Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту України

Харкiвська обласна рада

Харкiвська обласна державна адмiнicтрацiя

Головне управлiння освiти i науки

Харкiвської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра теоріі та методики дошкільної освіти

Взаємодія сім’ї і дошкільного навчального закладу в моральному вихованні дитини

Курсова робота

з дисциплини : психологія

виконана студенткою 211Д групи

факультету дошкiльної та корекційної освіти

заочної форми навчання

спеціальності 6.010101 Дошкільна освіта

Пархоменко Вiкторiєю Володимирівною

Старший викладач кафедри теоріі та

методики дошкільної освіти

Савченко Л. Л.

Харків

2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ…...6

РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ…………11

2.1. Процес та етапи морального виховання дитини………………..11

2.2. Виховання в сім’ї………………………………………………….16

2.3. Виховання в дошкільному навчальному закладі………………18

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА. ЗНАЧЕННЯ ТА ФОРМИ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА БАТЬКІВ МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ ДИТИНИ……………………21

3.1. Значення співпраці дошкільного навчального закладу та батьків у моральному вихованні дитини…………………………………………… 21

3.2. Форми взаємодії дошкільного навчального закладу з батьками...26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………

ДОДАТКИ……………………….

Дотаток 1……………………………………..

3

ВСТУП

Все починається з дитинства. Його часто називають «золотою» щасливою порою в житті людини. Але це ще і дуже відповідальна пора, з якою пов’язано багато проблем – як самої дитини, так і дорослих, які займаються її вихованням.

Широко розкритими очима дивиться дитина на навколишній світ. Вона хоче пізнати його, відчути, зробити своїм. Тож дорослий повинен дати малятам уявлення про все, що її оточує, допомогти кожній дитині сформувати своє особисте бачення світу, особисту «картину світу ». Метою його роботи стає формування особистості дитини дошкільного віку на основі інтегрованих знань про людину і світ за двома напрямками: формування основ моральності та культури; формування основ світогляду дитини.

Традиційно в Україні вирішальну роль у вихованні дітей відіграє сім’я. Сім’я – перша школа людських взаємин, де діти з ранніх років засвоюють систему моральних цінностей, норм поведінки, культурні традиції свого народу.

Дитячий садок, у свою чергу, теж покликаний у міру сил брати активну участь у процесі формування особистості дитини, забезпечивши наповнення різних ланок освітньо – виховного процесу змістом, який би допомагав педагогам виховувати чесні і сильні характери, формувати сумління і громадські чесноти – працьовитість, самопожертву, пошану до старших – і спонукав би дітей зростати корисними своєму народові.

Головним завданням у роботі з дошкільниками є створення відповідних умов для їх розвитку і формування особистості, індивідуальності.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» передбачає оптимізацію взаємодії педагога із батьками. Тут визначено, що модернізація дошкільної освіти не може не торкнутися сучасної сім’ї, лишити родину стороннім спостерігачем змін, що відбуваються у першій її ланці, не зачепити її інтересів. Завдання, поставлені для реалізації у процесі

4

виховання дитини, виконуються у тісній співпраці вихователів і батьків, адже вони тісно спілкуються з кожною дитиною щодня. Працюючи з дітьми, необхідно визначати індивідуальні психологічні особливості кожної дитини й умови формування її особистості. Вихователь має підвищувати рівень своїх психологічних знань, культури психологічного мислення. Батьки, в свою чергу, мають підвищувати свою психологічну та педагогічну компетентність щодо розуміння закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання та виховання дошкільнят, співпрацювати з вихователями у створенні належних умов для життєдіяльності і розвитку дітей, усвідомлювати свою відповідальність за максимальне забезпечення дитині повноцінного життя зараз і в майбутньому.

Для забезпечення сприятливих умов життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості необхідні зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії дитячого саду й родини.

Ідея взаємозв'язку суспільного й сімейного виховання знайшла своє відбиття в ряді нормативно-правових документів, у тому числі в "Концепції дошкільного виховання", "Положенні про дошкільний навчальний заклад", Законі "Про освіту" й ін.

Так, у законі "Про освіту" записано, що "батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці".

Відповідно до цього міняється й позиція дошкільного закладу в роботі з родиною. Кожний дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дитину, але й консультує батьків з питань виховання дітей. Педагог дошкільного закладу - не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків по їхньому вихованню.

Ще Н.К. Крупська у своїх "Педагогічних творах" писала: "Питання про роботу з батьками - це велике й важливе питання. Отут треба піклуватися про рівень знань самих батьків, про допомогу їм у справі самоосвіти, озброєння

5

їх відомим педагогічним мінімумом, залучення їх до роботи дитячого саду". Істотною стороною взаємодії дитячого саду й родини, неодноразово підкреслювала Н.К. Крупська, є те, що дитячий сад служить "організуючим центром" й "впливає на домашнє виховання", тому необхідно якнайкраще організувати взаємодію дитячого саду й родини по вихованню дітей. "...У їхній співдружності, в обопільній турботі й відповідальності - величезна сила". Разом з тим, вона вважала, що батькам, що не вміють виховувати, необхідно допомагати.

Зараз, в нашому суспільстві, існує багато батьків, які не вміють виховувати. Це ми можемо побачити на власні очі і почути будь-де. Без моралі в нашому суспільстві є багато людей , різного соціального статусу, різних професій. А хто, як не педагогічні працівники, маючи таку велику педагогічну спадщину, повинні використовувати всі свої знання і навички для встановлення у суспільстві моральних цінностей, для того, щоб покращити життя свого народу і занепастити його від зникнення.

