологічна готовність дитини до навчання в школі: характеристика основних компонентів
- •58.Аналіз соціальної ситуації розвитку молодшого школяра
- •59.Структура та особливості навчальної діяльності молодшого школяра.
- •60. Засвоєння моральних норм та правил поведінки в молодшому шкільному віці.
35. Емоційна прив’язаність та етапи її становлення.
Прив'язаність дитини до матері виконує функцію захисту й безпеки на ранніх етапах розвитку, має біологічне коріння і видову специфічність. Зокрема, дитинчата шимпанзе чіпляються за шерсть матері. Дж. Боулбі описав видоспецифічний арсенал дитини, який дає змогу підтримувати близькість з вихователем. Плач - сигнал небезпеки, заклик про допомогу, усмішка дитини прив'язує дорослого до дитини, випробовує любов і прагнення бути поруч. Белькотіння - як і усмішка, у відповідь на людську мову створює спільність і взаємний обмін людськими звуками. Чіпляння, ссання, а потім і проходження - також входять в арсенал взаємодії, забезпечують емоційний відгук і контакт із матір'ю або людиною, яка її заміняє.
Прив'язаність дитини до матері починає формуватися дуже рано. Було виокремлено чотири фази прив'язаності:
ФАЗА 1 (від народження до 3 міс.) - недиференційована реакція на людей. Дитина посилає сигнали, не адресовані конкретній особі. Діти віддають перевагу обличчям, звукам людського голосу. Вроджене надавання переваги обличчю і голосу поступово переводять відповідні усмішки дитини від ендогенної до екзогенної, а потім у 5-6 тижнів - соціальної, у відповідь на людське обличчя і голос.
ФАЗА 2 (3-6 міс.) - диференціація соціального об'єкта, спрямованість уваги на знайомих людей. Усміхаються, белькочуть, бачачи знайоме обличчі й чуючи голос, чіпляються за знайому людину. Коли діти плачуть, то заспокоїтися можуть здебільшого на знайомих руках.
ФАЗА 3 (6 міс. - 3 роки) - інтенсивна прив'язаність та активний пошук близькості. Дитина розрізняє знайомих і незнайомих, плаче, якщо мати залишає кімнату, тішиться її приходові. Виняткова прив'язаність формується в 7-8 міс, коли виникає страх перед незнайомцями. Це виявляється в реакціях настороженості, активного відкидання контактів, плачі. Після 6 місяців дитина здатна виявляти активні дії для досягнення бажаної близькості з вихователем. Дитина створює внутрішній образ вихователя і починає страждати від розлуки з ним. Поведінка стає цілеспрямованою, мета - досягнути близькості з близьким дорослим. Діти використовують батьків як базу для дослідницької поведінки. Дитина активно вивчає нове за умови, що батько поруч. Прив'язаність залежить також від стану дитини. Якщо вона хвора або втомилася, то потреба бути поруч з вихователем сильніша за потребу в дослідницькій активності. До року в дитини формується робоча модель об'єкта прив'язаності: наскільки надійний і чуйний батько.
ФАЗА 4 (3 роки - завершення дитинства) - партнерська поведінка. На стадії цільового партнерства дитина навчається погоджуватися з планами і уявленнями людини, яка доглядає за нею.
36. Якість емоційних стосунків немовляти з дорослими як фактор психічного розвитку. Госпіталізм.
Спілкування в період немовляти повинне бути емоційно позитивним. Завдяки цьому в дитини створюється емоційно позитивний тонус, що є ознакою її фізичного і психічного здоров'я. Емоції (пристрасні переживання) стають своєрідним орієнтиром дитини в її поведінці: чим багатший світ позитивних емоцій, тим більше вона має можливостей для дій із предметом, взаємодії з дорослими. Тому будь-яка ситуація, за якої немовля отримує позитивні емоції, не менш важлива для його життя, ніж якісне харчування чи свіже повітря й тепло.
Перші прояви спілкування дитини з мамою починаються без слів під час годування, коли вона кладе ручку на її груди та намагається заглянути в очі. До 6-7 місяців арсенал засобів і форм взаємодії значно розширюється. Навіть плач немовляти набуває різноманітних відтінків: плач від страху, від дискомфорту, плач-заклик.
Перші "запитання", які задає дитина дорослому, виражаються у формі дії, погляду, жесту. Зрозуміти їх можна тільки в ситуації дії. Виконання прохань немовляти, його звернень до дорослого є новою формою діалогу, яка з'являється наприкінці першого півріччя.
Для дитини діалог - це можливість бачити світ очима інших людей, співпереживання, співчуття, спрямованість на іншу людину, спонукання її до взаємодії. Вона може домагатися цього найрізноманітнішими доступними засобами: плачем, загляданням в очі, навмисною дією, спрямованою на привернення уваги.
Дефект спілкування, відрив дитини від матері у період немовляти породжує так званий ефект Госпіталізму - уповільнений емоційний розвиток дитини. За таких обставин відбуваються значні порушення в психічному розвитку дитини, травмується особистість, що непоправно позначається на її подальшому житті. За спостереженнями американського психолога К, Береса, із 38 дорослих, які в дитинстві хворіли на шпитальність, тільки семеро змогли добре пристосуватися до життя і були звичайними, нормальними людьми; решта мали різні психічні дефекти.