Активи підприємства

Майно підприємства	Сума, тис. гри.	% до загального підсумку балансу
1. Швидколіквідні кошти 2. Кошти високої та середньої ліквідності 3. Малоліквідні кошти 4. Неліквідні кошти	527 19087 22204 125951	0,3 11,4 13,2 75,1
Разом	167 796	100,0

З аналізом складу майна за ступенем його ліквідності пов'язані розрахунки коефіцієнтів ліквідності.

1. Коефіцієнт абсолютної або миттєвої ліквідності

К_а.л. =( Грошові кошти і короткочасні вкладення)/( Короткострокові зобов'язання)

На початок року: К_а.л = 124 : 31232 = 0,004.

На кінець року: К_а.л = 527 : 35851 = 0,015.

Нормативне значення цього коефіцієнта має становити 0,25—0,35.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

К_ш.л. = (Оборотні кошти - товарно-матеріальні запаси)/(Короткострокові зобов'язання) На початок року:

К_ш.л = (15644 + 1042) : 31232 = 0,534.

На кінець року: К_ш.л. = 19614 : 35851 = 0,547.

Нормативне значення коефіцієнта має бути не менш як 1,

3. Коефіцієнт покриття

К_ш = (Оборотні кошти)/( Короткострокові зобов'язання)

На початок року: К_ш = (12625 + 15644) : 31232 = 0,905.

На кінець року: К_ш = (24452 + 17366) : 35851 = 1,166.

Нормативне значення цього коефіцієнта має становити 2,0—2,5.

Отже, фактичні показники ліквідності на даному підприємстві не відповідають нормативним. Тому платоспроможність підприємства незадовільна.

Завершуючи розгляд показників ліквідності, треба враховувати певну умовність всіх класифікацій майна за ступенем його можливого перетворення в платіжні засоби. Наприклад, дефіцитні матеріали вдається реалізувати швидше, ніж готову продукцію низької якості, а нові верстати, — ніж цінні папери, на які немає попиту на ринку. Деякі суми дебіторської заборгованості, які знаходяться за крок від сплати, взагалі ніколи не будуть повернуті підприємству через банкрутство боржника. Проте за всіх Інших обставин для забезпечення ліквідності підприємство має тримати достатні суми грошових коштів на рахунках або в надійних короткострокових вкладеннях.

Аналіз статей пасиву балансу передбачає передусім поділ усіх джерел формування коштів на власні та прирівняні до них кошти (розділ І) і залучені джерела (розділи II та III пасиву). Вважається, що власних коштів має бути не менш як 50% загальної суми джерел фінансування (валюти балансу). Чим більша їхня частка, тим вища фінансова стійкість (незалежність) підприємства. У нашому прикладі їхня частка становить 78 (табл. 3.).

Власні кошти спрямовують насамперед для фінансування основних засобів (розділ І активу), а також в обігові кошти (власні).

Таблиця 3.

Склад і структура джерел формування засобів підприємства за станом на кінець року

Пасив балансу	Сума, Тис.грн.	Частка, /о
1. Разом джерел 2. Власні та прирівняні до них кошти 3. 3 них власні обігові кошти їхня частка у власних коштах 4. Залучені кошти в тому числі довгострокові джерела короткострокові джерела частка банківських позик у загальній сумі залучених джерел коштів 5. Кредиторська заборгованість у складі рядка 4 6. Несплачена в строк заборгованість підприємства Та сама сума до всіх залучених коштів	167769 130918 5967 36851 1000 35851 2800 34051 1800	100 78 3,5 4,5 22,0 0,6 21,4 7,6 92,4 1,1 4,9

Розрахунок суми (наявності) власних обігових коштів здійснюють так:

Власні обігові кошти

Підсумок розділу

І пасиву балансу

Підсумок

розділу ІІ+ІІІ

пасиву

балансу

Підсумок

розділу І

активу

балансу

= + -

Власні обігові кошти у підприємства становили згідно з його заключним річним балансом:

на початок року(127258 + 0) - 130221 = -2963тис.грн.;

на кінець року(130918 + 1000) - 125951 = 5967тис.грн.

Загальне зростання цього показника протягом року становило 8930 тис. грн. Після цього треба порівняти розраховані суми з нормативом обігових коштів. Одержані відхилення можуть бути надлишком або нестачею власних обігових коштів.

Аналіз джерел залучених коштів є особливо відповідальною справою. Потрібно з'ясувати необхідність їх залучення, структуру джерел та ефективність їх використання.

Важливою ланкою в роботі підприємства є розрахунки. Для завершення їх потрібні час і грошові кошти. Тому завжди на певну звітну дату залишаються суми дебіторської і кредиторської заборгованості. Взагалі вони можуть балансуватися, проте стійке перевищення одних сум над іншими може змінювати реальну величину обігових коштів підприємства (мобілізація або іммобілізація коштів). Після цього переходять до аналізу відповідних сум у динаміці, вивчають склад і структуру окремих видів заборгованості, проводять групування на поточну і не сплачену в строк. Наявність додаткової бухгалтерської інформації дає змогу також провести вивчення сум заборгованості за строками утворення (до 1 міс., від 1 до 3 міс., від 3 міс. до 1 року, більше як 1 рік).

І ще одне зауваження. Оскільки жодне підприємство не може працювати без позикових коштів, нагальним завданням є збільшення частки довгострокових джерел формування, зокрема залучених через реалізацію власних акцій.

Нарешті, під час аналізу проводять розрахунки численних інших фінансових показників, які сприяють вивченню й оцінці окремих фінансових процесів. Проте слід добре усвідомлювати обмежені можливості цих показників, на що слушно звертають увагу деякі закордонні автори.

Завершуючи аналіз бухгалтерського балансу, слід побудувати порівняльний аналітичний баланс який дає змогу комплексно сприйняти всі головні тенденції у зміні фінансових ресурсів і фінансового стану в цілому.