Отже, тема морального виховання дитини завжди була актуальною. А в теперішній час, коли вихованням дитини займаються і сім’я , і дошкільний навчальний заклад, питання взаємодії сімї і дошкільного навчального закладу набуває ще більшої актуальності.

В цій роботі ми розглянемо тему взаємодії сімї і дошкільного навчального закладу в моральному вихованні дитини.

Об’єктом даної роботи буде виступати моральне виховання дітей дошкільного віку.

Предметом – взаємодія сім’ї та дошкільного закладу при вирішенні питання стосовно морального виховання дошкільника.

Метою даної роботи буде виступати огляд питання про взаємодію сім’ї й дошкільного закладу.

Задачами даної роботи будуть розгляд питання стосовно організації спільної діяльності сім’ї та дошкільного закладу.

Методами

6

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ.

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображує становлення кожної людини.

Мораль — це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. Мораль - це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла.

У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання — виховна діяльність суспільства і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що

7

загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що

споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття "загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від людини.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і навчання в ДНЗ є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити дітей розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину.

В процесі морального виховання важливими є розуміння наступних принципів.

Моральність — охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей. Моральність треба розглядати у двох основних вимірах — як складову історичного духовного досвіду, а також — у формі віддзеркалення цього досвіду в житті конкретних людей. У першому випадку механізмами регуляції моральної поведінки особи є історично вироблені норми (моральні норми, принципи, поняття добра), які вже існують у колективній свідомості як ідеальні. Але ці моральні механізми зовнішнього спонукання людини до моральної дії приймаються нею не автоматично, а шляхом їх обґрунтування для самої себе. Завдяки цьому стає можливим «внутрішнє» моральне становлення особистості та її моральної поведінки.

Моральна свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.

Моральні переконання — пережиті та узагальнені моральні принципи норми.

Моральні почуття — запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

8

Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Коли мова йде про людину, то звичайно мається на увазі два аспекти людської природи: те, що називаємо розумом чи душею — внутрішній аспект, та фізичне тіло — зовнішній аспект. Кожна людина володіє цими двома аспектами, один з яких спрямований на реалізацію фундаментальних духовних цінностей істини, добра, краси, любові, а інший, в свою чергу, піклується про фізичний комфорт: їжу, житло та одяг, котрі безумовно необхідні нам для виживання. Освіта має змогу надати молодому поколінню знання, які б дозволяли досягати успіху в матеріальній сфері. Також дуже важливо, щоб ці матеріальні блага були здобуті з використанням моралі та етики. Така освіта включає в себе виховання цінностей сім'ї, розвиток характеру, викладання того, як стати громадянином чи моральною особистістю.

Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання.

Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості:

— цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);

— багатофакторність (передбачає враховування усіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);

— віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);

— неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця);

9

— визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);

— цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини).

Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини.

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах:

– спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання;

– обов’язковий зв'язок виховання з життям;

– єдність свідомості та поведінки у вихованні;

– виховання в праці;

– комплексний підхід у вихованні;

– виховання особистості в колективі;

– поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього;

– індивідуальний підхід до дитини у вихованні;

– принцип системності, послідовності й наступності у вихованні;

– єдність педагогічних вимог дошкільного закладу, сім'ї і громадськості.

Моральне виховання тісно пов'язане з моральним розвитком, оскільки взаємодія між педагогічними впливами і розвитком особистості відбувається через сприймання, усвідомлення, оцінку й перевірку досвідом моральних вимог.

Моральне виховання з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості,

10

розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Тому неувага до морального виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки.

Моральність людини є результатом засвоєння і внутрішнього прийняття

нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, ставлення до світу і себе. Виявляється вона у вільному свідомому виборі способу дій і здатності до моральної поведінки.

Сформовані в дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають подальше її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у моральному вихованні дітей важко або неможливо.

11

РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ.

Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки, важливі для особистісного розвитку якості психіки. Однією з перших моральних потреб є потреба у спілкуванні. Задовольняється вона у процесі взаємодії з дорослими, які добирають педагогічно доцільні зміст і засоби спілкування. У ньому дитина здобуває перший досвід моральної поведінки. Це аж ніяк не означає, що дорослий формує її за власним задумом чи зразком. Дитина розвивається лише тоді, коли сама активно діє. Мистецтво вихователя виявляється у пробудженні і спрямуванні її активності на самовиховання.

Пластичність нервової системи дошкільника є передумовою його високої емоційної активності. Навколишні предмети і явища завжди викликають у нього певні емоції. Тому незабутність перших вражень забезпечується не стільки глибиною їх усвідомлення, скільки силою емоційного впливу. У цьому віці динамічно розвивається як характер, так і способи вияву емоцій. У найменших дітей виникає такий настрій, як і в людей, з якими вони спілкуються: дитина неначе “заражається” від них. Високий рівень розвитку емпатії (здатності до співпереживання) є результатом розуміння дитиною емоційного стану іншої людини. Цей стан вона не просто “копіює”, а сприймає душею. Така форма вияву почуттів зумовлена потребою у підтримці з боку іншої людини, в її допомозі, а тому має моральний зміст.