3. Зміст та форма господарського договору

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну та/або припинення господарських зобов'язань. Умови господарського договору можуть належати до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'яз­ковості) розрізняють обов'язкові (мають включатися до договору відповідно до вимог законодавства) та необов'язкові (включають­ся до договору за погодженням сторін). За ознакою впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду до­говору виділяють: істотні умови, звичайні умови та випадкові умови.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода. Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними (тобто такими, які сторони зобов'язані пого­дити у будь-якому разі та включити у договір) є предмет, ціна та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визна­чати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість про­дукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'яз­кових для сторін нормативних документів (державних стандартів, норм та правил, технічних умов та інших).

Відповідно до статей 189-191 Господарського Кодексу України в госпо­дарських зобов'язаннях можуть застосовуватися такі види цін:

1. вільні ціни (встановлюються за погодженням сторін);

2. державні ціни, в т. ч. фіксовані (встановлені в твердій сумі) та регульовані (із встановленням граничного рівня цін або граничного відхилення від державних фіксованих цін);

3. комунальні ціни, в тому числі фіксовані (встановлені в твердій сумі) та регульовані (із встановленням граничного рівня цін або гранич­ного відхилення від державних фіксованих цін), застосовуються у відносинах між комунальними підприємствами.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого іс­нують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного дого­вору, якщо договором не передбачено інше). Крім строку дії догово­ру (як загального строку) розрізняють проміжні договірні строки (строки виконання окремих етапів робіт, поставки продукції тощо).

Звичайними є такі умови господарського договору, які є харак­терними для певного його виду, але відсутність яких у договорі не впливає на його юридичну силу.

Універсальна модель господарського договору, що забезпечує належний захист інтересів його сторін, передбачає необхідність (включення до нього умов щодо:

1. предмета договору, його кількісних та якісних характеристик;

2. строку дії договору та строків його виконання;

3. суми договору та ціни одиниці виміру (тонни, літра, метра, штуки тощо);

4. порядку виконання та порядку передачі-приймання виконання;

5. порядку та форм платежів;

6. відповідальності за невиконання (неналежне виконання) сторо­нами договірних зобов'язань;

7. обставин, що виключають відповідальність сторін за невико­нання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань (форс-мажор);

8. способів забезпечення належного виконання договірних зобо­в'язань (застава, гарантія тощо);

9. порядку розгляду спорів, що випливають з господарського до­говору, в тому числі визначення юрисдикційного органу, а щодо зовнішньо­економічних контрактів - країни, законодавство якої застосовувати­меться під час розгляду спору.

Господарський договір укладається, як правило, в письмовий формі (ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України , ст. 208 Цивільного Кодексу України), що зумовлено низкою чинників і, насамперед, необхідністю ведення бухгалтер­ського обліку та звітності суб'єктами господарських правовідно­син, захистом інтересів сторін договору.

Усна форма застосовується як виняток щодо договорів (двосто­ронніх та багатосторонніх правочинів), що повністю виконуються під час їх укладання (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України), крім правочинів, що підлягають державній реєстрації та/або нотаріальному посвідчен­ню, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Повна письмова форма господарського договору – єдиний документ, підписаний сторонами (ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України , ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України) до якого додаються супроводжуючі процес його укладання доку­менти:

1. підписаний сторонами текст договору з усіма додатками;

2. протокол розбіжностей (якщо він мав місце);

3. протокол узгоджен­ня розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компромісу щодо спірних умов договору);

4. судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим ор­ганами.