Основна література:

1. Кравець М. С., Семашко О. Піча В. М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. В. М. Пічі – Л., 2003.

2. Культорологія: Навч.посіб. / Упорядники О. І. Погорілий, М. А Собуцький. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2003.-

3. Культурологія: Навч. посіб. / В. І. Абрамов, Б. Г. Мачульський, Т. С. Пітякова та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.

4. Культурологія: Навч. посіб./ За ред. І. І. Тюрменко. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 368 с.

5. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.. За ред. М. М. Заковича . – 4-те вид., стер. – К.: Т-во Знання , КОО , 2003. – 557 с.

6. Українська та зарубіжна культура: Навч.метод. посіб. Для самост. вивчення дисципліни (за ред. Вечірко Р. М.).  К.: КНЕУ, 2003.  367 с.

Цикл природничо-наукової та

Загальноекономічної підготовки

Анотація дисципліни

“Конфліктологія”

1. Мета опанування дисципліни в контексті підготовки фахівців певної спеціальності. Її взаємозв’язок з іншими дисциплінами навчального плану.

Мета опанування дисципліни - формування у студентів стійких знань з теорії управління конфліктами; набуття навичок та умінь самостійно вирішувати найбільш типові конфліктні ситуації та конфлікти в організації; ознайомлення з основними методами вирішення конфліктів різного виду та рівня; вивчення методів попередження конфліктів; оволодіння навичками міжособового спілкування та самоконтролю в умовах конфлікту; засвоєння техніки аналізу конфліктів.

Дисципліна “Управління конфліктами” має структурно-логічний зв’язок з такими дисциплінами як “Менеджмент”, “Менеджмент персоналу”.

2. Перелік знань і умінь, яких набуде студент після опанування даної дисципліни.

Після опанування даного курсу студенти будуть знати:

• механізм виникнення конфлікту;

• техніку асертивної поведінки при вирішенні конфліктів;

• можливості для антистресового керівництва в трудовому колективі;

• характеристику основних елементів системи управління конфліктами;

• природу стресу та його вплив на людину;

• доцільність та способи управління емоціями в процесі управління конфліктами;

• технологію та інструменти профілактики та попередження конфліктів;

• роль керівника організації в процесі управління конфліктами;

• сутність процесу управління конфліктами в організації;

• послідовність та методологічний інструментарій діагностики конфлікту на конкретному прикладі;

• правила безконфліктного спілкування;

• форми, умови та критерії продуктивного завершення конфлікту;

• особливості застосування прийомів виходу із стресової ситуації;

• доцільність стимулювання та регулювання конфліктів;

• взаємозв’язок між процедурами в процесі управління конфліктами;

• особливості формування культури проведення безконфліктних професійних переговорів та нарад;

• сутність та можливості для ескалації і реверсії конфлікту;

• особливості конфліктної поведінки на основі виявлення змісту стратегічних стилів та тактичних прийомів;

• динаміку конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників;

• технологію формування стратегії розв’язання конфлікту;

• рушійні сили конфлікту;

• сутність, умови та помилки при розв’язанні конфліктів;

• конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів.

За підсумками вивчення цієї навчальної дисципліни студенти будуть вміти:

• виявляти обмеження та пріоритети особистості для забезпечення безконфліктного спілкування;

• знижувати рівень конфліктності суб’єктів соціальної взаємодії;

• долати бар’єри в процесі міжособистісного спілкування;

• виявляти передумови виникнення соціальних протиріч для формулювання правил безконфліктної взаємодії;

• досягати емоційного балансу в процесі соціальних протиріч;

• застосувати прийоми конструктивної критики для оптимізації взаємостосунків учасників конфліктів;

• безконфліктно спілкуватися у процесі проведення ділових переговорів і нарад;

• безконфліктно взаємодіяти з опонентами в процесі дискусій та спорів професійного характеру;

• управляти стресами в конфліктних ситуаціях;

• вибирати інструментарій профілактики та попередження конфліктів;

• проводити діагностику конфлікту та здійснювати корегування поведінки його учасників;

• прогнозувати розвиток конфліктів та визначати ступінь безпеки його наслідків для продуктивної трудової поведінки;

• виявляти та застосовувати важелі ефективного розв’язання конфліктів.