Методика « Автопортрет »
Є. С. Романова і С. Р. Потьомкіна пропонують тест «Автопортрет», який може бути використаний для діагностики особистості. Тут, також як і в авторському варіанті, пропонують дві інтерпретації цього тесту: Р. Бернса (США ) і їх особливу оригінальність.
За призначенням, автопортрет – це зображення людини, створеного ним самим. Для психодіагностики важливо, в якій мірі автопортрет як зображення його творця вичерпує свою модель і обмежується нею, а також за якими типологічними принципами можна її розпізнати.
Автопортрет має кілька ліній розвитку. Узагальнюючи різновидність форм автопортретів в живописі, можна виділити наступне:
зображення обличчя, як центрального образу, дуже часто це графічне зображення;
зображення портрета в інтер’єрі, яке доповнює і відтіняє портрет;
зображення одночасно кількох автопортретів, різних за віком, які характеризують різні вікові етапи життєвого шляху;
автопортрет - метафора - стає розповсюдженим в останній час, яка є ареною для всякого роду психологічних дослідів, розрахованих на саме витончене уявлення глядача: Наприклад, зображення молодої жінки в підкресленому екстравагантному модному костюмі, яка балансує на підвішеному в повітрі канаті;
сюжетний автопортрет, виконаний в звичайній, досить реальній ситуації, тобто в колі близьких друзів, де автор розмовляє, їсть, п’є, прогулюється тощо.;
виключна ситуація, але досить реальна, в якій зображується участь в якій-небудь важливій події, що відбувається в дійсності;
зображення видуманої, фантастичної ситуації, в якій автор ніколи не був, і все це відбувалось без нього.
Інтерпретація 1. Тест «Автопортрет»
Адаптований Р. Бернсом /США , інститут людського розвитку, м. Сіети/, який пропонував намалювати себе одного або з членами сімї, колегами по роботі «Ви можете прийти до дому, закричати або заплакати,- пише Р. Бернс,- але ви не можете це зробити на роботі. Все це відобразиться в вашому малюнку».
Р. Бернс трактує елементи, які можуть бути виявлені в автопортреті наступним чином:
Голова. Малюнок великої голови зазвичай передбачає її великі інтелектуальні претензії або невдоволення своїм інтелектом. Малюнок маленької голови – відображає почуття інтелектуальної або соціальної неадекватності.
Очі. Великі очі на малюнку передбачають підозрілість, а також прояв піклування і гіпертрофовану чутливість по відношенню до громадської думки. Маленькі або закриті очі зазвичай передбачають самопоглинання і тенденцію до інтроверсії.
Вуха і ніс. Великі вуха передбачають чуйність до критики. Акцент, зміщений на ніс, передбачає наявність сексуальних проблем. Виділені ніздрі свідчать про схильність до агресії.
Рот. Виділений рот передбачає примітні оральні тенденції або можливу важкість з мовою. Відсутність рота означає депресію або в’ялість в спілкуванні.
Руки. Символізує контакт особистості з навколишнім світом, сковані руки передбачають жорстку, замкнуту особистість. В’яло опущені руки передбачають неефективність. Кволі, слабкі руки передбачають фізичну або психологічну слабкість. Довгі, сильні руки передбачають амбіціозність і сильне залучення в події зовнішнього світу. Дуже короткі руки – відсутність амбіціозності і почуття неадекватності.
Ноги. Довгі ноги означають потрібність в незалежності. Великі ноги під розуміють потребу в безпечності. Малюнок без ніг означає нестабільність і відсутність основи. Наприклад: Дизертири - часто малюють людей без ніг.