Висновки до першого розділу

З усього перечисленого вище можна виділити головне:

Національне виховання — це передавання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина своєї країни (національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів. Воно тісно пов’язане з виховуванням в учнях патріотизму, любові до своєї Батьківщини, відданість своєму народові.

Патріотичне виховання учнів у сучасних умовах - це, насамперед, становлення національної свідомості, почуття належності до рідної землі, народу.

Реалізації національно-патріотичного виховання можлива шляхом використання методів формування свідомості, а саме:

розповіді, роз'яснення, бесіди, диспут, методу позитивного прикладу. Кожен з цих перечисленних методів має свій особливий вплив на вихованців, та свої особливості при застосуванні.

Ефективності використання методів формування свідомості сприяє:

позитивна взаємодія вихователя і вихованця;

формування інтересу, уваги до змісту інформації, яку повідомляють вихователь;

звернення до почуттєво-вольової сфери учнів;

особистість самого вихователя.

2. Практичний розділ. Виховний захід для учнів птнз за темою «Герої»

Тема : Герої

Мета: Виховування в учнях почуття патріотизму, любові до свого народу й Батьківщини, співчуття до загиблих героїв, почуття гордості за своїх співвітчизників.

Сформувати особисті рис громадянина України, такі як національна свідомість, незалежність, гідність та єдність зі своєю країною.

Розвити абстрактне мислення за допомогою фактів лекції та відображення тривожної атмосфери тих подій.

Форма проведення:групова

Хід заходу:

І Підготовча частина

План

1. Робота з підготовки приміщення

• прибирання приміщення

• з`ясувати чи вільне приміщення в назначений час;

2. Підготовка необхідного обладнання та ТЗН

- перевірка справності освітлення

-перевірка справності мікрофону.

ІІ Основна частина

1 План проведення заняття

1. Вступне слово вчителя

2. Основна частина

3. Заключна частина

Сценарій виховного заходу

1 Вступне слово вчителя.

Вихователь: « Сьогодні ми зібралися разом щоб відзначити важливу подію в історії і формування нашої держави – День соборності України.

З історії, а можливо із розповідей своїх батьків ви знаєте який нелегкий та тернистий шлях пройшла Україна до своєї незалежності, скільки життів віддав наш народ за свою свободу, скільки зусиль доклав, щоб зберегти та об’єднати нинішню територію країни. Справжній приклад цьому – битва під Крутами, де за незалежність та свободу боролися та поклали свої життя 300 молодих людей приблизно вашого віку, наші з вами співвітчизники, патріоти України. Вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання…» (2 хвилини)

Хвилина мовчання

1.2 Основна частина

Вихователь: «22 січня 1918 року Центральна Рада приймає IV Універсал, і Українська Народна Республіка стає незалежною державою. 13 листопада Укра­їнська Національна Рада проголошує державну самостійність Західноукраїнської Народної Рес­публіки. І рівно через рік світ дізнається про по­дію, аналогів якій обмаль в історії: 22 січня 1919 року укладається Акт злуки УНР і ЗУНР, дві не­залежні держави об'єднуються на добровільних засадах. Нині ця подія вшановується як День со­борності України.

Пруссія, гуртуючи німців, мусила вдаватися до "крові та заліза"; Москва, "збираючи землі", не дуже перебирала засобами; аби Франція постала в сучасних кордонах, потрібні були Альбігойські війни; Іспанія для зміцнення національної єдності відправила у вигнання морисків і євреїв. Так заз­вичай постає державна й національна цілісність.

На час злуки і УНР і ЗУНР були незалежни­ми державами: мали власні представницькі орга­ни та виконавчі інститути, збройні сили і зносини з іноземними державами. Століттями карпатські й наддніпрянські українці перебували під чужих держав. За рік до цього вони брали у Першій світовій війні, воюючи одне проти одної. Але ні облудна історія, ні регіональні відносності, ні спокуси, які зазвичай бентежать не завадили прагненню до національної єдності - Україна стала соборною.

У ці січневі дні, звертаючи погляд у -1919 рік, можна збагнути, що в нашій історії не тільки тяганина за володіння булавою, а й жертовність в ім'я єднання. Зі святом тебе, Україно від заходу до сходу !

29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути українські вояки вступили в бій із більшовицькими загарбниками та їхніми поплічниками, що рвалися до Києва. Уперше після 1709 року, через 209 літ українці обстоювали власне право бути вільними. Не випрошували для себе свободи в по¬неволювачів, а здобували її в безкомпромісній бо¬ротьбі. Ця подія - трагедія і тріумф. її порівнюють із давньогрецькими Фермопілами, де в 480 році до н. є. 300 спартанців зупинили персів.

Політичний контекст події. Від часу лютне¬вої революції в Петрограді до 22 січня 1918 року політики Центральної Ради блукали в нетрях поступовства, автономізму, федералізму. Слали делегації в російські столиці; клялися Тимчасовому урядові у вірності "єдиній і неподільній"; Раднаркому - у марксистській канонічності й праг¬ненні втілити соціалістичні ідеали; аби на той час у моді була риторика про дружбу слов'янських народів - запевнили б, що вони не "моголи", а таки "слов'яни". Тільки пряма інтервенція більшо-вицької Росії змусила діячів УНР проголосити незалежність. На мирну конференцію у Брест-Литовську надсилається делегація; мета - домогтися міжнародного визнання молодої держави. Але тільки військовий успіх міг забезпечити переговорні позиції: паперових держав ніхто не визнає.

Фактаж події. На оборону столиці (шеститисячний більшовицький корпус Володимира Анто-нова-Овсієнка вже був за 120 кілометрів від Києва) відправляють "Першу імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацьку військову школу" (4 сот¬ні по 150 юнаків) і Студентську сотню помічного куреня січових стрільців чисельністю 115-130 осіб, що складалася з київських студентів і школярів 14~16 років. Командував підрозділом сотник Аверкій Гончаренко.

Бій тривав упродовж цілого дня 29 січня. Увечері під загрозою оточення більшовиками та укра¬їнським полком імені Тараса Шевченка, що виступив з тилу, розпочався відступ. Студентська чота (35 осіб), відступаючи, потрапила в оточення: 28 із них закололи багнетами, сімох поранених доправили до Харкова. Із 600 учасників бою загинули майже 300. Загарбники втратили близько 2000 осіб. Супротивника було затримано.» ( 35 хвилин)

Можливі питання учнів (15 хвилин)

Вихованець: «А, що сталося з тілами загиблих? Де їх поховали?»

Вихователь:«Вивезені з під Крут тіла загиблих юнаків поховали на АскольдовІй могилі. Ненависть до оборонців Крут будівники "нового життя" прояви згодом: їхній прах сплюндрували, заодно зруйнували й усе Аскольдове кладовище. Залишилися тільки споруда церкви, перероблена на альтанку (в ній нині знову розміщено храм), і скульптура "Сплячий ангел" роботи Марка Антокольського, яку можна бачити в Музеї імені Богдана та Варвари Ханенків.»